Головна ⇒ 📌Теорія літератури ⇒ Акмеїзм
Акмеїзм
Акмеїзм (грецьк. акті – вищий ступінь чи якість чого-небудь) – стильова течія в російській поезії, що виникла на початку XX ст. як один із шляхів авангардизму. Група митців на чолі з М. Гумільовим (Анна Ахматова, М. Кузмін, О. Мандельштам, М. Зенкевич, В. Нарбут) утворила “Цех поетів”, виступаючи на сторінках часопису “Аполлон”. Естетичними засадами акмеїстів були самодостатність поетичного слова та відповідне його функціонування у суспільному житті. Основні принципи зводилися до творення елітарної поезії, в центрі якої – людина
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Імажинізм Імажинізм – літературна група і напрям у російській поезії (В. Шершеневич, Р. Івнєв, С. Єсенін, А. Маріенгоф, пізніше А. Кусиков та І. Грузинов), які з’явилися на літературному обрії в 1919, заманіфестувавши свою появу в журналі “Сирена” (Вороніж, 1919). Російські імажиністи в основу свого розуміння естетики художньої мови вкладали ключове поняття – образ. Образ як елемент […]...
- “Срібна доба” російської поезії I. “Символізація” художнього мислення. (Батьківщиною символізму вважається Франція. До Росії він прийшов наприкінці XIX ст. У процесі художнього мислення речі матеріального світу у свідомості поета перетворювалися на певні “знаки”, а художні образи – на символи. Доторкнутися до цієї символіки означало вирватися за межі земної реальності і дійти до розуміння ідеальної краси, істинного буття. На російських […]...
- Естетичні засади акмеїзму у творчості Анни Ахматової (1 варіант) Анна Ахматова – один із найвидатніших ліриків російської літератури XX століття. її вірші орієнтовані на традиції російської класичної літератури, однак збагачені рисами акмеїзму (його представниками є М. Гумільов, О. Мандельштам та інші відомі митці) – течії так званої “елітарної поезії”, у центрі уваги якої перебуває людина з її духовними пориваннями. Особливістю творчості саме А. Ахматової […]...
- Літературна група Літературна група – об’єднання письменників, як правило, однієї літературної генерації (найчастіше молодих), котрі, поставивши перед собою спільну літературну мету, разом намагаються реалізувати її й тим самим виявити себе як певну єдність творчих особистостей. Л. г. треба відрізняти від тих літературних об’єднань, котрі є спільнотою економічною, професійною чи товариською й не мають спільної естетичної програми. Л. […]...
- Поема Анни Ахматової “Реквієм” Рану, нанесену батьківщині, кожний з нас відчуває в глибині свого серця. В. Гюго Справжня поезія прекрасна, тому що в ній виражена висока правда душі поета і нещадна правда часу. А. Ахматова розуміла це, розуміють це і читачі, що люблять її поезію і завжди, я впевнена, будуть любити її вірші, що западають у душу. Щоб зрозуміти […]...
- Прерафаеліти Прерафаеліти – група англійських поетів і художників, організована 1848 в “Прерафаелітське братство”, тяжіла до відродження традицій передрафаелівської доби (джотто, С. Ботічеллі), до поезії данте Аліг’ері та англійських романтиків. для П. властивий “аристократизм духу”, культ краси, містичні мотиви. Очолював “братство” д.-Г. Россетті. У 1850 виходив часопис “Пагін”....
- Поезія втрат ранньої Анни Ахматової Поезія втрат ранньої Анни Ахматової Розмірковуючи над загадкою популярності поезії Анни Ахматової, перш за все думаєш про одну особливість – вміння сказати небагатьма словами про найглибші почуття, про найсокровенніше. Так в одному з віршів “Молюсь окопному лучу”, на перший погляд, лише змалювання гри сонячного промінця “на рукомойнике моем”. Про душевний стан майже нічого не сказано, […]...
