Алегоричність образу коня Шептала в однойменному оповіданні Володимира Дрозда
(народився 1939 року)
Народився в с. Петрушині на Чернігівщині в родині селян. Заочно закінчив Київський державний університет ім. Т. Г. Шевченка. Працював редактором у видавництвах, був головним редактором журналу “Київ”.
Прозаїк. Автор повістей (“Ірій”), романів (“Катастрофа”, “Самотній вовк”, “Спектакль”, “Балада про Сластьона”, “Листя землі” та ін.).
У творах В. Дрозда переплелася фантастика і життєва правда, ПИСЬменник звертається до народних переказів, легенд, притч, казок, міфології, збагачує
Алегоричність образу коня Шептала в однойменному оповіданні Володимира Дрозда
На перший погляд, оповідання Володимира Дрозда “Білий кінь Шептало” сприймається як певна казка про скривдженого гордого коня, який смиренно вибачає цю кривду людям і з “винуватою довірливістю” повертається до них після стихійної втечі.
Може, кінь вже й заспокоївся, але моє серце, розтривожене душевними злетами і падіннями Шептала, не зможе заспокоїтися ще довго. Ні, це
Але чи не лукавлять вони, кажучи “до часу”, “прикинутися скореним, лишившись в душі вільним”? Письменник через поведінку коня Шептала доводить, що, хоч у душі вони і відчувають свою винятковість, але “владна Степанова рука” примушує їх не зважати на “п’янкий дух забутої волі, що просочився крізь сотні поколінь”. Ні усвідомлення своєї “чистої, прекрасної білизни”, ні глибокий розум, що дається тільки “білим коням”, ні відважна одчайдушність, ні тріумф об’єднаної з природою душі на свободі – ніщо не в змозі подолати гірку правду життя приниженої особистості: “А справді, кому й що доведеш? Тільки собі гірше зробиш. Краще вже й надалі прикидатися сіреньким та покірненьким”, просунувши “голову між двох жердин загороді” і задрімавши після “нерозумної блуканини”.
І ми розуміємо, що перед нами – людська душа, трагедія її деформації, роздвоєння в умовах такого ж деформованого суспільства. Скільки таких особистостей, переживши “найкращі хвилини життя”, ладні знов “ласкаво ткнутися мордою в його замахорчені долоні, хай навіть ударить, висварить”!
Оповідання, примусивши замислитися над важливою проблемою українського суспільства, пропонує кожному з нас віднайти власну позицію та шлях вирішення цієї трагедії заперечення Людини в людині.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Алегоричний образ коня Шептала (за оповіданням Володимира Дрозда “Білий кінь Шептало”) В короткому оповіданні “Білий кінь Шептало” Володимир Дрозд зумів порушити глибокі соціальні проблеми, які хвилюють кожну особистість, схильну до самоусвідомлення і самовираження. Алегоричний образ білого коня стає символом індивідуума, що відрізняється від оточення, виділяється з натовпу. І читач розуміє, що насправді думки, що спадають на думку Шепталові, то роздуми людини – неординарної, особливої… Таку людину […]...
- Як я розумію образ білого коня Шептала? (за оповіданням В. Дрозда “Білий кінь Шептало”) Ти знаєш, що ти людина? Ти знаєш про це чи ні? В. Симоненко Індивід… Особистість… Індивідуальність… Колись російський письменник М. Горький писав: “Людина – це звучить гордо”. Так, якщо людина – принципова, має свої цінності, розуміється в чеснотах, обраною стежкою по безмежних просторах землі. Тому-то земля й 4юме-режена стежками людських доль, що тягнуться до обрію […]...
- Алегоричні образи в оповіданні В. Дрозда “Білий кінь Шептало” Я навчився слухати, бачити – В моїх писаннях з’явилося предметне життя. В. Дрозд У начерку до літературного автопортрету В. Дрозд згадує рідне село, босоноге дитинство, в якому були і болі, і радощі, важку працю батьків, сільську вчительку, що “забралася до них чи то з Харкова, чи з Києва”, безмежні луки, “каламутні” дороги, різні перипетії, що […]...
- Біографія Володимира Дрозда Володимир Дрозд (1939 р. нар.) Володимир Дрозд двадцятитрирічним юнаком видав першу книжку новел та оповідань (“Люблю сині зорі”, 1962) і одразу був прийнятий до Спілки письменників. Розпочавши літературну працю як новеліст і продовжуючи вряди-годи друкувати новели, В. Дрозд поступово утверджується як автор повісті й роману. Дещо осібно стоять у творчості письменника романи-біографії “Ритми життя” (1974), […]...
