Алегоричний зміст балади Р. Бернса “Джон-Ячмінь”

Роберт Бернс був насправді сином свого народу, свого волелюбного краю. Волелюбний дух нескореної Шотландії живе в його баладах – у самій ритміці карбованих рядків, в іскрометному гуморі, у великій любові до Батьківщини – “Вітчизни слави та краю доблесті”, до гір, де навіки його серце.
Найсміливішим, найволелюбнішим з творів Р. Бернса я вважаю його баладу “Джон-Ячмінь”.
Головний принцип її побудови – алегорія. У розповіді про вирощування ячменя та виготовлення ячмінного пива поет втілив спробу пригнобити шотландський

народ, примусити його втратити національну самосвідомість:
Взяли, вергли його в ріллю,
Втовкли аж у глибінь
І поклялись, заприсягайсь,
Що там йому амінь.
Ураз йому кривим ножем
Коліна підтяли,
На віз взяли, рублем стягли,
На кару повезли.
Але нічим не можна занепастити, скрутити волелюбну душу народу – і Джон оживає. Щоб вірніше, яскравіше втілити цю ідею, автор вдається ще до одного прийому – уособлення:
Пустив уси, немов списи, –
Ніхто не зачіпай!
Пекли, сердегу, на вогні,
Аж мозок з кості сплив,
А там мірошник у млині
Ще й жорнами чавив.
А потім з серця кров взяли.
Джон-Ячмінь бунтує в діжці, кров його серця перетворюється на чудовий напій, що підіймає настрій людей.
Він незламний, він безсмертний, як дух народу, втіленням якого стала поезія Роберта Бернса


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)



Загребельний диво чому така назва.
Ви зараз читаєте: Алегоричний зміст балади Р. Бернса “Джон-Ячмінь”
Copyright © Українська література 2023. All Rights Reserved.