Алла Вишня – Ворожка

Липневі, м’ятні й безсонні ночі,
В очах – вогні, а в косАх волошки,
Лукавий усміх й зелені очі,
В руках стихія, вона – ворожка.

У серці море, бурхливі хвилі,
В душі блакить й неосяжна даль,
Все б підкорилося її силі,
Якби не інших очей кришталь.

В словах у неї вся мудрість роду,
Косей русявих широка стьожка
Простяглась у синю блискучу воду,
Їй можна все, бо ж вона ворожка.

Чарує, часом, її манера
Так заглядати в чужі серця,
Чи від природи трохи шалена,
А чи характер має борця.

Підвладно все їй, земля та небо,
І океани чужі І гори,
Лише без нього їй це не треба,
Лише без нього вона у море..

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...
Ви зараз читаєте: Алла Вишня – Ворожка