- Мій улюблений поет – Анна Ахматова Дуже важко говорити про улюбленого поета, особливо якщо це відомий, талановитий поет, якщо його творчість – досягнення світової культури. Про мого улюбленого поета, Анну Ахматову, написано багато, і написано здебільшого тими, хто був її сучасником, безпосередньо спілкувався з нею, учився в неї. Але в кожної людини може бути і свій Пушкін, і своя Ахматова. Той, […]...
- Естетичні засади акмеїзму у творчості Анни Ахматової (2 варіант) Акмеїзм об’єднав поетів, які мали різні ідейно-художні настанови і літературні долі. Об’єднувало акмеїстів прагнення віднайти вихід із кризи символізму. Вони не ставили собі за мету створити цілісну світоглядну та естетичну систему та не створили її. Більше того, відштовхуючись від символізму, вони підкреслювали глибокі внутрішні зв’язки акмеїзму і символізму. Оцінюючи роль Анни Ахматової у цьому процесі […]...
- Трагедія війни в ліриці Анни Ахматової До війни в Ленінграді працювало 345 письменників. В обложеному місті їх залишилося 93. У тому числі Анна Ахматова – жива легенда “срібного віку”, що ніби з’єднала XIX і XX сторіччя, століття пушкінське і своє. Вона не залишила “свой край, глухой и грешный” у 20-ті роки і назавжди залишилася в Росії, де вбили її чоловіка, тричі […]...
- Основні мотиви збірки Анни Ахматової “Вечір” Анна Андріївна Горенко стала Анною Ахматовою в 1912 році, коли під цим ім’ям видала першу збірку віршів “Вечір”. Писати вірші вона почала рано, в 11 років. Батько, відставний морський офіцер, тоді ще жив з сім’єю і часто називав доньку “декадентською поетесою”, але вона продовжувала писати. Потім вона вже сама назвала збірку “Вечір” “бідними віршами пустого […]...
- Основні мотиви лірики А. Ахматової Пусть когда-нибудь имя мое Прочитают в учебниках дети. А. Ахматова Чим живе людина? Напевне, любов’ю. Любов’ю до людей, вірою в майбутнє, надією на краще. Можливо, саме тому, що всі ці супутники любові Анна Ахматова завжди несла в своєму серці, вона і прожила довге життя, людське і творче. Ця чудова талановита жінка донесла до нас літератури […]...
- Короткий опис творчості Михайла Москаленка МОСКАЛЕНКО Михайло Никонович переклав і видав твори В. Гюго, Ш. Бодлера, С. Маларме, А. Рембо, Сен-Жон Перса, П. Елюара, П. Еммануеля, Ф. Гарсіа Лорки, Т. С. Еліота, П. Неруди, Ю. Тувіма, А. Ахматової та інших поетів світу. Автор-упорядник книг “Златослов. Поетичний космос Давньої Русі”, “Українські замовляння”, співупорядник та співукладач видання “На ріках Вавілонських”....
- Створення узагальненого портрету та проблеми історичної пам’яті у поемі Анни Ахматової “Реквієм” Створення узагальненого портрету та проблеми історичної пам’яті у поемі Анни Ахматової “Реквієм” Усі часи мають своїх літописців. Добре, якщо їх багато – тоді у читачів їхніх творів виникає можливість поглянути на події з різних боків. А ще краще, коли ці літописці (хай вони навіть не носять цю назву, а вважаються поетами, прозаїками або драматургами) мають […]...
- Ліричне “я” Анни Ахматової Меня, как реку, Суровая эпоха повернула… А. Ахматова Великий російський поет Анна Ахматова володіла таємною внутрішньою гармонією. Уній усе було значуще – і карбована, скульптурна зовнішність, і духовний світ. Ахматовій чимало дісталося в житті: розставання, втрати близьких, в’язниці і табори, що випали на долю чоловіка і єдиного сина, наклепи, хвороби. Але висока воля душі допомогла […]...
