Аналіз Афоризмів Григорія Сковороди

АФОРИЗМИ – короткі лаконічні судження, які за стислої, зручної для запам’ятовування форми містять глибоку думку. Афоризмами також називають слова – стислі влучні оригінальні вислови відомих письменників, що набули поширення через дотепність та широту узагальнень.

Григорій Сковорода – це людина глибинного характеру, світлого серця і проникливого розуму. Людина, саме життя якої було оригінальним творінням. Освіченість його – надзвичайна, він увібрав у своє єство філософську культуру людства. Одним зі свідчень глибини творів Сковороди є їх афористичність. Чимало крилатих фраз із його писань, ставши афоризмами, пішли мандрувати світом:

    “Ні про що не турбуватись – значить не жити”. “Любов виникає з любові; коли хочу, щоб мене любили, сам перший люблю”. “Не все те отрута, що неприємне на смак”. “З усіх утрат втрата часу найбільша”. “Один у багатстві бідний, а інший у бідності багатий”. “Багатством живиться тіло, а душу звеселяє споріднена праця”.

Саме прославленню суспільно-корисної, “сродної” праці, відповідної природним покликанням і здібностям людини, Сковорода присвятив чимало творів. Цю ідею розвиває байка “Про Собаку і Осла”, мораль якої звучить так: “Не все усі ми вміємо, і не всім все личить. Хай кожен прагне того і береться за те, до чого він здатний, за грецьким прислів’ям:

“Осел біля ліри”. Даремними є зусилля, коли немає природного хисту. Як сказав Горацій: “Всупереч Мінерві ти нічого не зробиш і не скажеш”. Це – одна з улюблених ідей Г. Сковороди, яку він підносить і в своїх байках, зокрема у “Байці про Котів”. Філософ стверджує: “Є багато таких, що, злегковаживши природу, вибирають для себе наймодніше чи найбільш прибуткове ремесло, але вони зовсім обманюють себе самі. Прибуток не є вдоволенням, а заспокоєнням тілесної потреби, а якщо і є вдоволенням, то не внутрішнім. Справжнє сердешне вдоволення родиться із вродженої діяльносте… . Достатками вдоволяється одне тільки тіло, а душу веселить уроджена діяльність”. Отже, Сковорода заповідає людині робити те, що дане їй природою, що відповідає її природним можливостям, задаткам.

У байці “Олениця і Кабан” Сковорода знову повертається до ідеї природженої (“сродної”) праці, адже про людину судять не за її одягом чи словами, а за справами. Тому Олениця називає Кабана так само, як і раніше, хоч він “підвищений у Барани”: “Ви ж так само, як і колись риєте землю і ламаєте тини”.

Отже, ідея “сродної” праці, яку висунув Григорій Сковорода більш ніж два століття тому, мудрі життєві настанови видатного філософа, що наявні в його творах, стали афоризмами, здатні допомогти нам і сьогодні.

Літературна спадщина письменника-мислителя Г. Сковороди належить до вагомих надбань української культури XVIII ст. Сковорода одним з перших в українській літературі дав зразки філософської і пейзажної лірики, вивів байку на шлях самостійного розвитку (його вважають зачинателем жанру байки), наповнив свої твори глибоким ідейним змістом. Григорій Сковорода залишив своє філософсько-етичне вчення не тільки у творах, а й підтвердив його власним життєвим шляхом. Над його могилою на хресті написано: “Світ ловив мене, та не впіймав”. Так сказав він про себе, таким залишився й у спогадах – мандрівним філософом, який відмовився від світського успіху і власного майна, лишився “не спійманий спокусами”.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...

Партизанская война война и мир.
Ви зараз читаєте: Аналіз Афоризмів Григорія Сковороди