Альбіна Смолянська – Мій дивний рік, ілюзія утіх
Мій дивний рік, ілюзія утіх.
Була в тобі приречена й незнана,
Була в тобі і бажана, й кохана.
Я у тобі тікала від усіх.
Мій точний рік, розставив на місця
Усе, що було спутано й неясно.
Я зрозуміла – все буває вчасно,
Навіть відсутність рими у митця.
Мій винний рік, пророчений мені.
Вином-виною запивала долю,
І дрібку щастя всипавши до болю,
Ковтала дні, самотні і сумні.
Мій довгий рік, описаний пером.
Датовані у віршах тихі сльози,
Словами цементовані морози,
Стежки, зарослі диким полином.
Мій рік вигнання, росту в боротьбі,
Випробувань і формування волі.
Безцінний досвід і повчальні ролі.
Я дякую за вічність у тобі.
09.12.2014 р.
Автор: Альбіна Смолянська
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Альбіна Смолянська – Він мене береже Він мене береже. Ніжно-ніжно. Так, як досі ніхто не беріг. Якось так методично, неспішно Він кордони мої переміг. Якось тихо і геть непомітно Він у моє життя увійшов. Чим я стала для нього примітна? Як він стежку до мене знайшов? Як я маю віддячити Богу, Що він наші долоні з’єднав? Він мені прокладає дорогу Навіть […]...
- Альбіна Смолянська – Ти говори мені Ти покажи мені, де є тепер у нас Ноти співзвучності? Наші мелодії вже не звучатимуть – Створять незручності. Наші роки і безцінні історії В часі заховані. Тільки на фото зустрілися поглядом, Мов зачаровані. Ти говори мені, не обділяй мене Хоч би розмовою. Знаєш, до тебе я вірші-листи пишу Серця промовою. Знаєш, для тебе я щастя […]...
- Альбіна Смолянська – Коли місто покриє Коли місто покриє суцільний килим туману, І навколо не буде нічого, крім листя й води, Ти почуєш заледве вловиме звучання органу: Це тебе моє серце покличе, це твій поводир. Ти вслухайся у тишу, звучатиме тільки для тебе Ця мелодія поклику долі з моєї душі. Коли місто зіллється туманом землею із небом, Не збивайся з дороги, […]...
- Вічність Як згусток крові на житах, Як промінь сонця золотого, Як відблиск неба на руках, Як погляд місяця сліпого. Застиг мій день серед років, Спинивши літ шляху земного А я один серед снігів Молюсь до вогника святого. Застиглий подих на вустах – Оплот останньої надії І знов один стою в житах, А навкруги усе сивіє. Самотні […]...
- Леся Українка – Веснянка (Сестрі Олесі) Як яснеє сонце Закине свій промінь ясний До тебе в віконце, – Озвись на привіт весняний. Олесю, серденько, Співай веселенько! Весняного ранку Співай, моя люба, веснянку! Як бідну первістку, Дочасну, морози поб’ють. І кущик любистку Холоднії роси поллють, – Не плач, моя роже, Весна переможе! Весняного ранку Співай, моя люба, веснянку! Як дрібнії […]...
- Богдана Лапченко – Мені сьогодні снився дивний сон Мені сьогодні снився дивний сон: Гуляли вдвох ми десь за містом. Частинки слів складаються в узор, За морем нас чекає пристань. Там шторм вирує, наче ураган, Бушують хвилі, б’ють по голих скелях… У нас на двох свій океан, Тепло і затишок в оселі....
- Леся Українка – Сонет Натура гине – вся в оздобах, в злоті, – Останній усміх ясний носила І краскою непевною пала, Немов конаюча вродливиця в сухоті. Недавно ще була вона в турботі, Жила і працею щасливая була; Тепер останнії дарунки роздала І тихо умира… кінець її роботі! Спокійно умира і листом покриває Росинки білії, ті сльози самотні Від сонця […]...
- Олександр Довженко – “душі людської дивний чарівник” Олександр Довженко – “душі людської дивний чарівник” Олександр Довженко! Письменник і кінорежисер, маляр і політик, великий патріот свого народу і син свого часу. Кого не хвилюють його кінофільми “Арсенал” і “Земля”, “Аероград” і “Щорс”, “Повість полум’яних літ” і “Мічурін”, “Зачарована Десна” і “Поема про море”. Всесвітнє значення його таланту незаперечне, бо ще 1958 року на […]...
