А ви змогли б? – Маяковський Володимир

Related posts:

1. Критичний аналіз перекладу вірша В. Маяковського “А вы могли бы?” Критичний аналіз перекладу вірша В. Маяковського “А вы могли бы?” А вы могли бы? Я сразу смазал карту будня, Плеснувши краску из стакана, Я показал на блюде студня косые скулы океана. На чешуе жестяной рыбы Прочел я зовы новых губ. А вы Ноктюрн сыграть Могли бы На флейте водосточных труб? 1913А ви змогли б? Я […]...
2. Який він різний, цей Маяковський! Я – поет. Цим і цікавий. В. Маяковський. “Я сам” Маяковський вражає. Маяковський відштовхує. Маяковський приваблює. Маяковський – лірик. Маяковський – нахаба. І це ще не все. Багато чого можна сказати про поета Володимира Маяковського. Але навіщо? Він сам про себе все сказав у статті “Про різних Маяковських”: “Я – нахаба… Я – цинік… Я […]...
3. Поєднання “сенсаційних ефектів” і тонкого ліризму в поезіях В. Маяковського “Геть класику з корабля сучасності!” – гасло футуристів, представників напряму, який характеризується неприйняттям вічних цінностей і захопленням “грубими” речами. До футуристів належить і Володимир Маяковський, російський поет і драматург. Його творчості притаманні тотальне заперечення сучасної для нього дійсності, тема революції, різка сатира, епатажне світосприйняття. Складається враження, що поет – жорстка людина, яка не знає почуттів […]...
4. “Якщо зірки засвічують – виходить – це комусь треба?” (За поезією В. Маяковського) Якщо доба народжує великих поетів, то це потрібно суспільству. За “срібної доби” у Росії з’явилося багато талановитих поетів, як тих срібних зірок на темному небосхилі. Серед багатьох літературних напрямів початку XX ст. найближчим для В. Маяковського виявився футуризм. Футуризмові, як вважали його прибічники, належало майбутнє російської поезії. Поезія, що існувала поза межами цього напряму, піддавалася […]...
5. Володимир Маяковський Володимир Маяковський (1893 – 1930) Постать неоднозначна у світовій літературі. Свій шлях поет починав із бунту проти старого світу. Володимир Володимирович Маяковський – народився 19 липня 1893 р. у грузинському селищі Багдаді в родині лісника. Мати була родом з херсонських селян. Це і дало привід поетові згодом писати про своє походження. З 1902 р. навчався […]...
6. Володимир Маяковський – поет нового часу Реферат на тему: Володимир Маяковський (1893 – 1930) Постать неоднозначна у світовій літературі. Свій шлях поет починав із бунту проти старого світу. Володимир Володимирович Маяковський народився 19 липня 1893 р. у грузинському селищі Багдаді в родині лісника. Мати була родом з херсонських селян. Це й дало привід поетові згодом писати про своє походження: Я з […]...
7. Лілічко! – Маяковський Володимир Лиличка! Вместо письма Дым табачный воздух выел. Комната – Глава в крученыховском * аде. Вспомни – За этим окном Впервые Руки твои, исступленный, гладил. Сегодня сидишь вот, Сердце в железе. День еще – Выгонишь, Может быть, изругав. В мутной передней долго не влезет Сломанная дрожью рука в рукав. Выбегу, Тело в улицу брошу я. Дикий, […]...
8. Послухайте! (скорочено) – Маяковський Володимир Послушайте! Послушайте! Ведь, если звезды зажигают Значит – это кому-нибудь нужно? Значит – кто-то хочет, чтобы они были? Значит – кто-то называет эти Плевочки жемчужиной? И, надрываясь В метелях полуденной пыли, Врывается к Богу, Боится, что опоздал, Плачет, Целует ему жилистую руку, Просит – Чтоб обязательно была звезда! – Клянется – Не перенесет эту беззвездную […]...
9. Мій Маяковський Мій Маяковський Маяковського часто за інерцією ототожнюють з Радянською владою, СРСР. Але, на мою думку, такий Маяковський – то вже людина, яка зазнала краху. Писати, коли тобі диктують, можна лише екзаменаційні роботи, але не творчі. І все ж Маяковський – один із найцікавіших поетів не тільки своєї епохи. Декларуючи відмову від культурної спадщини класиків, він […]...
