Ампліфікація
Ампліфікація (лат. amplificatio – збільшення, розширення) – стилістичний прийом у художній літературі для підсилення характеристики, доповнення і збагачення думки за допомогою нагромадження однорідних мовних засобів – синонімів, епітетів, порівнянь, антонімічних протиставлень тощо. Наприклад, А. у творах У. Самчука: “Насторожена, трохи перелякана. Пригорталась ціла – гаряча, гнучка, тріпотлива… “; “Зовсім темно, хоч око виколи… “; “Жолобецький ліс був ще чорний, хоча над ним уже зносилось сонце, яскраво, радісно, барвисто”. Або:
В цьому срібному плесі
Не скинеться риба не зрине русалка
Це гніздо відображень
Це житло німих двійників
Це могильник фальшивих пророків
(І. Римарук).
А. має велику традицію в письменстві, про неї мовилося в середньовічних, ренесансних та барокових поетиках, вона широко вживалася як різновид градації у поетичній творчості (“Вірш про Богдана Хмельницького” І. Будзиновського) всіх періодів літературного життя.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Тарас Мельничук – Рухаюсь мало Рухаюсь мало Наче риба в акваріумі Але я не риба А мені кажуть Ти риба І якщо ти не в акваріумі То значить ти в морі І я вже схильний думати Що це саме так Я риба Я в морі Якщо не зважати На маленьку дрібничку – Гачок у губі Але мене переконують Неправда Ти […]...
- Іолана Тимочко – Риба-Ліліт Риба-Ліліт пливе собі голічерева У черешнево-вигірклий чорний червень, У перелітно-вигуслі сльози зе́лені, Що червоніють вишнею на щоці. Риба-Ліліт боїться уже не вижити, Рибу-Ліліт учора накрило тишею, Риба-Ліліт щоночі нестерпно вищає, З відчаю перетворюючись на ціль, Бідна, чіпляється в світло блідого місяця. Їй на землі не треба ні сліз, ні місця – Риба-Ліліт воліла б собі […]...
- Микола Вінграновський – Що сама тоненька, як бриндуша Що сама тоненька, як бриндуша, Бистроцвітна, як бриндуша, теж… Придушила душу й далі душиш, Дихать мені, диху не даєш- Мало тобі, бачиш, тобі мало Рук моїх німих і не німих – Я божився, клявся я вокзалом Утекти, але втекти не міг. Гоїв, гоїв, давні гоїв рани, Як нові димлять вже, наче дим, – На старі […]...
- Парокситонна клаузула Парокситонна клаузула (грецьк. parxytonos – слово з наголосом на передостанньому складі, лат. clausula – закінчення слова з наголосом на передостанньому складі) – закінчення віршового рядка з наголосом на передостанньому складі. Перелічіть усю громаду А тоді число шукайте Щоб означити в реєстрі Вихід в небо (І. Римарук). П. к. особливо актуалізується у неримованих віршових рядках, передовсім […]...
- Павло Мовчан – Зима поета Пам’яті П. Тичини Відчиняються двері: білих птиць білий вир; В тебе птиці сидять на руках і на віях; Білопташшя ув очі тобі хтось навіяв, – Як воно розшугалось довкруж голови! Примостився край столу… а птиці із рук, На краєчку зажури… а птиці додолу. Сам стаєш білим птахом, і криляний рух Переходить в круте лопотіння поволі. […]...
- Двовірш, або дистих Двовірш, або Дистих (грецьк. distichon) – найпростіша строфа, написана будь-яким розміром, що складається з двох рядків, об’єднаних спільною римою (трапляється і неримована) та викінченою думкою з виразними ознаками лаконізму й афористичності. д. широко вживається як окремий твір: Що доля нелегка, – в цім користь і своя є. Блаженний сон душі мистецтву не сприяє (Ліна Костенко). […]...
- Павло Мовчан – “Ще вчора заглядав, як в сховок, до гнізда… “ Ще вчора заглядав, як в сховок, до гнізда, І бачив щілин шість, шість отворів жаждливих, Зозуля перелітна вже з голосу спада, І зелен-світ постав сьогодні, наче диво… Спустошилось гніздо, і ти немов збіднів, Бо ж до колишніх втрат щось нове додалося, Виходить, збагатів: додав до інших днів І листя, пташенят і… все, що віднялося… Та […]...
- Юрко Гудзь – Ластівка зводить гніздо Ластівка зводить гніздо, Носить з урочища глину. Дім свій я довго ліпив, Завтра надовго покину. Ластівки глину беруть З рову, де нас постріляли. Наші серця вам на гнізда підуть… Ночі ще теплі. Роси вже впали. З неба, землі і води, З кров’ю, сльозами і потом Ліпим гніздо і вертаєм сюди Наші болючі, забуті сліди, Наші […]...
