Алла Жабокрик – Твій голос

Твій голос
Твій голос тепер мені сниться
Від нього потрібно ховатися так
Як від сонця ховають зіниці.

Твій голос
Твій голос мене убиває
Ламає/ судомить/ шмагає/ зжерає
Твій голос.
А скільки ж у ньому прозріння!
Твій голос – моє божевілля

І я віддала би усе щоб щодня
Сходити з розуму (бо ж то фігня)
Нащо той розум коли мені ти
На вухо шепочеш пестливі листи.
Нащо той розум коли у мені
Стерлося все : люди/спогади/дні
Лиш залишилась одна чортівня
Голос твій. параноя моя.

Твій голос
Останнє що чую. перше що чую
Коли прокидаюсь/ вдягаюсь/мандрую
Коли розмовляю з якимись придурками
Коли понеділки мішаю з вівторками
В кінці кінців зиму із літом мішаю
І чую тебе коли засинаю.

І чую тебе навіть посеред тиші
І чую тебе в ненаписаних віршах
І чую тебе у простих незнайомцях
І навіть в давно забутих коханцях

Твій голос звісно ж мене убиває.
Але чи без нього була б я?
Хто знає.

Хто знає
Що було б якби в мені ти
Не взрів би ні чого не зміг би знайти
Ніскілечки щастя ніскілечки сонця
Не бачив би духу й рудого волосся

Хто знає що було б
Можливо й нічого
Можливо я би не вірила в слово
Можливо нічого про душу не знала б
Можливо б щоночі тебе не чекала б
Можливо з спини мої вирвали б крила.
Та скоріше всього я просто не жила б.

Я просто померла б від того що ти
Не дав мені голосу свого знайти.

Тому хай твій голос завжди мені сниться
Нехай йому зводять молитви чорниці
Бо це вже повік у моєму житті:
Твій голос в мені.
Твій голос в мені.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...
Ви зараз читаєте: Алла Жабокрик – Твій голос