Адонічний вірш

Related posts:

1. Астрофічний вірш Астрофічний вірш (грецък. astrophos – безстрофовий) – вірш, в якому відсутнє симетричне членування на строфи, рядки вільно переходять від чотиривірша у двовірш тощо, посилюю чи розмаїття інтонаційно-синтаксичних структур, сприяючи увиразненню поетичного мовлення. Як різновид акцентного вірша декламаційного типу, він добре відомий українській поетичній класиці (“Сон”, “Кавказ” Т. Шевченка; “Чого являєшся мені… ” І. Франка; “Моє […]...
2. Вірш про війну (вірш до дня Перемоги) В огонь закутана земля, Червоні маки, як жар, багровіють, Клич бойовий долітає здаля, Голі згарища де-не-де тліють. Юний хлопець іде з автоматом, Він один – із полону утік І тепер у загін із докладом Поспішає, як горний потік. Він долає і голод, і втому І, навчившись на біль не зважать, По дорозі заходить додому – […]...
3. Епод Епод (грецьк. epodos, від ері – безпосереднє слідування за чимось, додавання до чогось та ode – пісня) – приспів, власне, другий вірш ямбічного двовірша, складений із триметра та диметра; згодом – ліричний твір в античній версифікації, складений із двовіршів однієї метричної системи, в якому довгі віршові рядки чергувалися з короткими. Наприклад, “Еподи” Горація у модернізованому […]...
4. Вірш Василя Голобородька – Називаємо вогнем невогонь Називаємо вогнем невогонь Тішимося тим щоденно Молимося вогню що вмер – птахи замовкли – У кожного є світильник Але помиляємося Бо в жодному немає олії – птахи відлетіли – На кострище сходимося Щоб позичати іншим жар Але знаходимо попіл – птахів не було –...
5. Асклепіадів вірш Асклепіадів вірш – античний вірш, створений елліністичним поетом Олександрійської доби Асклепіадом Самоським (III ст. до н. е.), використовуваний пізніше римським поетом Горацієм (65-8 pp. до н. е.), зокрема у перекладеній М. Зеровим оді “Римській державі”: Вже нема на тобі паруса цілого, Ні богів над кермом, сильних заступників, Марно чванишся, ніби Ти із кедра понтійського (… […]...
6. Леонінський вірш, або Леонін Леонінський вірш, або Леонін (очевидно, за ім’ям латинського поета Лео, XII cm.) – гекзаметр чи пентаметр, де всупереч традиції античної поезії, яка не відала рими, певні піввірші зазнавали римування, зокрема у Вергілія та Овідія. Л. в. набув поширення у середьовічній латиномовній ліриці, вплинувши пізніше і на українську барокову лірику: “Вільність мають поетове” / “Щодо вимислів […]...
7. Анациклічний вірш Анациклічний вірш (грецьк. ana – над, проти і kyklos – колесо, круг, цикл) – зворотний вірш, побудований так, що його текст можна читати від початку до кінця і навпаки за словами (а не за літерами, як у паліндромі), не порушуючи віршового ритму. Він здобув особливу популярність у добу бароко, зокрема у творчості Івана Величковського: Високо […]...
8. Вірш-діалог Вірш-діалог (грецьк. dialogos – бесіда, розмова між двома особами) – поетичний жанр, у якому зображено спілкування двох осіб, на відміну від полілогу чи монологу. Вживається не лише з метою зіставити різні, подеколи полярні погляди чи розкрити порозуміння між ними, а й задля пошуку істини: Перший голос У часи космічної ракети, Кібернетики та інших див За […]...
9. Алкманова строфа Алкманова строфа – чотирирядкова строфа в античній версифікації з чергуванням дактилічного гекзаметра та дактилічного тетраметра. Походить від грецького поета Алкмана (VII ст. до н. е.). Зверталися до цієї віршової форми також Архілох, Горацій та ін., хоч вона була рідковживаною в античній ліриці....
10. Абетковий вірш Абетковий вірш – своєрідна поетична форма, сконструйована за послідовністю літер в абетці. Найпоширеніший у літературі для дітей, виконує пізнавальну та виховну функції, наприклад, “Алфавіт віршами, написаний для сина” Олександра Олеся із щорядковою (парною) вживаністю літер абетки: Айстра квітне у саду, Аєр в лузі я знайду, Бізон у двір забрався, Баран його злякався. Абетковий вірш, до […]...