- Борис Грінченко – Згинули морози Вона співа, що згинули морози, Що сонце вже засяло в небесах, Щоб висушить усі блискучі сльози, Що ще тремтять на травах і квітках. Воно зійшло і сльози розтопило, І в мене теж немає сліз гірких, Бо сонце й їх ласкаво обсушило, І перед їм у серці біль затих. І про одно я сонце ще благаю: […]...
- Мені наснився дивний сон (за романом Дж. Свіфта “Мандри Ленюеля Гуллівера”) Розмірено гули двигуни реактивного літака. Не вірилося, що ми знаходимося на значній висоті. В салоні було зручно, затишно, не було ні трясанини, ні повітряних ям. Було таке враження, що я перебуваю у своїй кімнаті, але я знав, що зараз під літаком, де ми всі сидимо, океан. Я замріявся, дивлячись в ілюмінатор, на душі приємно, аж […]...
- Коли потяг у даль загуркоче… – Сосюра Володимир Коли потяг у даль загуркоче, Пригадаються знову мені Дзвін гітари у місячні ночі, Поцілунки й жоржини сумні… Шум акацій… Посьолок і гони… Ми на гору йдемо через гать… А внизу пролітають вагони, І колеса у тьмі цокотять… Той садок, і закохані зори, І огні з-під опущених вій- Од проміння і тіней узори На дорозі й […]...
- Проходять дні Проходять дні І проходять ночі Зникла усмішка Заплакані очі Немає тебе В житті лиш сльози Весна і літо Зимові морози Проходять тижні Дні і години Чому так важко Без коханої людини Нереально забути Ті слова і карі очі Проходять дні Проходять ночі Квіти в саду Без тебе зів’яли Про долю мою вони незнали Чому так […]...
- Коли кохання лізе в душу Коли кохання лізе в душу, Коли щаслива кожну мить. Я посміхатись завжди мушу, Бо вже нічого не болить. Душа не плаче, серце не болить, А очі з блиском вже не від сльози. Усе навколо грається, дзвенить, Він доторкнувся ніжно до душі. Любов зігріє нас в оці морози, Вона нам подарує ніжність двом. І не проллються […]...
- Богдана Лапченко – Фарбованим літом сміються троянди Фарбованим літом сміються троянди, Заплакали стиха сумні небеса. Розтанула осінь, не знаючи правди І тільки блистіла в травиці роса. Стискалося серце і гупало в грудях, Лиш осінь холода зайняла думки. Не клич мене знову – ми більше не люди, Ми тільки поставлені поруч крапки. Фінальні історії тихі й безжальні, Неначе любов не ходила в садах. […]...
- Аня Тет – А я би гріла твої долоні А я би гріла твої долоні І розтікалась медом по вустах Збирала б сльози твої солоні, Співала б оди тобі у віршах… А я би піснею в тебе лилась – П’янкою й терпкою водноча? с У небі б сонцем тобі світила, Щоб зігрівати в морозний час.. А я би грала лиш ніжно й чутко На […]...
- Дмитро Загул – “Тихі води зашуміли… “ Тихі води зашуміли, Розбудила їх весна – Струни серця забриніли, Ллється пісня голосна. Луг співає враз зі мною, Довгий смуток мій умер – Все, що марилось зимою, Хай же збудеться тепер! ПОЗА ЗБІРКАМИ. З РІдНОГО ПОЛЯ...
- Ольга Анцибор – Невеселі вірші Виллю в віршах своїх біль і тугу, Невеселі це будуть вірші. Я відкрию тобі, як найкращому другу, Таємницю своєї душі. Я кохала так палко і ніжно І безмежно щаслива була, Розцвітало кохання трояндою пишно, Я його в своїм серці несла. Та настала пора, ти поїхав, Кілометри між нами лягли, І нема мені щастя, нема мені […]...
- Леся Українка – Ворогам (Уривок) … Вже очі ті, що так було привикли Спускати погляд, тихі сльози лити, Тепер метають іскри, блискавиці, – Їх дикий блиск невже вас не лякає? І руки ті, не учені до зброї, Що досі так довірливо одкриті Шукали тільки дружньої руки, Тепер зводяться від судороги злості, – Чи вам байдуже про такі погрози? Уста, що […]...
- Іра Сас – Зачепились слова об скелі Зачепились слова об скелі. Розтрощились, зламались, змаліли. Що вони? То самотні пустелі. Це плоди ні на мить не доспілі. Нам словами кричали і мліли. Понеслися злощасні, втонули.. Та вони лиш простелені мрії, Завели і помалу поснули. У мені твоє слово боліло Добре наче, не згубне, бузкове. Та із часом усе воно тліє, Залишаючи спогадів море.. […]...