- “Супроти вітру довго не пробіжиш… “: загибель яскравої особистості у суспільній неволі (за оповіданням В. Дрозда “Білий кінь Шептало”) Відмовитися від волі – це означає відмовитися Від людської гідності, від прав людини, Навіть від її обов’язків. Ж.-Ж. Руссо У творчому доробку В. Дрозда чимало яскравих прозових творів: повість “Ирій”, романи “Катастрофа”, “Самотній вовк”, “Спектакль”, “Листя землі” та інші; оповідання “Пігмаліон”, притча “Сонце” тощо. У 1965 році з’явилося оповідання “Білий кінь Шептало”. Тогочасні критики дали […]...
- Ян білий кінь побував на волі (за оповіданням В. Дрозда “Білий кінь Шептало”) I. Оповідання В. Дрозда “Білий кінь Шептало” як зразок химерної прози. (У 70-х роках минулого століття широкої популярності у літературі набув міфологізму. Мав місце і український варіант химерної прози. Твори В. Дрозда в цьому напрямі – цілком оригінальні, вигадливо-розкуті, наче самі виростають із традицій національної “химерії” з літературними і фольклорними елементами. Розповідь про білого коня, […]...
- Ким бути: яскравою особистістю чи частиною сірого натовпу? (за оповіданням В. Дрозда “Білий кінь Шептало”) Починаючи з давніх часів, люди прагнули відрізнятись один від одного. Представники різних країн носили національні костюми, завдяки яким українця можна було легко відрізнити від німця, француза, грека тощо. Зараз одяг – більш стандартний, хоча є безліч способів створити собі неповторний стиль. І це особливо стосується підлітків, адже саме в цьому віці нам хочеться виразити себе, […]...
- Психологізм образу Ката-“Сікутора” в сатиричному оповіданні О. Кониського “Сікутор” Життєвою основою творів О. Кониського найчастіше ставали спостереження над життям селян, міської бідноти, чиновників, священиків, сільської та міської інтелігенції Чернігівщини, Полтавщини, а також особисті враження, винесені з часів заслання та від спілкування з людьми під час адвокатської практики. Плідними виявилися пошуки письменника й у сфері гумору і сатири. Найчастіше об’єктом сміху виступають представники місцевої влади […]...
- Леонід Кисельов – Не дайте, щоб заснула край коня Ой впилася, моя матінко, від ножа, А заснула, моя матінко, край коня. Пісня Не дайте, щоб заснула край коня, То наша мати. Іншої не буде. Бо кине вас. І піде межи люди Чужинними шляхами навмання. Не дайте, щоб заснула край коня. Сурмлять газети, радіо гука, Що живемо у віці атомовім, І хоч за все ми […]...
- Гуманістична позиція автора в розкритті образу героя в оповіданні О. І. Купріна “Гранатовий браслет” “Гранатовий браслет” – одне з найкращих оповідань видатного російського письменника О. І. Купріна, в якому автор засуджує буржуазну мораль, бездуховність, лицемірство сучасного йому суспільства. Позиція автора розкривається читачем поступово. Композиція оповідання досить складна, а його назва має символічний характер. Дія оповідання починається з загадкового випадку: на день народження княгині Вірі невідомий прихильник дарує браслет із […]...
- Володимир Лучук – Сіла хмара на коня Сіла Хмара На коня: Хмара Хмару Доганя. Вітер Збоку Як набіг Збив коня Відразу З ніг. Випустила Хмара Віжки І пішла За обрій Пішки....
- Алегоричність змісту й образів-персонажів вірша І. Франка “Каменярі” Вірш “Каменярі” – шедевр молодого І. Франка, який і нині вражає читачів масштабністю символіки, реалістичністю і конкретністю окремих деталей. 1. Франко використав прийом сну, щоб показати грізну силу реакції і мужність борців за соціальну справедливість. У статті “Каменярі” письменник писав: “В поетиці, як і слід у алегорії, не означено ані часу, ані місця, але цілу […]...
- Ирій – казкова країна мрій (за повістю В. Дрозда”Ирій”) Більшість творів письменника Володимира Дрозда – автобіографічні. “Син колгоспника з глухого поліського села” двадцятирічним юнаком увійшов у літературу. Він ніколи не приховував впливу на нього Гоголя і “Лісової пісні” Лесі Українки. І справді, у творах В. Дрозда багато фольклорного, міфологічного. У романах і повістях він сміливо використовує казки, легенди, бувальщини, елементи слов’янської міфології, яка донині […]...