11. Вірш Вірш (лат, versus – повтор, поворот) – 1) елемент ритмічного мовлення у літературному творі, основна одиниця віршованого ритму. Подеколи збігається з віршовим рядком, але в жодному разі не повинен з ним ототожнюватися, тому що ці поняття різного плану. Приміром, у доробку В. Пачовського спостерігається такий випадок: Так ходила по алеї, та зайняти я не міг! […]...
12. Лілія Ніколаєнко – Ну от. Тепер я старша ще на вірш Ну от. Тепер я старша ще на вірш. А ти іще на вірш від мене далі… Як постріли у душу – галас тиш. У скриньку серця – листопад печальний. Ти вільний, хай у прозах, і чужих… А я – повік заручниця образи. Вона – і муза, і щоденний гріх. А спогад, як лихвар скупого часу. […]...
13. Оксана Лятуринська – На труну Ольжичеві Був стрункий, неначе ясень, Гарний, мов царенко. Де наш красень, де наш красень? – Вмер, вмер молоденький! Ой не вмер він, ой не вмер він Смертію своєю, Не зеленим вкритий дерном Дбайливо ріднею! І китайка жалобова Очі не прикрила. Може, галич десь у рові Сині очі пила. Очі пила, тіло рвала Пазуром хижацьким На поталу, […]...
14. Елліністична література Елліністична література – давньогрецька література доби еллінізму (350 до н. е. – 30 н. е.). їй властиве зниження політичної та соціальної заангажованості, пожвавлення Інтересу до внутрішнього світу людини, її духовності, звернення до фольклорних джерел, міфології та філософії. Особливої популярності набула драматургія (у всіх елліністичних державах, зокрема причорноморських) передовсім комедія (Менандр, Філемон, діфіл та ін.), названа […]...
15. Вірш Миколи Руденка – Катунь у вересні Раніше, ніж впадуть сніги, Підводна скеля полисіла. Катунь вернулась в береги, І каламуть на дно осіла. Руда у липні, нині без Гірських грунтів – Ясна, іскриста. Не відображення небес, А власна суть небесно-чиста. Тепер вона серця втіша Прозорою голубизною. Так очищається душа, Юдоллю вражена земною. 15.11.1986...
16. Вірш Миколи Руденка – Що ж далі? Що ж далі? Задубіння жил, Подагра, пам’яті судома. Від того, чим ти досі жив, Тобі лишилась тільки втома. Навчись дивитися на світ, Мов він тобі вже не належить. І що змінити в ньому слід – Уже від тебе не залежить. Живи, як той, що вже помер – Не на землі, а на орбіті. Байдужно споглядай […]...
17. Вірш Миколи Руденка – Уранці під колючкою А може, це не так уже й важливо, Щоб завжди був відкритий небосхил І вільні перевали, вільні зливи, І в небі шелестіння вільних крил; Щоб модний галстук і костюм по зросту, І шлягер на малинових вустах; Щоб слово “воля” означало просто Можливість мандрувати по світах… Нехай колючий дріт – чи в цьому Справа? Аби лиш […]...
18. Вірш – Ангел Я знаю – ти ангел, що дивиться в небо. Сумуєш, мабуть, за минулим, еге ж? Навіщо це ти без причин і потреби Спустився в провалля з високих небес? Тепер ти гуляєш твердим і бездушним асфальтом Замість м’якої, з Едемського саду, трави. І зимно у руки, у тіло, у пальці – В яснім піднебессі немає такої […]...
19. Вірш – “Тепер, я не буду літати” Писати вірші із життя… Списати усі ті моменти… Коли, ще з тобою була. И серце розбила до щенту… Колись, ти мене ще кохав. Я мріяла ангелом стати. Та крила мої, ти забрав. Тепер, я не буду літати. До ангела, як до небес. Та можна лиш тихо сміятись… У світі немає чудес. Ми звикли самі добиватись. […]...
20. Гнома Гнома (грецьк. gnomos – думка, судження, висновок) – в античній трагедії – вислів, яким закінчується монолог. Тоді ж існувала гномічна поезія (Гесіод, Солон, Архілох), що пізніше поширилася в індійській, перській та арабській ліриці. Нині Г. означає дуже стислий вірш, який містить певну, здебільшого афористичну, думку: Живу, терплю й умру, як всі звірята (Б.-І. Антонич). Г. […]...