- Аліна Міщук – Моє кохання Моє кохання не живе в віршах, Його не знайдеш, поки не відчуєш, Воно ж живе не в випитім вині на брудершафт, Воно – у серці, ти його малюєш! Моє кохання не літає в небесах, Воно літає там, де ще ніхто не був, Воно переплітається у полюсах Та стрімко музику несе, щоб ти почув. Моє кохання […]...
- Ольга Анцибор – дар Божий Зі мною вперше за життя Трапилось диво – я віршую, Найкращі в світі почуття Я прославляю і віншую. Так довго десь дрімало все В моїй душі, в її глибинах. Слова відточені несе Моїх віршів ріка невпинна. Я славлю труд, любов, красу. Слова збираю по краплині. Здається – крила піднесу І пташкою у вир полину. Ці […]...
- Микола Вінграновський – Розкажу тобі я ще й про те Розкажу тобі я ще й про те, Як у зайця вухо не росте, Як росте у зайця довгий хвіст, Довгий хвіст від лісу через міст. Розкажу тобі я про сніги. Про сніги, що ходять без ноги, В тих снігах є пісня на губах, Біла-біла пісня у снігах. У тій пісні заєць наш сидить, У тій […]...
- Семенко Михайль – Поет (“Я про тихі тіні співаю… “) Я про тихі тіні співаю І про боязну в серці гру На цих струнах я граю Доки їх не порву Про тихі тіні співаю я. 3. IX. 1913. Київ...
- Леся Українка – Contra spem spero! * Без надії сподіваюсь! (Лат.) Гетьте, думи, ви хмари осінні! То ж тепера весна золота! Чи то так у жалю, в голосінні Проминуть молодії літа? Ні, я хочу крізь сльози сміятись, Серед лиха співати пісні, Без надії таки сподіватись, Жити хочу! Геть, думи сумні! Я на вбогім сумнім перелозі Буду сіять барвисті квітки, Буду сіять […]...
- Ірина Галинич – А зараз тільки німота Зневагою мене нагородила І чашу зла ти випила до дна. Зриваючи з рамен прекрасні білі крила, Земному пороху їх й бруду віддала. Чарівне біле личко засмага осквернила І рук тонка краса опущена у бруд, Гадаючи тепер, що гідність загубила, Ступила вільний крок у згусток зла і блуд. Смарагдово-сумні, підступно-дивні очі, Шалені від думок і тихі […]...
- Моя мова – Симоненко Василь Все в тобі з’єдналося, злилося – Як і поміститися в одній! – Шепіт зачарований колосся, Поклик із катами на двобій. Ти даєш поету дужі крила, Що підносять правду в вишину, Вченому ти лагідно відкрила Мудрості людської глибину. І тобі рости й не в’януть зроду, Квітувать в поемах і віршах, Бо в тобі – великого народу […]...
- Історія Кохання Ти знаєш я боюсь тепер кохати. Не хочу знов страждати як тоді. Коли тобі я все могла відати А ти зробив лиш боляче мені З тобою я була щаслива Хоча і мало було щастя днів Прощала тобі я все, бо я любила А ти ділив любов свою на всіх Сьогодні був зі мною, завтра з […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Привітання життя І день і вік однаково минають. Не задержать Нам хвилі. Кожна мить знов родить другу мить, І перша в другій спить, обі у третій, та, як вежа, Час виростає й меж не має й нас німить. Так на минулого й майбутнього раменах Повішено, мов плахту, долю нашу. Ми – ланцюга поодинокі звена, Ми – відтинок […]...
- Аліна Міщук – Пиши мені А ти пиши мені листи, вони так пахнуть зорепадом, Ці нескінченні поїзди, кричать мов хором, невпопадом, А ти пиши, коли чекання сховалося за барви днів, Коли бездумне сподівання чекає голос рідний твій. А ти пиши, коли на небі остання зірка вже зника, Коли кричить в вікно безтямно, останні пісня солов’я, Коли ти вранці досхід сонця, […]...
- Леся Українка – Божа іскра Вороги: Геть їх, поетів! навіщо їх співи? Хто тепер слухать їх рад? Нас оглушили вже “тихі мотиви” “Снів” тих, “фантазій”, “балад”! Чули ми й тую “громадськую тугу”, Все то слова голосні, Хату нагріти в зимовую фугу, – Навіть на те не судні! Годі тих співів! і так уже сумно. Поспіхом спів ваш бринить… Слова не […]...
