Аліна Міщук – Загублені назавжди

Related posts:

1. Аліна Міщук – Пиши мені А ти пиши мені листи, вони так пахнуть зорепадом, Ці нескінченні поїзди, кричать мов хором, невпопадом, А ти пиши, коли чекання сховалося за барви днів, Коли бездумне сподівання чекає голос рідний твій. А ти пиши, коли на небі остання зірка вже зника, Коли кричить в вікно безтямно, останні пісня солов’я, Коли ти вранці досхід сонця, […]...
2. Аліна Міщук – Стан душі Мені б мікстуру від брехні чи декілька пігулок від страждання, Сиджу сама в самотині, під ребрами кровить живе мовчання. Мені б смертельну дозу для душі, щоб все очистилось, забулось, Не описати у вірші скільки всього, на жаль, не збулось… Мені льодяник від життя, яке не виправдане часом, У мене псевдо відчуття, провірене пігулками з запасом, […]...
3. Аліна Міщук – Зустрічай мене, мамо Я прийшов, зустрічай мене мила родино, Повернувся додому я, Не біда, що поклали мене в домовину, Я прийшов, рідненька моя. Ви не плачте, рідненькі, матусе і татко, Не картайте, що не вберегли, Я ішов, розуміючи, що там не гладко, Вражі кулі мене тихо підстерегли. Не ридай, моя мила матусе й сестричко, Я завжди буду поряд […]...
4. Аліна Міщук – Осіннє Осінній настрій, осінній плач Чи будем разом, чи вже не час? Осінній дощик, останній вальс, Тепер не разом, все зникло враз. Осінній день, кудись іду, Остання зустріч, не поверну. Осіннє небо, там я і ти, Останнє слово, чи так іти? Осінній бал, і серця стук, Втекла голубка прямо з рук. Остання крапка, мене немає, Голубка […]...
5. Аліна Міщук – Моє кохання Моє кохання не живе в віршах, Його не знайдеш, поки не відчуєш, Воно ж живе не в випитім вині на брудершафт, Воно – у серці, ти його малюєш! Моє кохання не літає в небесах, Воно літає там, де ще ніхто не був, Воно переплітається у полюсах Та стрімко музику несе, щоб ти почув. Моє кохання […]...
6. Аліна Міщук – Чужа наречена Вона сиділа в їхньому кафе, ковтала сльози, Кольорові міждушевні грози. Вона чекала так, неначе вірила в життя, Його обличчя все без каяття. Вона вже звикла до поняття “Одиначка” Не була у кохання як жебрачка, А він обнімав довгоногу брюнетку, Свою нову так звану німфетку, А за день все вертався до неї:”Пробач, Порятуй же мене від […]...
7. Аліна Міщук – Ти стоїш за моїми плечима Ти стояв за моїми плечима, весь промоклий від тонни брехні, Малював все на віях долю, позолочену у багні, Витирав увесь бруд історій у гарячий погляд мій, Малював між нами коло, що черпало лиш подих твій. Забував про рятунку скриню, загинав пальці на руці, Обіцяв вкотре: “Не покину”, через хвилю вривав кінці, І лиш місяць сміявся […]...
8. Аліна Міщук – Без тебе Крізь свою пихатість ти не бачив неба, А вона без тебе, а вона без тебе… Крізь мільйони слів ти шукав в ній тишу Говорив не кину, в горі не покину. Крізь думок мігрень лікував гангрену, А вона жила у своïй арені. Ти збирав листи і палив слова, А вона жила, всеодно жила Ти курив Вінстон, […]...
9. Аліна Міщук – На столі горнятко чаю На столі горнятко чаю, плед, десяточок листків, В телефоні лиш “Скучаю” та десяточок кутків Забуття чи вечір тихий, божевілля до колін, Чорнота, межа до краю, тіснота зі всіх сторін Падолист чи снігопад, вибита з алеї слів, Все ціляю невпопад та ховаю в собі гнів. Боляче до гіркоти з присмаком солодкоти На буденності моєї псевдо гостро-кислоти. […]...
10. Аліна Міщук – Роби добро Роби добро та не чекай віддачі, Роби добро, хай по обличчі б’ють, Та не очікуй добротою здачі, Тобі її байдужістю сплюють Та все ж роби добро та вчись прощати, Учись на злість любов’ю відповідь давати, Роби добро комусь, не будь ти егоїстом, Наповни ти своє життя добротним змістом. Роби добро та на синці на серці […]...