21. Вірш – Ніжність Я лиш Художник, що згубивши акварелі, Малює ніжність рухами пера Чуттєвий слід, лишає на папері Грайливий відблиск, знаного тепла Його присутність, майже невловима Чи то думки потрапили в полон? Моя любов, така самотня і зрадлива, Чарівних спогадів переглядає сон! Було усе:ненависть, й кохання, Було, та пристрасті не буде уже більш. Веселкою змішалися страждання Німого крику […]...
22. Вірш Василя Голобородька – Без імені Викрали моє ім’я (не штани ж – можна і без нього жити!) І тепер мене звуть Той, у кого ім’я викрадено. Я вмію сіяти і мурувати білі стіни, І коли я посію, то всі дізнаються, що сіяв той, У кого ім’я викрадено, А на білих стінах я завжди пишу : Стіну вибудував той, у кого […]...
23. Це не вірш, а почуття до тебе Мені ніколи не хотілось тобі казати:,, ТЕБЕ ЛЮБЛЮ” чи,, ТИ МЕНІ ПОдОБАЄСЯ”, бо знала коли скажу ці слова я втрачу тебе, втрачу нашу дружбу і не казала! Але ти дізнався. дізнався проте, що люблю тебе. Ти спочатку не хотів вірити в це, але всі про це говорили, і тобі довелось повірити. Тоді ти сказав мені: […]...
24. Білий вірш Білий вірш – неримовані вірші з чіткою внутрішньою метричною структурою, де на місці рими лишається чиста клаузула. Найбільшого розвитку Б. в. досяг у драматургічних жанрах (В. Шекспір, дж. Мільтон, Й.-В. Гете, О. Пушкін, І. Кочерга та ін.), за класичний взірець яких можуть правити твори Лесі Українки (“У пущі”, “В катакомбах”, “Йоганна, жінка Хусова”, “Лісова пісня”, […]...
25. Акцентний вірш Акцентний вірш (лат. accentus – наголос) – вірш, ритміка якого заснована на підставі відносного врівноваження кількості наголосів, тобто на однаковій кількості наголосів у віршовому рядку при різній кількості ненаголошених. складів у межах рядків та між наголосами в середині рядків. Число складів у рядку та ненаголошених складів – довільне. Коливання кількості наголосів в рядках зумовлене межами […]...
26. Нерівноскладовий вірш Нерівноскладовий вірш – вільний речитативний (астрофічний) вірш народних голосінь, дум і поодиноких старовинних обрядових (колядок, весільних), історичних та баладних пісень. На відміну від рівноскладового із симетричним розміщенням частин (колін) у строфі пісенного вірша, Н. в. має різну кількість складів у рядку без повторення будь-якої ритмічної схеми, без усталеного порядку римування, поділу на строфи (куплети). Якщо […]...
27. Макаронічний вірш Макаронічний вірш (лат. роеsіа maccheronica, від maccheroni – макарони) – віршовий твір комічного гатунку, перенасичений чужомовними словами (варваризмами), вжитими за нормативами рідної мови автора, а також словесними покручами (“язичіє”, “суржик” тощо). Започаткований в Італії (XV ст.) з пародіювання латині. деякі фрагменти М. в., в основу яких покладена макаронічна мова (“говорили все на “ус”), де висміювалася […]...
28. Гліконівський вірш або Гліконей Гліконівський вірш або Гліконей (від давньогрецьк. поета Глікона) – в античній версифікації – восьмискладовий силабо-метричний вірш за схемою ∪ ∪ -/∪ ∪ -/∪ ∪. Поширювався у ліриці та хорах трагедії, подеколи у сполуці із ферекратовим віршем. Застосував Г. в. Горацій: О кораблю, вже знов хвиля несе тебе В море! О, не туди – в гавань […]...
29. Ропалічний вірш Ропалічний вірш (грецьк. rоpalinds – віялоподібна палиця) – відома з античної доби віршова гра, де у кожному рядку слова складаються у послідовності: односкладове, двоскладове, трискладове, чотирискладове. Приклад Р. в.: Як рука дитину пригортає, То дитя звитяжцем виростає (М. Івасюк)....
30. Олександрійський вірш Олександрійський вірш – римований 12-складник із цезурою посередині, обов’язковим наголосом на 6-му і 12-му складах та чергуванням парних окситонних і парокситонних рим. Одна з форм вірша у французькій поезії, відомим прикладом якої є епічна поема “Роман про Олександра Македонського” (XII ст.), хоча перші зразки спостерігалися раніше, в XI ст. (“Мандри Карла Великого в Єрусалим та […]...