- Герасим’юк Василь – Замовляння Я знову не зберіг тебе, надіє. Я знову перебив тобі крило. Тепер за тебе стати не посміє Душі моєї чорне ремесло. Так треба: загубити і забути. Нехай це данина, Остання дань, Хай сива пустка відшепоче груди У древнім ритуалі замовлянь. Нехай та світла безвість українна, Де ти живеш, Від втечі палахка, Тобі замовить на стежки, […]...
- Іван Андрусяк – Не возводять ні мости, ні вежі Не возводять ні мости, ні вежі Псальмопівчі. Як тобі меж ними? Доторкає до волосся вечір Язиком вологим і незримим. Дівчинко, це прорізи цвітуть. З меду квітка витече в долоню. Для Рахилі кожна ніч холоне І по грудях розтікає грудь. А для тебе що я принесу? Дим рапавий? Мічене кадило? Я тобі віддамся, як людина. Пристрітом […]...
- Леся Українка – Пан політик Ба, що робить? скінчився вік лицарства, Доводиться не списом, а пером Боротися з Іваном та Петром… Пишу статтю “Про кризис господарства”. Я знаю сам, що я не Ціцерон, А все ж таки, коли я добре схочу, То хоч кого словами обморочу… Скажу промову в “партії ворон”. Тепер всяк хам показує натуру, А нам мовчать? Се […]...
- Павло Мовчан – Вітчизни дим Ще тягне звідти димом ятруватим, Хоч ні багаття, ні вогню – нема… Хоч ні кола, ані двора, ні хати, – Глухе повітря, а земля німа… Коріння пахощів іще не перетліло, У пам’яті ворушаться стежки… Та стіни снігу облупились біло, І черепичні падають листки… Вогню вітрильник переплив всі ночі, І, мов на сонці, – в пам’яті […]...
- Дмитро Загул – “Грай, легкокрилий вітре, на полі… “ Грай, легкокрилий вітре, на полі, Думку тужливу, сумну, Я ж защебечу, як пташка на волі, Пісню веселу – чудну! Що мені доля, та мачуха люта? Я своїй долі творець! Що мені горе, недоля, отрута? Всьому наступить кінець! Горе скінчиться, осушаться сльози! Щастя зблисне нам знов! З серденька щезнуть холодні морози, Серце зігріє любов! Хмари ті […]...
- Павло Мовчан – Вихід (“Слідком за тобою… “) Слідком за тобою і дзеркало вийшло із рами, І світло втяглося у крапку і зникло – нема… Лиш дихає холод з квадратної ями, Немов у розбите вікно проломилася чорна зима. І знав я, що яма – це межі моєї журоти… Колись осягав я у захваті межі утіх. А нині, а нині – мороз видихаю із […]...
- Буду сумувати Я знаю точно-буду сумувати Вночі рукою сльози витирати На самоті тебе я пригадаю Захочеться сказати:” Я так тебе кохаю” Захочеться обняти, крепку руку зжати Шкода. Не можу. Вже не мій Пішов, і вже забув ти мою тінь Тебе нема. Я знов сама Пишу вірші, втираю сльози Жалкую про не сказане тобі Жалкую, щоб не було […]...
- Леся Українка – На човні Нічко дивна! тобі я корюся. Геть всі темнії думи сумні! Не змагаюся вже, не борюся, Потопаю в сріблястому сні. Люда сидять, спить, і людськеє лихо, – Лихо сили не має в сю ніч. Тихо скрізь, і на серденьку тихо, Десь журба з нього згинула пріч. Може, тільки сховалась глибоко? Може, зараз прокинеться знов? Та дарма! […]...
- Ольга Анцибор – Разом з тобою Дай мені щастя із вуст твоїх пити, Душу в очах твоїх синіх втопити, Дай цілувати тебе до нестями, Днями й ночами, палкими ночами. Хочу тобі своє серце віддати, Разом з тобою світанки стрічати, Разом з тобою, узявшись за руки, Вдвох по життю йти, крізь радість і муки. Вдвох до останку, удвох без зупину В люті […]...
- Ілля Манченко – Невідома могила Стоїть могила серед поля, Чи вояка УПА, чи козака, Він здобував країні волю, А смерть напевно тут його знайшла. Я перед нею на колінах, На неї квіти виклав польові, Вона укрита вся полином, Співають пісні тихо солов’ї. Ніколи він вже не почує, Знайомих слів, знайомих фраз, Тепер навіки тут ночує, Про нього нагадав невплинний час!...
Відповіді на запитаня злочин і кара.