- Герасим’юк Василь – де ви пасли, олені небесні? Де ви пасли, олені небесні? Ви почули срібний свист стріли? Ви скупались у черленім плесі Чи в залізну дебрю утекли? Де ви спали, олені небесні? Ви відчули жовтий зір змії? Ви наснили золотому теслі Білу платву в дереві її?...
- Твір на тему: Лелека Своєрідним символом України є лелека. У народі говорять: двір, де є гніздо лелеки, вважається щасливим, село, де є хоч одне гніздо лелеки, обходять стороною великі хмари з бурею. Існує легенда про цього незвичайного птаха. Колись давно люди знайшли лелеку з поламаними крилами, вилікували. Птах хоч і одужав, але літати вже не міг, тому і жив […]...
- Кацай Олексій – Вдосвітку вздовж колії Нишком неначе досвідчений євнух Тихо мов нота що спить у трубі По площині відображень непевних Йшов я повзбіжно самому собі І невловимим чудовиськом Нессі Спостерігав як тягнула свій хвіст Виснаженість пасажирських експресів У експресивну наснаженість міст Рейки лискучі не перетинались Бо ж є перетин ознака біди І світлофори лукаві не знались Із відображеннями у воді […]...
- Марта Тарнавська – “Сваряться люди за дітей, за гроші… “ Сваряться люди за дітей, за гроші, За справжню або вигадану зраду, За друзів – і фальшивих, і хороших, За брак любові, помочі, поради… Динаміку відносин треба взяти, Щоб зрозуміти пристрастей натуру. Ми сперечались палко і завзято Не про життя, лиш про літературу. Жовтень 1992...
- Герасим’юк Василь – Тремтіли коні на стерні Тремтіли коні на стерні, В тумані сивім. У старовинному вбранні Ти йшла на сиглін. У плесі, ніби у душі, Ховала небо. Із двох ущелин два вужі Повзли до тебе. Ти тамувала страх і біль… Письмом зловіщим Лягла на мох іскриста сіль З небесних тріщин. Летіла глиця золота На лоно голе… Сліпе іржання доліта І серце […]...
- Іван Андрусяк – ніч як вікно на схід мокра і довга Ніч як вікно на схід мокра і довга Плакати треба вміти сказав професор Я не збираюся з вами складати договір Я лише хочу щоб ви не чіпали весел В блисках епохи вода ні вашим ні нашим Кожен безсмертний сьогодні нагадує прищ Я утікаю подалі від цих відображень Але не чую як в мене всмоктався кліщ […]...
- Кита Кита – у віршуванні східних народів – невеликий твір філософського змісту, частина газелі без початкового бейта, зі схемою римування: ба ва. га… і т. д. Приклад К. – вірш Абуль-Хасана Рудакі у перекладі В-Мисика: Своєму тілові на втіху чи варто душу турбувати? Хто б на сторожі біля псарні поставить атола посмів! Як правди вісником по […]...
- Біблійні образи в поезії Т. Г. Шевченка Після прочитання творів Т. Шевченка було б помилкою вважати, що письменник обмежувався лише близькими йому темами, а також сюжетами з життя рідного йому селянства. Автор добре знав надбання світової культури, і це давало йому можливість звертатись до будь-якої з історичних епох, робити свої (до речі, сміливі) висновки. Коли він говорить про криваву боротьбу повстанців, то […]...
- Іван Андрусяк – і в зашморгу до тебе долечу І в зашморгу до тебе долечу Перетин звуків зрине на прицілі Про білі вежі я в дитинстві чув А котрі з них залишилися цілі Я знаю ти ніколи не була Царівною на пальцях чингісхана Накриє захід сура бездиханна А ти для тої сури замала Переласкавши грона мужиків І первородних царенят зронивши Почуєш як за гоном […]...
- Семенко Михайль – Місто (“Блимно і крапно… “) Блимно і крапно Блиск лініями Тремтіння фігурами Сунуть Лізуть Повзуть Пересовуються Симетричність Німих пересовувань Обганяннями Міняться в рухах Безшумними серіями Міняться силуетами Таємничими вогниками Вирізують окреслами Вигнутими тінями Засліплюються рисами Диференційована геометрія Химерних кутів і будов....
- Твір на тему: Ліс узимку Чудово взимку в лісі! У срібному вбранні стоять дерева. Повітря сповнене запахом хвої. На лісовій стежинці залишив свої сліди заєць-біляк. А ось і він принишк під голим кущиком калини. Його розкішна шубка ніби змагається із сніговою красою. Що виблискує яскравіше? Крізь гілля дерев, що рясно вкрите інеєм, кидає своє грайливе проміння сонечко. Під променями сніг […]...