31. Говірний вірш Говірний вірш – інтонаційний тип вірша, який, на відміну від наспівного чи ораторського, відтворює своєрідність живого мовлення, спираючись на відносну свободу та неврегульованість ритмомелодики, темпу, павзної системи інтонації мовлення. При цьому простежується широка варіативність поєднання довгих та коротких, повних та неповних речень, довільні лексичні сполуки, фразеологічні звороти, еліптичні форми експресивного характеру. Г. в. широко застосовував […]...
32. Вірш – Ти іншу покохав Ти іншу покохав, Пішов, нічого не сказав Залишив тільки рану в серці Пішов і навіть не згадав… Він не подумав, Боже, Як тепер без нього Життя моє, залишив тільки сльози І сльози капають з лиця мого!! Неначе дощ із неба, Ну, навіщо це все треба? Навіщо жити без кохання, Без тепла рук його, і голосу […]...
33. Алітераційний вірш Алітераційний вірш – давньонімецький вірш, який ще називають “штабреймом”, вживаний в давньонімецькій, англосаксонській та давньоісландській поезії (VIII-XIII ст.), в якому кожен віршовий рядок мав чотири наголоси, розмежовувався цезурою на два піввірші з довільною кількістю складів між наголосами. Обов’язкова вимога А. в. полягала у повторенні переднаголошеного приголосного звука на початку першого та другого піввірша (наприклад, у […]...
34. Вірш Миколи Руденка – Без каяття Духовна суть – не шаровари модні, Не звичка, що з роками промина. Я – той, що був, і той. що є сьогодні, – Це дві людські істоти чи одна?.. Я – комісар за класом і за змістом, Я – агітпроп і до промов мастак, Усе життя проживши комуністом, Звихнувсь на старості… Хіба ж не так? […]...
35. Фігурний вірш Фігурний вірш (лат, figura – зовнішній вигляд, образ) – вірш, в якому синтезовано властивості звукових та візуальних мистецтв, втілені у винахідливій, переважно графічній, формі. Запроваджений еллінським поетом Сіммієм (збереглося три його вірші – у вигляді сокири, крил та яйця), поширились у європейських, особливо у новоєвропейських літературах XVII ст., набуваючи найнесподіваніших конфігурацій. Висвітлювалися Ф. в. і […]...
36. Ораторський вірш Ораторський вірш – вірш, розрахований на декламування, патетично пафосний, виповнений риторичними фігурами: Товариство, яке мені діло, Чи я перший поет, чи останній? Надівайте корони і йдіть, Отверзайте уста… (П. Тичина). О. в. вважається різновидом громадянської лірики, найчастіше він належить до системи декламативно-тонічного віршування....
37. Оксана Лятуринська – Ти ще не вмер, ти ще не вмер! * Ти ще не вмер, ти ще не вмер! Через розбурханий дністер З дніпра ти видибаєш, Боже! Впадуть долів боги ворожі. Перед лицем великих чуд Жахнеться князь, чернець і люд. Тоді ж у громі-блискавиці Запаляться скирти пшениці. Злетить офірою когут. Явися, Боже, і пребудь! *...
38. Вірш Миколи Руденка – де люті хуги плутанку снували Де люті хуги плутанку снували, Де світла меншало із кожним днем, Камінні щелепи пережували Нас так, що видалось: не оживем… Ще всюди ніч, тривають наші муки – Та все ж пульсує в скронях свіжа кров: Із моря сліз, розлуки і розпуки Тюрма тебе на світ вернула знов. Я знов живий. Відпало геть змертвіння Душі і […]...
39. Альтернований ритм Альтернований ритм (лат. alternare – змінюватись, чергуватись) – чергування ямбів чи хореїв з пірихіями у віршовому рядку залежно від своєрідності акцентології української мови, коли один наголос на середньому складі об’єднує відразу три, а не два, як того вимагає віршовий розмір. Прикладом А. р. може бути “Сонячний етюд” І. драча, написаний п’ятистопним ямбом: Де котиться між […]...
40. “Не вмре поезія” – програмний вірш В. Самійленка Володимир Самійленко презентував себе в літературі як справжній патріот, тонкий лірик, залюблений у неньку Україну. Коли 1906 року Іван Франко разом з Михайлом Мочульським зібрали друковані й недруковані твори В. Самійленка, написані ним упродовж останніх двадцяти років, вони були вражені творчим доробком свого побратима по перу. Більшість поезій була присвячена Україні. Тож видавці вирішили назвати […]...