11. Аліна Міщук – Вставай, Україно, за руки візьмися! Вставай, Україно, за руки візьмися! Бо щастя без болю нам не домогтися! Вставай, Україно, бо кров пролилась! Вставай, Українцю, боротьба почалась! Вставай Українцю, нащадок Богдана! Скидай свої пута, зривай ці кайдани! Вставай Українцю, виходь на майдан! Приєднуйся до небайдужих громадян! Вставай, Українцю, все в наших руках! Знесемо бандитів у зотлілий прах! Візьмемся за руки від […]...
12. Аня Тет – Не тривож мого серця у снах Не тривож мого серця у снах Не приходь гірким болем, по ночах Бо загублена наша весна – Не цвістиме вже квітнем пахучим Бо давно вже душа – дощами, І туманами, й снігом сповита Бо журба, що у грудях – каменем Все ще плаче за втраченим літом…...
13. Микола Луків – Приходь до мене Приходь до мене. Я сьогодні сам. Приходь до мене, опівнічна зірко. Чогось на серці ніжно так, аж гірко. Приходь до мене. Я сьогодні сам. Я відчиню і двері на балкон, Я вимкну світло у своїй кімнаті. Тобі, небесна, в голубому платті, Я відчиню і двері на балкон. Приходь. Зустріну. Будемо удвох. Хай підглядають клени у […]...
14. Богдана Лапченко – Пиши мені листи Пиши мені листи. Пообіцяй, що будеш, Виводячи слова з любов’ю і добром. Поставиш поряд чай. Гарячий ти не любиш, А поки чахне він – візьмешся за перо. На стіл постав свічу, запалюй обережно, Пиши слова такі, знайомі лиш мені І відпускай думки – пекучі, незалежні В життя на той папір, у безтурботні дні. Пиши мені […]...
15. Олена довганюк – Я хочу назавжди з тобою лишитись Я хочу назавжди з тобою лишитись, Щоб дихати твоїм теплом, У твої очі глибокі дивитись І бачити усмішку знов. Я хочу так міцно тебе обійняти, Щоб чути серцебиття. Я хочу твоєю частинкою стати, Віддати тобі все життя. Я хочу всю душу тобі присвятити, Вірші всі свої і пісні І, знаю, не можна нічим замінити З […]...
16. Надія Ковалюк – Я тікаю сьогодні назавжди Я тікаю сьогодні назавжди З королівства Розбитих Сердець. Я відношення, наче канати,- Розриваю ущент, нанівець… Пробачаю, що стала для тебе Однією з розмінних монет. Та в твоєму безбарвному небі- Я була найяскрава з планет. Ти жадаєш подвійного щастя, Але зроблено ставку – “вона”… То чому ж ти, як грішник причастя,- Так від мене чекаєш дзвінка? […]...
17. Кость Москалець – Це літо – назавжди Це літо – назавжди. Тут білі ромашки Зриває тендітна рука. То сонце, то зливи, Світ мокрий, щасливий, Я знаю, то ти ворожиш На пелюстках. Тут холодна біжить ріка, Тут, на пісках, я шукав любов. Тут казали: її нема. Тут я тебе все одно знайшов. Тут зірка зелена, Тут сходи на небо, Любов тут сильніша за […]...
18. Аліна Звіздецька – Я сьогодні не вельми висока Я сьогодні не вельми висока і не зовсім втішена. Чи це доля косоока, чи я полишена на якийсь особливий випАдок. Кажуть, лягати спати і все пройде. Справді. Життя проходить поки ти спиш, але проходить повз. Мені не залишили крутий спадок, зелених автівок з відкидним. Лише передоз порожніх думок із чорним міцним, Який не дозволяє заснути. […]...
19. “Ти назавжди у відповіді за тих, кого приручив” (за казкою-притчею А. де Сент-Екзюпері “Маленький принц”) “Шлях до щастя – робити щасливими інших”. Роберт Інгерсолл Казка Антуана де Сент-Екзюпері “Маленький принц”… Для кого вона? Для дітей? Для дорослих? А можливо, для нас – для тих, хто вже не хоче вважати себе дітьми, але ще не став дорослим. Тут, як у чарівній казці, є Принц і чудеса. Тільки от кінець сумний: Принц […]...
20. Аліна Звіздецька – налий мені світла за пазуху Налий мені світла за пазуху – там стало темно Заручені янголи прагнуть свободи й тепла І дні як вода відпливають назавше даремно Налий мені світла – там сохне душевна зола Подай мені руку – одній не дістатись вершини Ця стежка угору не втоптана довга й стрімка І дощ вселюдський підкидає розмоклої глини Подай мені руку […]...