10. Володимир Лучук – Конюшину джміль носив Конюшину джміль косив, Будяком ступню пробив… Як почула те бджола – Бинт у поле принесла. Ногу вмить перев’язала, Подає сап’янці: – Я ж казала… Я ж просила Взутися уранці!...
11. Такий різний Маяковський І оглядатися на Маяковського нам, а може, і нашим онукам доведеться не назад, а вперед. Марина Цветаєва Двадцяте століття, століття суспільних протиріч, ламання старого, століття світових воєн і революцій. Це століття мало потребу у своєму поеті, що зміг би про нього розповісти як громадянин і поет. І тепер, коли XX століття вже увійшло в історію, […]...
12. В. Маяковський – поет-лірик В. Маяковський – поет-лірик Лірика – це особливий рід літератури, тому що об’єднує героя і автора в одне ціле, адже центром зображення стає внутрішній світ поета і тим самим його ліричного героя. Чи співвідноситься таке тлумачення лірики з творчістю В. Маяковського, якого багато разів називали трибуном революції, співцем соціалізму тощо? Гадаємо, що цього поета впевнено […]...
13. Маяковський – поет-новатор. (Другий варіант) Масштаб особистості Володимира Маяковського був величезний. Його ліричний герой, що був другим “я” поета, мріяв про швидке прекрасне майбутнє, але ці мрії розбивалися об вульгарність побуту, і цей конфлікт був доведений до трагізму. Переживання ліричного героя Маяковського знаходили сильний емоційний відгук у читача. Цьому сприяли й експресивність поетичного слова поета, його експерименти у віршуванні. Значно […]...
14. Маяковський і футуризм Володимир Володимирович Маяковський – одна із найяскравіших постатей не тільки російського футуризму, але і всієї російської поезії. Молодий, революційно налаштований Володимир Маяковський приєднався до футуристів у 1912 році. Футуризм виник як один з напрямків російської поезії межі століть. Називаючи себе єдиними поетами майбутнього (будетлянами), футуристи заявили про остаточний і повний розрив з усіма традиціями, різко […]...
15. Володимир Сосюра – Я Вас любив, а Ви ніколи Я Вас любив, а Ви ніколи Мене любити не могли, І от погасло сонця коло, Й мої троянди одцвіли. Немов підрізані ножем, Як і моя надія світла, О, як вони тяглись до світла Крізь тьму з благанням і плачем! Але не вбить любов чудесну, Що так сіяла в їх сльозах… Вони умерли, щоб воскреснуть В […]...
16. В. Маяковський і сучасність I. Творчість Маяковського – невід’ємне надбання світової літератури. II. Що робить творчість Маяковського сучасною? 1. Розвинуте почуття особистої відповідальності за все, що відбувається в “буремире”. 2. Злободенність гнівної, уїдливої сатири Маяковського (“О дряни”, “Фабрика бюрократов”, “Парус”, “Ханжа”, “Подлиза”, “Сплетник”). 3. Палка любов до батьківщини (“читайте, завидуйте, я – гражданин Советского Союза”). 4. Розуміння значення справжнього […]...
17. Маяковський – поет-новатор МАЯКОВСЬКИЙ ВОЛОДИМИР (1893-1930) Російський поет, лірик, представник школи футуризму. Починає творчий шлях із заперечення традицій старої класичної культури, вносить у поезію революційний дух доби, погляд його спрямований до майбутніх “мільйонів”. Він поет-бунтар, поет-оратор, поет-агітатор. Перші твори були надруковані в альманаху “Ляпас суспільному смаку”, далі виходять поеми “Хмарина в штанах”, “Флейта-хребет” (1915), “Людина”, “Війна і мир” […]...
18. Маяковський – поет-новатор. (Перший варіант) … створення правил – це не є сама по собі мета поезії, інакше поет виродиться в схоласта, що вправляється в складати правил для неіс-нуючих або непотрібних речей і положень. В. Маяковський Їх було четверо, великих, хоробрих, що насмілилися залишити протоптані шляхи і піти поетичним бездоріжжям. Двоє визнаних і шанованих і двоє, що заперечуються або принаймні […]...