- Відображення трагедії особистості, родини і народу в поемі А. Ахматової “Реквієм” АХМАТОВА АННА (1889-1966) Справжнє прізвище – Горенко. Російська поетеса, родом з України. Поезія Ахматової орієнтована на кращі класичні зразки і традиції російської літератури. Творчий шлях Ахматової пов’язаний з естетичним відкриттям акмеїзму, хоча надалі вона обирає самостійну поетичну дорогу. До її лірики прикладають мірку “жіночої поезії”, адже вона пише про кохання, розлуку, біль втрат, про переживання […]...
- Образ матері в поемі Анни Ахматової “Реквієм” Це було в ті часи, як всміхався Тільки мрець: розквитався – і рад. Анна Ахматова. “Реквієм” Я повертаюся поглядом до уроків, присвячених творчості російського поета Анни Ахматової (саме в чоловічому роді “поета” – а не поетеси, бо Анна Ахматова так любила говорити), і ніби бачу над собою, над моєю школою, над моєю країною тінь матері […]...
- Моя Анна Ахматова Моя Анна Ахматова Непросто прожити життя жінкою. Навіть якщо це жінка така велична і сповнена гідності, як Анна Ахматова. Але її поезія переконує усіх у тому, що жінка – створіння тендітне і чутливе, здатна до високих почуттів, і разом із тим розум – її невідмінна риса. Іронічність деяких віршів вражає глибоким проникненням у суть речей. […]...
- Заум Заум (рос. заумь) – один із версифікаційних прийомів російських кубофутуристів, який полягав у розчленуванні поетичного мовлення на фонемні складники з наступним їх довільним сполученням під впливом певної ритміки. Термін з’явився на початку XX ст. (О. Кручених, В. Хлєбніков, В. Каменський та ін.), спроба його теоретичного обгрунтування була в книзі “Апокаліпсис в російській літературі” (М.,1923). 3. […]...
- Марта Тарнавська – дЕСЯТЬ ЖІНОК-ПОЕТІВ (поетичні переклади) Переклади з американської, німецької, Польської та російської поезії. Он говорил о лете и о том, Что быть поэтом женщине – нелепость. Анна Ахматова There is no such creature as a poetess; You’re either a poet, or you’re not. Babette Deutsch ДЕСЯТЬ ЖІНОК-ПОЕТІВ – це не збірка феміністичної лірики. Автори зібраних тут поезій висловлюються на різноманітні […]...
- Марсійя Марсійя – елегійна, переважно моноримна поема на честь покійника, найдавніший жанр арабської Поезії, що постав на основі ритуальних похоронних оплакувань. Один із відомих поетів цього жанру – аль-Мугальхіль (VI ст.), котрий присвятив свої твори загиблому у бою братові. Звертався до М. перський поет Рудакі (елегія на смерть Шахіда Балхі), автор поеми “Шахнаме” Фірдоусі, зокрема у […]...
- Кларизм Кларизм (лат. clarus – світлий, ясний) – модерністська течія в російській літературі (передовсім у поезії) 1907-13, представлена М. Кузміним, С. Городецьким, О. Саксаганським та ін. К. виник у середовищі символізму, був своєрідною ланкою між символізмом та акмеїзмом, тяжів до “земної дійсності” та радості земних переживань, чуттєвого кохання, ясності життя....
- Епіграф, або Мотто Епіграф, або Мотто (грецьк. epigraphe – заголовок, напис) – напис, що розташовується автором перед текстом твору або його частиною; як правило, Е. – це цитата з відомого тексту, вислів з афористичним змістом, приказка тощо. У емблематичній поезії функцію Е. виконували “девізи” (“мотто”) – один із трьох (поряд із зображенням і підписом – епіграматичним віршем) компонентів […]...