21. Антонич Богдан-Ігор – Назавжди Мужчини в сірих пальтах тонуть в синяві провулка, І тінь замазує панни, мов образи затерті. У склянці золотавий чай. Так хочеться опертись Об край вікна й міцний, терпкий і синій пити холод, Дивитись, як сумна зоря останнім поцілунком Прощається з сестрою, що у зореколі їй Не сяяти Вже більш. Так ніч Блакитним снігом миє в […]...
22. Аліна Звіздецька – Люди – човни, кораблі Люди – човни, кораблі. Люди в морі. Беруть один одного штурмом, на абордаж. А в мене зав’язані очі солено-вологим… Набрала не той екіпаж. Можливо, ми хворі Пливти проти ночі Без компаса у думках. Просто казати: “Отче..”? Ми підмальовуєм очі І граємо роль, як в кіно Із фальшивим ескортом. Мені би не звідати дно Серед дикого […]...
23. Аліна Заверткіна – Ну що ж, привіт Ну що ж, привіт… Зустрілися з роками. Минуло п’ять, чи, може, тільки два? Колись грішила пізніми дзвінками, Тепер ти поряд – не знайду слова. Усі не ті. Вдивляюся сумними В твої веселі. І крізь пальці час… Здається, вічність ми були чужими. І пусто так. давно немає нас. Є ти і я, між нами інші люди […]...
24. Аліна Ольхович – дівчинко, себе цим не приспиш Дівчинко, себе цим не приспиш: “мені начхати, з ким Ти спиш і дниш; кого годуєш; з ким грішиш; Додому швидко чи біжиш; чи топиш в молоці гашиш; Від джазу плачеш чи скулиш”. Як б*єш мовчання сотень тиш: “мені начхати, з ким Ти постіль ділиш, сон, куліш; нагострений чи в Тебе ніж; Чи Ти сьогодні їй […]...
25. Вмирають почуття Вмирають почуття, Зігріті лиш словами. Відходять в небуття Обіцянки – їх мало. І залишаються сни – У них завжди все чудово. Та прийде ранок й вони Зникатимуть знову і знову… І трохи часу мине Та тебе я не забуду В душі палає вогонь, Його гасити не буду. Знов серце рветься з грудей, Неначе в морі […]...
26. Михайло Кишкань – Найсвітлішому почуттю Слухай, приходь до мене опівдні. Я буду там, де ми вперше разом Рилися словом в своєму спідньому, Ставили в фас образи. Знаю, не кликав. Пробач, що кличу Криком забутого на зупинці Крайнім трамваєм. Удар в обличчя, Хочеш, заїдь по пиці. Стрибай до мене у павутиння, Сноване тим, хто не вмів кохати. Тільки щоб ти, а […]...
27. Аліна Звіздецька – зіткали зі слів повноцінний курйоз Зіткали зі слів повноцінний курйоз Багатозначність слідів на шкірі Наші неврози ввели душі в гіпноз Який підвладний одній лише вірі Підвальний шторм думок-цигарок Розбиті вікна у кожному сенсі Щохвилинне життя підтанцьовує рок По розбитій правді ступаємо босі Та смакуємо всесвіт щоранку новим Відпиваємо дні по ковтку за завтра Ти – щоб прокинутись просто живим Я […]...
28. Олеся Крисько – Відпускаю у небо свого журавля Відпускаю у небо свого журавля. Вкотре. Ти ж синицю зі жмень не пускаєш Знову. А мені та й до тебе навіть здаля Ближче. Ти ж на зустріч до мене не зробиш Й кроку. Відпускаю! Лети у свій вирій Дакеко. Не тривож мене більше, звільни Серце. Як забути тебе, мій милий? Не легко! В мою душу, […]...
29. Аліна Звіздецька – ці ночі схожі на дроби Ці ночі схожі на дроби – Неправильні і неподільні Місяць звисає тромбом В судині субото-неділі Приймаю тишу за ігрек – Єдину складну невідому Кидаю на множники ігри Скорочую вдавану втому Сьогодні розлита повінь Застигла желем у небі Виймаю із серця корінь І ділю його на тебе І поки плавиться темінь Ти пишеш нові рівняння Наводиш […]...
30. Аліна Звіздецька – лице постаріє а маска залишиться вбрана Лице постаріє а маска залишиться вбрана Час навіть душі розклАде на мертві шматки Він повільно живою водою облиє із крана А водою мертвою втопить вчорашні сліди Він усе забере у свою невідому долину У підвалини дум де тече швидколинна ріка Ампутує минуле немов смертоносну пухлину Аби лінія долі з’явилася довга й чітка Він вбиратиме все […]...