19. Чубенко Володимир – Моторний коник (Збірка) 1986 рік, видавництво “Веселка” ВЕСЕЛИЙ ЗМІЙ День врочистий у Андрія: Запускає хлопчик змія! Хвіст у змія лопотить. – Чи злетить, чи не злетить? Полетів! Ур-ра! – Все вище… Тільки вітер в нитці свище, – Зупиняй! – Васько гука.- Бо… зачепиш літака! ЯК МИ РОЗМОВЛЯЛИ З ЛУНОЮ В ліс прийшли ми восени, Хором просимо в луни: […]...
20. Володимир Самійленко – Над руїнами НАД РУЇНАМИ I О, плачте, ви, хто сльози ма в очах, О, плачте над руїнами святині! Нехай побачу я ще в тих сльозах, Що в вас душа ще досі не в руїні. Але ні краплі сліз в очах ясних! І погляд мов чужий усім стражданням… І чую я один веселий сміх В краю, де треба […]...
21. Мозолевський Борис – Громи на південь відгриміли Громи на південь відгриміли. Із Громоклії п’ють воли. Ми так багато не зуміли! Ми так багато не змогли! Чи ти простиш за це нас, люде, Чи покараєш забуттям? А вже ж можливості не буде Почати заново життя. Не втішить думка сухоребра, Що наче щось і ми змогли. А Громоклія б’є у греблю, Мов каже: ви […]...
22. Дмитро Павличко – “Так гарно ти снилась мені… “ Так гарно ти снилась мені: Не руки, не очі, лиш голос, Лиш голос, як день у вікні, Як вітру знадлива голість. Наче в блакиті зоря, Ти в слові замерехтіла. Зринали, як блиск янтаря, Згини твойого тіла. Зринали й зникали вмить Хвилею золотою. І серце хотів я вмить Тим світлом і чистотою. Раптом – пробудження грім. […]...
23. Надя Ковалюк – Сказав він: “Тебе я покину” Сказав він: “Тебе я покину”. Вона йому тихо: “Іди”… І сльози малої дитини Спинити його не змогли. В душі – розцвітали троянди У черзі до нових розваг… Але не знайшлося відради У інших жіночих руках… Простити вона не зуміла, Коли він прийшов на поріг. Чи здатні слова запізнілі Спокутати юності гріх… Немає чужої провини В […]...
24. Володимир Лучук – Сіла хмара на коня (Збірка) 1968 рік, видавництво “Веселка” СІЛА ХМАРА НА КОНЯ Сіла Хмара На коня: Хмара Хмару Доганя. Вітер Збоку Як набіг Збив коня Відразу З ніг. Випустила Хмара Віжки І пішла За обрій Пішки. ВТІК ЗЕЛЕНИЙ ОЛІВЕЦЬ Ніс Івасику руці Різнобарвні олівці. Біг Івась за дідом Слідом І спіткнувсь на толоці. Дід до внука повертає: – Що […]...
25. Антонич Богдан-Ігор – Світанок Сплигнула ніч з шумких дерев, Втікаючи понад дахами. Замаяв голуб і дере Крильми хмарин іржаві плями. Мов дзенькіт товчених склянок, Ясна музика підпливає. Світанку куриться вино, І небо в синяві безкрає. Аж юне серце затремтить, Незаспокоєне й несите. Устами спраглими в цю мить Всю хмільність світу хочу спити....
26. Два хлопчики – Бровченко Володимир Два хлопчики в зелену пору року До лісу вийшли,- вікових дібров. Один із них прискалив миттю око Й прикинув діловито: “Скільки дров?” А навкруги і щебетало, й квітло, Як сто віків тому, так і тепер… Не стримавсь другий хлопчик: “Скільки світла!” Промовив і, схвильований, завмер. Два хлопчики… І ліс так пильно в вічі Дививсь сусідам […]...
27. Володимир Лучук – Гарбуз Вліз на пліт Гарбуз Без рук Й зачепився там За сук. Це б йому На землю сісти, Та назад Не може Злізти....
28. Володимир Лучук – Незабудки Під густими Ситнягами У воді Квітки ростуть. Назбирать Букетик мамі Незабудок Не забудь....
29. Володимир Сосюра – дівчина Ногі босії, Стерні коляться, Русі коси їй Комсомоляться. Як пожар, її Личко міниться, Очі карії Україняться. 1956...