- Поетика повісті В. Дрозда “Ирій” Поява повісті В. Дрозда свого часу викликала багато різнопланових відгуків. Одні схвально відгукнулись про повість, інші радили В. Дрозду: “Заховайте й нікому не показуйте, то. буде вам гірше”. Чим пояснити таке ставлення до однієї з яскравіших химерних повістей нашої літератури? Можливо, тим, що тут немає чіткої межі між реальним і казково-нереальним світами, в яких паралельно […]...
- Павло Тичина – Як упав же він з коня Як упав же він з коня Та й на білий сніг. – Слава! Слава! – докотилось І лягло до ніг. Ще як руку притулив К серцю ік свому. Рад би ще він раз побачить Отаку зиму. Гей, рубали ворогів Та по всіх фронтах! З криком сів на груди ворон, Чорний ворон-птах. Вдарив революцйонер – Захитався […]...
- Образ Роксоляни в однойменному романі Осипа Назарука XVII століття – складний час для України, сповнений численними трагічними історіями окремих людей. Саме тоді тисячі дівчат і юнаків потрапляли в полон до татар, а потім турків. І лише небагатьом українським красуням доля “посміхалася”: вони ставали дружинами своїх панів. Можливо, ті дівчата знаходили щастя в коханні, в материнстві, але так до кінця життя й залишалися […]...
- Лугом іду, коня веду, розвивайся, луже скорочено – Родинно-побутові пісні “Лугом іду, коня веду, розвивайся, луже. Сватай мене, козаченьку, люблю тебе дуже: (2) Ой хоч сватай, хоч не сватай, хоч так присилайся, Щоб та слава не пропала, що ти залицявся”. (2) “Ой коли б ти, дівчинонько, трошки багатенька. Взяв би тебе за рученьку, повів до батенька”. (2) “Ой коли 6 я, козаченько, була багатенька, Наплювала […]...
- Життя та доля Володимира Винниченка В. Винниченко – один із найталановитіших українських письменників першої половини XX століття із складною життєвою та творчою долею. Автор 14 романів, 14 п’єс і понад 100 оповідань, автор першого в історії української літератури соціально-утопічного і фантастичного роману був оголошений ворогом соціалізму, націоналістом, шпигуном імперіалізму. Життя В. Винниченка можна охарактеризувати з трьох планів: як політичного лідера, […]...
- Образ Євгенія Онєгіна в однойменному романі О. С. Пушкіна Образ Євгенія Онєгіна в однойменному романі О. С. Пушкіна Головний герой роману – молодий поміщик Євгеній Онєгін – це людина зі складним, суперечливим характером. Виховання, яке здобув Онєгін, було згубним. Він виріс без матері. Батько, легковажний петербурзький барин, не звертав на сина уваги, доручивши його “вбогим” гувернерам. Внаслідок цього Онєгін виріс егоїстом, людиною, що піклується […]...
- Маруся Чурай в однойменному романі – образ-символ чи реальна людина? Документи залишають нам нечисленні відомості про історичні події, у документах – літописах та архівах – ми знаходимо насамперед відомості про життя героїчних осіб і майже нічого – про життя звичайних людей. Гідні багатолітньої пам’яті люди залишаються в легендах та фольклорі. Так, образ Марусі Чурай – це образ з легенди, ми не знаємо достеменно, чи жила […]...
- Неповторний світ юності (за повістю В. Дрозда “Ирій”) Можна відцуратися села, Відцуратися селянського хліба. Тільки самого себе не можна відцуратись. В. Дрозд В. Дрозд – багатогранний прозаїк сьогодення. Він, на думку літературних критиків, “постійно змінний, увесь у пошуках нових злободенних тем і проблем”. Його завжди хвилює думка читачів про написані ним твори. А написав він багато: це і збірки оповідань, повісті, романи. У […]...
- Образ Марії в однойменному романі Уласа Самчука Образ Марії в однойменному романі Уласа Самчука Рівна по духу Марусі Богуславці Чи Роксолані, тільки доля їй Випала звичайна, буденна і складна. / О. Слоньовська / Життєвих колізій й перепетій, які випали на долю довго невідомого нам українського митця із діаспори Уласа Самчука, вистачило б, мабуть, не на один десяток життів. Не судилося йому стати […]...