- Абстракціонізм Абстракціонізм – одна з течій авангардистського мистецтва. Виникнувши на початку XX ст, (В. Кандинський, Наталія Гончарова, П. Пікассо, П. Мондріан, О. Архипенко, П. Клее та ін.), А. сягнув свого апогею у 50-ті. Філософсько-естетична основа А. – неміметичний принцип художнього мислення, ірраціоналізм, відхід від ілюзорно-предметного зображення, абсолютизація чистого вираження та самовираження митця засобами геометричних фігур, ліній, […]...
- Відповідь на контрольне питання До творчості А. Ахматової Чому Анна Ахматова хотіла, щоб вірш “Кого колись-то називали люди… ” завершував усі її збірники творів? У цьому творі Анна Ахматова говорить, що все має свій кінець: може проіржавіти золото, зітліти сталь і розкришитися мармур, але на землі найміцнішою є людська печаль і найдовговічнішим – Слово. Слово може зберегти пам’ять про людину, про її тривоги, […]...
- Гейдельберзькі романтики Гейдельберзькі романтики – група німецьких письменників першої половини XIX ст. (А. Арнім, К. Брентано, брати Я. і В. Грімм та ін.), які захоплювалися збиранням, систематизацією, вивченням та публікацією фольклору, видали кількатомний збірник народних пісень: “Чарівний ріг хлопчика” (1805-06), “дитячі і родинні казки” (1812) тощо. З 1909 А. Арнім та К. Брентано переїхали до Берліна, але […]...
- Гра в літературній творчості Гра в літературній творчості – один з аспектів ширшої проблеми “Роль гри в суспільстві і в культурі”. Багато істориків культури, теоретиків мистецтва обгрунтовують думку про те, що людська культура постала і розвивається в грі і виявляється в розмаїтих ігрових формах. Зокрема, нідерландський вчений Й. Гайзінга (1872-1945) доводив, що культура в цілому має характер гри. У […]...
- Значення творчості А. Ахматової для світової літератури Реферат на тему: “Значення творчості А. Ахматової Для світової літератури” АННА АХМАТОВА (1889-1966) – російська поетеса, що її творчість узагальнила шлях, пройдений російською культурою від “Срібної доби” до періоду хрущовської “відлиги”. Дебютувавши у межах акмеїстичної течії, А. Ахматова упродовж своєї мистецької еволюції сягнула вершин модерністської лірики. На долю А. Ахматової у російській літературі випала особлива […]...
- Узагальнений портрет народного страждання у поемі Анни Ахматової “Реквієм” Узагальнений портрет народного страждання у поемі Анни Ахматової “Реквієм” Поема “Реквієм” уперше була записана на папері 1962 року, хоча складена була ще до 1940. Ахматова згадувала, що до цього часу напам’ять знали поему лише одинадцять друзів і жоден не зрадив її. Це ще й тому, що в тих віршах була висока правда про страждання цілого […]...
- Неореалізм Неореалізм – стильова течія в українській літературі, яка виявила себе у 20-ті XX ст., зокрема у творчості Г. Косинки, В. Підмогильного, Є. Плужника, Б. Антоненка-давидовича, у 60-70-ті – у Гр. Тютюнника та ін – Поставши на грунті класичного реалізму, але не сприйнявши лінійно міметичного принципу “зображення життя у формах життя”, неореалісти визначали свій концептуальний принцип […]...
- Децима Децима (лат. decima – десята), або Еспінела (за прізвищем іспанського поета XVI cm. В. Еспінеля) – десятирядкова строфа зі сталою схемою римування: аббааггддг. Перший чотиривірш мав зав’язку ліричної колізії, останній – її розв’язку. д. вживалася в іспанській поезії і як віршована форма глоси. Подеколи, передовсім у російській поезії (Г. державін, О. Радищев), терміном д. пойменовували […]...
- “… Треба вивчитися жити знов” (за поемою А. Ахматової “Реквієм”) Як істинний поет, Анна Ахматова у своїй творчості не обмежилася тим, що у неї найкраще виходило, – на інтимній ліриці. Вона любила Росію, вона вболівала за її долю і вона серцем відгукнулася на репресії більшовицької влади, сталінського режиму. Тепер важко сказати, чи написала б вона свій славнозвісний “Реквієм”, якби сталінські репресії не торкнулися її родини, […]...