30. Володимир Сосюра – Сталін Твоє ім’я, як сурми срібний звук, В борні за день завжди ти перед нами. Тебе до зір знесли мільйони рук, Щоб ти сіяв, як прапор, над віками. Ти нас ведеш, як вів колись давно До перемог, скоривши час і далі. Коли серця мільйонів злить в одно – Твоє це серце буде, рідний Сталін! Шумлять міста, […]...
31. Володимир Самійленко – Катам Катуйте, бийте нас, кати, Печіть огнем, ножами тніть, – Ачей поможете знайти Таке в нас місце, що болить. Ще нам не досить боляче Від наших мук, від наших ран; Ще в шкурі ми, то нам іще Здається, що на нас жупан. Кінчай же, кате, і сміливіш Дери вже й шкуру на паси, То, може, плакать […]...
32. Володимир Лучук – дикий мак Джміль ромашці Щось на вухо Пошептав І – полетів… Дикий мак Хотів послухать, Не розчув – Почервонів....
33. Патріоти – Самійленко Володимир Два хлопці укупі стояли, А третій дививсь оддалі, Як ті гаряче розмовляли Про долю своєї землі. Один у широкій промові Народні права боронив; Він докази всі наукові По пунктах як слід розложив. Народну окремість натури, І склад особливий думок, І давність своєї культури,- Довів він усе те з книжок. А другий про теє доводив, Як […]...
34. Володимир Сосюра – Васильки Васильки у полі, васильки у полі, І у тебе, мила, васильки з-під вій, І гаї синіють ген на видноколі, І синіє щасті у душі моїй. Одсіяють роки, мов хмарки над нами, І ось так же в полі будуть двоє йти, Але нас не буде. Може, ми квітками, Може, васильками станем – я і ти. Так […]...
35. Хлопчик – Сосюра Володимир У полоні білому, в Одесі, Я згадав: у гуркоті навал По мосту йшов хлопчик літ на десять І свистів “Інтернаціонал”. Вдалині хиталися дерева І синів задумано прибій… Раптом крик повітря полудневе Пронизав наказом гострим: “Стій!” Грубий крик і клацання затвора, І лякливе лопотіння ніг… Але куля зла і гострозора Перетнула хлопчикові біг… Перетнула, кинула на […]...
36. Учитель – Сосюра Володимир Учитель мій! Як ми тебе любили, Як слухали тебе в полоні юних мрій! У пам’яті моїй тримає років сила Твій тихий карий зір і кашель твій сухий. Ти нас повів закохано і сміло В незнаний світ, чудесних повний чар. В твоїх словах, що ми в серцях лишили, Пізнали ми любові й дружби жар. Закони вод, […]...
37. Володимир Лучук – Мак На городі – Ой, так, так – Мама висіяла мак. У барвистій парасольці Зацвітає мак на сонці. У зеленому плащі Мак не мокне на дощі. На городі – Ой, так, так – Мама висіяла мак. Мак росте, росте угору – Дозріває в літню пору. Вліво-вправо – хить та хить Дзвінко маківка дзвенить....
38. Володимир Сосюра – Мазепа ПРОЛОГ О, як люблю я рідний край І в щастя мить і у негоду! Дунай, дунаю мій, дунай, Ти у піснях мого народу. Я бачу вод твоїх розбіг І постать, зігнену судьбою, Над стародавньою рікою І сльози у очах старих. А він колись гігантом був, В його руках були мільйони Людей… та “Бог мене забув, […]...
39. Володимир Самійленко – дві планети Округ сонця шлях широкий В неоміряних краях, – Там планета лічить роки, Оббігаючи той шлях. Споконвіку і довіку Ходить колом без кінця, Шлях без міри, вік без ліку Їй надано від Творця. Скрізь на ній дива природи, Скрізь усе життям кипить; Звір тут всякої породи, А людей і не злічить. Той бажає світ зажерти Задля […]...
40. Літо – Сосюра Володимир Ходить літо берегами В шумі яворів, І замовкнув над полями Журавлиний спів. В хвиль блакитнім прудководді Сонце порина… І в барвистім хороводі Одцвіла весна. Тане хмарка кучерява В небі голубім. Мліє день, і мліють трави В лузі запашнім. Але труд забув про втому, Про квіток печаль, І у полі золотому Дзвонить гостра сталь. Суне силою […]...