- Образ “жовтого князя” в однойменному романі В. Барки Українське село. Що може бути красивішим за квітучі сади, зелені луки, біленькі хати? Скрізь любо і чисто для зору людського. Он жаріє під вікнами мак, соняшники палахкотять за тином; діти, мов ті янголята, ходять у світлих сорочках, бавляться; чутно спів пташок у густих лісах; у синьому-снньому небі пливуть білі хмариночки. Все, як звелів Господь. Справжній […]...
- Собор – символ духовної краси людини в однойменному романі Олеся Гончара Собор – символ духовної краси людини е однойменному романі Олеся Гончара. “Собор” Олеся Гончара – це твір високої художньої наснаги, великого інтелектуального наповнення. Як писав Є. Сверстюк, “своїм романом “Собор” Олесь Гончар увійшов у саму гущу пекучих питань сучасності і розворушив, розтривожив їх рій”. Коли у другій половині XVIII ст. за наказом Катерини II російське […]...
- Чума як пряв світового зла у однойменному романі А. Камю КАМЮ АЛЬБЕР (1912-1988) Французький письменник, народжений у Алжирі (колонії Франції), лауреат Нобелівської премії (1957). У своїй творчості представив екзистенційно-модерновий зразок літератури. Він по-філософськи вдивляється у світ, де панує абсурд, де “немає Бога”, його хвилюють теми свободи, морального вибору людини та сенсу її існування. Філософські та естетичні погляди представлені у драмах, есе, публіцистичних виступах, літературно-критичних статтях. […]...
- Образ “нової” людини в оповіданні Миколи Хвильового “Я (Романтика)” (3 варіант) Початок двадцятого століття ознаменувався великими перемінами, вслід за якими прийшли нові сподівання, мрії, відчуття наближення нового життя, відродження. Але, на жаль, дуже швидко натомість радості прийшло велике розчарування, спричинене стражданнями людей. Усі ці події визначили основні тенденції і напрямки у розвитку української літератури та суспільно-політичної думки. Рання новелістика Миколи Хвильового відбила захоплення і прийняття письменником […]...
- Засудження фанатизму в оповіданні М. Хвильового “Я (Романтика) (3 варіант) Бурхливий початок двадцятого століття був багатим на радощі і розчарування. Революції, що відбувалися одна за одною, обіцяли початок нового життя, будівництво якого було зухвалим і радісним. Але невдовзі щось змінилося, і найбільш прозірливі й чесні побачили разючу невідповідність між тим, що будували, і тим, що мали, між світлим ідеалом і вражаючою дійсністю, між високою метою […]...
- Володимир Лучук – Сіла хмара на коня (Збірка) 1968 рік, видавництво “Веселка” СІЛА ХМАРА НА КОНЯ Сіла Хмара На коня: Хмара Хмару Доганя. Вітер Збоку Як набіг Збив коня Відразу З ніг. Випустила Хмара Віжки І пішла За обрій Пішки. ВТІК ЗЕЛЕНИЙ ОЛІВЕЦЬ Ніс Івасику руці Різнобарвні олівці. Біг Івась за дідом Слідом І спіткнувсь на толоці. Дід до внука повертає: – Що […]...
- Віктор Забіла – До коня ДО КОНЯ Що, мій коню, що, мій добрий, Годі гарцювати, По байракам через рови Годі вже стрибати, Як, було, колись стрибаєш, Як, було, гарцюєш, Хропеш, іржеш, під собою І землі не чуєш. Шовкова твоя грива З вітром розмовляла, Удила в зубах скрипіли, Збруя вся тріщала. Не заржеш уже тепер так, Не пирнеш ніздрями, Не вириєш […]...
- Символіка образу собору в романі О. Гончара I. Висока оцінка роману О. Гончара “Собор” літературною критикою 80-х років XX ст. (домінує світло і чистота, висока мораль і духовність). II. Символічність образу собору в романі. 1. Особливість стилю Гончара в романі (за визначенням самого письменника – “поетичний реалізм”, коли “в землю – корінь, віти – в небеса”; звідси романтична манера письма, символічність багатьох […]...
- Лугом іду, коня веду – Родинно-побутова пісня “Лугом іду, коня веду, Розвивайся, луже! Сватай мене, козаченьку, Люблю тебе дуже! Сватай мене, козаченьку, Люблю тебе дуже! Ой хоч сватай, хоч не сватай, Хоч так присилайся, Щоб та слава не пропала, Що ти залицявся. Щоб та слава не пропала, Що ти залицявся”. “Ой коли б ти, дівчинонько, Трошки багатенька, Взяв би тебе за рученьку, […]...