31. Алла Жабокрик – а він колись був просто перехожим А він колись був просто перехожим. а він колись був попросту ніким. Він був безликим, сірим, на всіх схожим. для мене був, здавалося, пустим. А я колись шукала, мов прокляття, своє кохання. Боже, та чому Я взріла всіх, а лиш його останнім? а лиш його закинула в пітьму. А я тоді металася між світлом. шукала […]...
32. З рукописної книги “Зегар з полузегарком” (скорочено) – Величковський Іван МИНУТИ До зегарка належать іще і минути, Тому їх теж не годиться аж ніяк минути. МИНУТИ ВСІХ СПІЛЬНІ Мине дитинство. Мине отроцтво, Мине юність, Мине зрілість, Мине старість. Мине перестарілість. Мине весна. Мине літо. Мине осінь, Мине зима. Минуть всі літа. Минуть всі часи, А на все мине час покаяння. МИНУТИ ЗЛИХ Мине слава. Мине […]...
33. Аліна Звіздецька – як ніколи не твій Як ніколи не твій і як завжди не тліючий автор Прибирає всі зайві думки мов ранковий двірник Прокидає твоє зазвичай позапланове завтра Кожен день твій запалює наче вологий сірник Розбирає життя на декламує їх вголос у вітальні твоєї журби І ти слухаєш всю цю цензуру а сипляться мати На скорочені суми ваших ймовірних “якби” І […]...
34. Аліна Звіздецька – ця душа не жила на землі Ця душа не жила на землі Мов комета під сонцем зависла Всі їй сенси були замалі Як взуття із якого виросла Непритомна але жива Поміж снів і міцної чорної Забирала себе сама Із притулку для не потворної Кожен день заплітав думки Як волосся у чорну кОсу Вона справжня лиш де рядки Відпускають по вітру босу...
35. Аліна Заверткіна – Скажи, ти засинав на підвіконні Скажи, ти засинав на підвіконні, Рахуючи розсипані зірки? Коли все небо падає в долоні І тепло так – не прибереш руки… Коли вся ніжність, та, що є на світі, Стає до безкінечності твоя. А ти блукаєш в бабиному літі, А ти шепочеш дороге ім’я… І вітер сонно ніч несе за гори. А небо одягається в […]...
36. Аліна Звіздецька – можливо не час не місце Можливо не час не місце Для декорацій відступів Ти свОє лишив у місті Всіх злому відданних Загиблих було немало А буде ще всотні більше Все спільне кудись зникало Все наше ніяк не вічне На вічність лиш мають право Поети боги і воля А наша з тобою справа Молити когось про долю Любити кого лишилось Міняючи […]...
37. Аліна Звіздецька – Сонце сходить із Заходу Сонце сходить із Заходу, Ніби маяк сьогодення. Вдіті навиворіт фатуми – Кратери мого натхнення. Сіллю приправлене бачення, Реальність вхопила в обійми. Шукаю думкам призначення. Вмиваю любов’ю війни. В закриті моря пробачення Впадають небесні потоки, Комусь Там немає значення Чи віри у всіх глибокі. Приймаючи святість хрещення, Дезинфікують душу. А я же вартую зречення І обираю […]...
38. Аліна Звіздецька – пригортати себе до когось Пригортати себе до когось Необхідно? Не знаю може Завжди бракне часу любові Солених озер Влітку Людям завжди чогось треба Життя стало надто схоже На тренажер Знаєш – такий біговий Який ще поклали в клітку І ти там наче рядовий – Щодня – сам себе – Як гвинтівку...
39. Аліна Заверткіна – Все буде просто, легко і без драми Все буде просто, легко і без драми. Переживеш. І я переживу. Накину куртку – і чимдуж до мами. Підеш у клуб – і приведеш нову. Щось вип’єте, вам стане дуже тепло. Відкриєш вікна. Липень. Спека. Ніч. Я мамі розповім про своє пекло, А ще, про те, що я для тебе – річ… Прокинетесь. Підеш завариш […]...
40. Аліна Ольхович – Хлопчику, витканий з білих мережив Хлопчику, витканий з білих мережив, Тримайся подалі від тих берегів, Де кожен наступний нагадує нежить – Півмертві, чи трупи, примари живих. Хлопчику, милий новозеландцю, Той берег – ворожий, там кухня з піску: Кити показали останній свій танець, Заправили їх всіх начинням зі сну. Хлопчику, любий нащадку маорі*, В яких би портах тебе не було, Лишай […]...