- Навстіж відкрите серце (за інтимною лірикою Анни Ахматової) Зірки такої величі і яскравості, як Анна Ахматова, народжуються раз на століття. Правда й одкровення, які іноді виростають зненацька і приголомшують, у поєднанні з високою майстерністю володіння словом, що можна зрівняти хіба що з огранкою діаманта, – все це властиве поезії Анни Ахматової. Вона жила для великого земного кохання. Про це вона співала, і це […]...
- Відповідь на контрольне питання До творчості М. Рильського Що вам відомо про творчу діяльність М. Рильського в групі “неокласиків”? У двадцяті роки XX століття М. Рильський входив до літературного об’єднання “неокласиків”. “Неокласики” – це творча група митців, які свою творчість орієнтували на класичне мистецтво, тяжіли до строгих віршованих форм, засвоювали в поезії здобутки світової культури. М. Рильський писав сонети, рондо, терцини, катрени, секстини […]...
- Дактилічна клаузула Дактилічна клаузула (грецьк. dactylos – палець і clausula – закінчення) – закінчення віршованого рядка, слова в якому мають наголос на третьому складі від його краю, збігається з дактилічною стопою, характерна для деяких поетів, зокрема для І. Багряного: “Гей, нема, нема. Тут страшна зима, / Мла, відчай і сон над оселями”, “Ой, летять два соколи з […]...
- Касида Касида (араб. – цілеспрямована) – урочистий жанр арабської, тюркомовної та перської класичної поезії. К. подібна до оди, хоч подеколи траплялися її сатиричні та дидактичні видозміни. Здебільшого то були твори придворних поетів на честь ханів, окремих полководців тощо. Трафаретна форма К., зумовлена таким призначенням, позбавляла їх оригінальності. Це передовсім моноримічний вірш, у якому, як і в […]...
- Логаеди Логаеди (грецьк. logaoidikos, від logos – слово та aoide – спів) – у квантитативній версифікації – вірші мішаних розмірів, утворені сполученням чотиридольних стоп (дактиль, анапест) із тридольними (ямб, хорей), поширені в античній поезії, зокрема в ліриці та трагедії. На їхній основі витворювалися нові строфічні структури (Алкеева строфа чи Фалекіїв вірш). Вживаються і в тонічних віршах, […]...
- Гомериди Гомериди – корпорації еллінських епічних поетів-рапсодів, які вважали себе спадкоємцями Гомера. Називалися також аедами. Термін вживався щодо кожного виконавця та інтерпретатора творів Гомера. В цьому розумінні таким себе вважав Й.-В. Гете, працюючи над епічними поемами “Герман і доротея” та “Ахіллеїда”. Г. можна кваліфікувати і перекладачів “Іліади” й “Одіссеї”, зокрема Бориса Тена, котрий переклав ці твори […]...
- Постшістдесятники в українській літературі Витіснене покоління, також Постшістдесятники,- генерація поетів в українській літературі, найбільша активність яких припадає на сімдесяті роки XX століття. Термін було запропоновано українським письменником Іваном Андрусяком, який, зокрема, спирався на оцінки критика Володимира Моренця. На думку критика Володимира Моренця, поети “витісненого покоління”, на відміну від шістдесятників, не вдосконалювали соцреалізм, а творили нову для української літератури поетику. […]...
- Ольга Анцибор – Пріоритети Є цінності у кожної людини, У кожного свої пріоритети, Красу хтось прославляє безупинно, Її давно оспівують поети. І профіль різьблений, і очі волошкові, І стан стрункий, і руки лебедині, І коси юнки ніжної шовкові, І погляд неповторний і єдиний. Найбільша цінність інших – це достаток, Монети дзвін і блиск прикрас коштовних, Столи багаті чи не […]...
Доповідь художній диво світ поруч.