- Втілення в образі Марусі Чурай моральної краси і таланту українського народу в однойменному романі Л. Костенко Українській літературі притаманне відображення всіх барв, усієї повноти, всього різноманіття народного буття. Починаючи від народних дум, Г. С. Сковороди, Т. Шевченка, Лесі Українки, О. Кобилянської і закінчуючи чи то Б. Олійником, чи то Олесем Гончаром, чи то кимось із інших сьогоднішніх літераторів, образи героїв у переважній більшості перенесені із життя. А тим паче, коли герой […]...
- Показ зрушень у селянській свідомості в оповіданні В. Винниченка “Салдатики!!” “Салдатики!!” Замуштровані, покірні виконавці наказів командирів і самого царя, а все ж рідні, свої, вихідці із селян, робітників, бідняцькі, вдовині сини. Саме до них із криком душі звертається Явтух, ватажок сільської громади, герой оповідання В. Винниченка “Салдатики!!” І саме таку назву обирає автор для свого твору. Проживши все життя чесно, за законами християнської моралі, не […]...
- Собор як символ духовної краси людини в однойменному романі Олеся Гончара У кожної людини слово “собор” викликає свої особливі асоціації. Комусь уявляється служба в храмі, комусь – блиск хрестів на башнях у надвечір’ї, комусь – велична панорама міста із злотоверхими церквами. Усі ці уявлення суто індивідуальні, але є між ними спільна риса – відчуття величі і неповторності. Недаремно ж у давнину соборами називали зібрання великої кількості […]...
- Засудження фанатизму в оповіданні М. Хвильового “Я (Романтика) (2 варіант) У полі голосить мати, Така худенька мати в зморшках, А на душі у неї волохато, І одцвітають синьоокі волошки. М Хвильовий Микола Хвильовий був романтиком української революції, людиною, яка свято вірила в ті ідеали, що спочатку були красиво проголошені, а потім так брутально зраджені. Дмитро Донцов писав про нього: “Романтика Хвильового, як і взагалі українська, […]...
- Правдиве зображення трагічних подій Другої світової війни в оповіданні “Воля до життя” (1 варіант) Під час другої світової війни О. Довженко був на фронті. Письменник бачив страждання нашого народу, а також був свідком його надзвичайного героїзму. Свої спостереження, які пізніше стали основою його творів, він занотовував у записній книжці. В оповіданні “Воля до життя” О. Довженко правдиво зображує трагізм війни, що калічить безліч людей. Адже лише один армійський хірург […]...
- Світ дитинства в оповіданні Бориса Грінченка “Каторжна” Перу Бориса Грінченка належить чимало творів для дітей і про дітей. Орієнтуючись, насамперед, на творчість Л. Толстого та І. Франка, знавець дитячої психології написав ряд оповідань, серед яких і “Каторжна”, в яких відображено духовний світ селянської дитини. Тема природного, нічим не скутого розвитку особистості належить до тих, якими постійно цікавився Борис Грінченко. У своєму оповіданні […]...
- Відображення волелюбності трудового народу в оповіданні “Дорогою ціною” (3 варіант) Оповідання “Дорогою ціною” – один з кращих творів М. Коцюбинського. Автор розкрив правдиві картини підневільного життя кріпаків, їх нестримне прагнення до волі. Це є головною темою оповідання. Головні герої твору – Остап і Соломія – втілення волелюбності українського народу. Панщина нещадно покалічила їхнє життя. З гіркотою згадує Остап, що вони були лише “панською худобою”. Тяжка […]...
- Засудження фанатизму в оповіданні М. Хвильового “Я (Романтика) (1 варіант) Фанатизмом тлумачний словник називає пристрасну відданість якій-небудь справі. Добре, якщо людина є фанатом футболу, красивих автомобілів, і страшно, коли єдиним сенсом життя людини стає Політична ідея. Страшно, оскільки заради цієї ідеї фанатик зробить що завгодно, навіть найстрашніший злочин. У цьому нас переконує видатний український письменник початку XX століття Микола Хвильовий своїм оповіданням “Я (Романтика)”. “Я […]...
- “Шукайте жінку!” (нетрадиційне пояснення образу Мотрі за твором Івана Нечуя-Левицького “Кайдашева сім’я”) Не маю заперечень проти того, що характери героїв твору обумовлені соціальним становищем суспільства в пореформеному селі, коли загальнолюдські цінності й повага до традицій почали зазнавати змін. І ці зміни були не на краще. Але мені б хотілося виділити у “Кайдашевій сім’ї” Івана Нечуя-Левицького один образ серед інших, бо, на мою думку, цей образ є більш […]...
Жіноче начало і чоловіче перше джерело.