- Відповідь на контрольне питання До роману Д. Дефо “Життя й незвичайні та дивовижні пригоди Робінзона Крузо” Що таке “робінзонада”? Так називають усякий опис пригод на ненаселеній землі. Наслідувань книги Дефо безліч. Типовою робінзонадою є роман Жуля Верна “Таємничий острів”. У Робінзона з’явилося багато двійників: він мав різні імена, бував і данцем, і греком, і шотландцем; мінялася і його професія: був Робінзон – лікар, книгопродавець, були навіть дівиця Робінзон і Робінзон-невидимка. Жителі […]...
- Біблійні образи в поезії Т. Шевченка Біблійні образи в поезії Т. Шевченка Після прочитання творів Т. Шевченка було б помилково вважати, що письменник обмежувався лише близькими йому темами, а також сюжетами з життя рідного йому селянства. Автор добре знав надбання світової культури, і це давало йому можливість звертатись до будь-якої з історичних епох, робити свої (до речі, сміливі) висновки. Коли він […]...
- Герасим’юк Василь – Вони ще діти А Марічку габи взєли, Поглинула річка… Вони ще діти в білих рантушках, У плесі темнім, дебрі темній граються, А вже габа з ягням у бурунах За тою МарічкОю ходять назирці. Вона вже знає співанку сумну, Вона про себе знає вже співаночку. У річку каламутну і страшну Вона в тій пісні падає, Іваночку. Це сон, в […]...
- Дмитро Павличко – “Твоя душа звіздаста і смаглява… “ Твоя душа звіздаста і смаглява, Як ніч, що світер віхоли зняла. Твоє волосся пахне, як отава З-під скатерті різдвяного стола. В моє житло ти з неба прилетіла, Закрив я очі в радості німій, Щоб у вогні твого сяйного тіла Не спопелів гріховний погляд мій....
- Наталя Гуркіна – Нотне гнiздечко До, ре, мі, фа, соль, ля, сі – Ось і ноти є усі! Нотних пташечок гніздо – Сі, ля, соль, фа, мі, ре, до....
- Леонід Кисельов – І мати молода, і сонце юне І мати молода, і сонце юне, І в неї на колінах немовля. В прозорому повітрі, наче струни, Гудіння оксамитного джмеля. Прислухаюсь – співає колискову, Не знати, чи дитині, чи собі… І мати молода, і юне Слово, І яблуні у ранішній журбі. Розумні і дурні, малі й великі, Уславлені й забуті – все пройшло, Та не […]...
- Відлунювання Відлунювання – віршова форма, здебільшого двовірш, другий, вкорочений рядок якого складається зі слова (рими), яке повторює ціле прикінцеве слово (або його частину) попереднього рядка, витворюючи нові смислові відтінки. В. відоме у фольклорі, а в поезію запроваджене в барокову добу завдяки Івану Величковському, в рукописній збірці якого “Млеко” (1691) є вірш “Ехо”: – Что плачеши, Адаме? […]...
- Анастасія Кравець – Never Мій пройдений рівень Для тебе game over! Твоїх псевдосцілень Я випила море. Ти зовсім not perfect Але лиш тобі, Ефектний вердикт Віддала в юрбі. Твої хижі смайли Справжнісінький game У спогадах файли Фальшивих ідей. І всі лицемірні У захваті Word. Пустотно – надмірні Як бувший комфорт. Забули, забили, Порвали ураз! Душею скривили Дитячий маразм. Уже […]...
- Дмитро Павличко – “Горить суницями поляна… “ Горить суницями поляна, Як запаска. Гуде бджола І так літає, наче п’яна Від запахущості й тепла. Сховавшись у гілля зелене, Чекаю на своє дівча. Воно вже йде, вже серце з мене Виймає, як гніздо з куща....
- Мисик Василь – Перед жнивами Сорочка прилипає. Гаряче. Стовпіє сонце в плесі. Налилося І втомно жнивареві на плече Злягає огрядне, важке колосся. Повільний вітер ледве чутний дзеньк Од кузні донесе та й знов затнеться. По вінця обрію налитий день До вечора стоїть і не схитнеться. Під шепіт нив, під пісню молоду Встають по черзі дні напрочуд гарні, І мужнє сонце […]...
- Аня Тет – Мої зіниці снігом не притрушуй Мої зіниці снігом не притрушуй, Корити мене в холоді – не смій!.. Ти заметілі сам впустив у душу, Коли сховав любов за щемом вій.. Твоєї тиші більше не торкнуся І спокій твій тривожити не стану.. Нехай загубиться у хвилях німих русел Печаль несказанного досі поміж нами.. Сьогодні я журбу відправлю в вирій, А біль очей […]...
- Діана Сушко – І не сумуйте за тим, що втрачено … і не сумуйте за тим, що втрачено. Воно насправді було лиш кроком У щастя, Кимось для нас призначене, Незриме в попелі для пророків. … і не тривожте чеканням помисли. Усе приходить до болю вчасно. Із оксамиту очима повними, Які ніколи уже не гаснуть. … і не розмінюйтесь на тлумачення. Шукайте фарби, малюйте щастя! Ви […]...
- Павло Глазовий – Темнота! Після лекції Кіндрат запитав Мартина: – Що таке дегенерат? Риба чи рослина? – Темнота! – сказав Мартин і махнув рукою. – Це такий же чоловік, як і ми з тобою....
- Сніжана Біла – Тебе так багато в моїй голові! Тебе так багато в моїй голові! Що ось зовсім скоро із глузду поїду. Як бурі сибірські і дні снігові – Не поряд, не близько. Тиняєшся світом… Тебе так багато в чернетках моїх Із ритмом кульгавим, повторами кальки. Та ми так далеко, як пристань німих Без крику давно нас викльовують чайки. Тебе так багато в скрипучій […]...
- Юрій Андрухович – Етюд крейдою Місто зітхнуло на вищім регістрі Готика гостро випнута кість Зупиняю дійство на самому вістрі Хтось біля мене яблуко їсть Неба облатка Барокко арок Змальований крейдою сірий фронтон Як це схоже На профілі секретар-друкарок Гіпсові голівки німих мадонн Все навіки колективне фото В мить просвітлень І тремких затиш Паперова вічносте кам’яна марното Як ти сяєш ніби […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Любов У правилі математичнім світа За дужки викинена невідома, Незнаний косинус днів наших літа. В далекій подорожі, навіть вдома Дарма шукати слів її німих. Коли здається: пустку переміг, Приходить тиха, наче ніч, утома. Усміхнені, штудерні тріолети, Мов лід холодні, кажуть нам даремно, Вмовляють, що любов – це річ неземна. О, де ти є, незнана, о, де […]...
- Грушовська Катя – це знаєш так дивно Це знаєш так дивно : з ребрами зшитими очима зав’язаними Сідаєш в маршрутку що мовби повинна бути додому Не дивишся вперед не думаєш а разом з тим Долонями тишу черпаєш черпаєш втому Дерева пливуть і ти пливеш поміж цими деревами п’яними -я пташка я гусінь мурашка я риба справді- Хоч це і до біса дивно […]...
- Леся Українка – Хвиля Хвиля йде, Вал гуде – Білий, смілий, срібний, дрібний, Нападе На сухеє баговиння, На розсипане каміння, Білим пломенем метнеться, Стрепенеться, Скине з себе все, що ясне, Й гасне… Хвиля смутна, Каламутна, Вже не ясна, вже не біла, Відпливає посумніла, Мов до гробу. Із плачем до себе горне Баговиння тьмяне, чорне, Мов жалобу. І зітхає, І […]...
- Павло Мовчан – далеке-дитяче Вогнем смичка обпалено горшки, В затишку срібному цвіркун снує кубельце, На конях синіх ручі дітваки До ставу йдуть – брязкотить відерце. Вишнева спіль на глиняній стіні, Химерна тінь – то сутінь на коні. А стукіт кутий! – в сіно загрібайся Або очима в небо розростайся. Солодкі губи, бо солодкий страх Веде до згуби під відкритий […]...
- Павло Мовчан – Розщіп Пом’якшений до сліз снувався голос вітру, А в пучці вказівній дрімав вогонь досвітній, І тіні на стіні писали розпач свій, І книга на столі лежала, мов сувій… Майбутнє не ввімкнеш і не освітиш долі, Хіба сліпим перстом ковзнеш по сторінках… І думка ледь жива у сонному розсолі Здригнеться – спалахне на мить вогонь в шибках… […]...
- Олександр Олесь – “Коли я вмер – забув, не знаю… “ Коли я вмер – забув, не знаю… Я в чорній прірві забуття… О краю мій, коханий краю, Коли ж це стратив я життя?! І скільки вже минуло років, Як мертвий я лежу в труні, Лежу, не чуючи пророків І не палаючи в огні?.. І сниться сон мені: неначе Десь на холодній чужині Якийсь вигнанець гірко […]...
Під чкжим небом жанр.