Аналіз “Подвійне коло” Яновський
Яновський “Подвійне коло” аналіз – визначення теми, ідеї, жанру, головних героїв, розкриття сюжету, критика ” Подвійне коло “. Автор: Ю. Яновський Роман: “Вершники” Рік: 1935 Літературний рід: епос Жанр “Подвійне коло”: новела Тема “Подвійне коло”: зображення родини Половців у кривавих подіях громадянської війни 1919 р. Ідея “Подвійне коло”: засудження братовбивства і недотримання закону народної моралі “тому роду не буде переводу, в котрому браття милують згоду” – протиставлення загальнолюдських цінностей
Сюжет “Подвійне коло”:
У серпні 1919 року в бою під Компаніївкою зійшлися брати Половці.- Козацтва головного отамана Петлюри перемогло загін добровольчої армії генерала Денікіна, у якому перебував Андрій Половець. Врешті-решт він опинився в полоні у свого брата, петлюрівця Оверка.- Андрій промовляє до Оверка батькові слова “тому роду не буде переводу, в котрому браття
Символіка назви новели:
- Бій іде “по колу”, перемагають червоні; Кожен із братів згадує заповіт батька тільки перед смертю, забувши, що тільки-но заперечував його у попередній розмові.
Особливості новели “Подвійне коло”:
- Новела має типові риси драматичного твору: єдність місця, часу, дії (усі події відбуваються протягом одного дня в степу під Компаніївкою); Фрагменти громадянської війни підкреслені тим, що по різні боки барикад стоять рідні брати (Оверко Половець – петлюрівець, Андрій – денікінець, Опанас, Сашко – махновці, Іван – більшовик) – різні ідеології; Умовна присутність батьків (на 1-му плані – битви братів, на задньому – те, що про це думають батьки); Велика увага приділена погоді, яка реагує на злочини (автор натякає: Бог гнівається за кровопролиття, порушення моральних законів); Автор не зосереджує уваги на ході битв: його цікавить тільки результат баталій і словесна дуель між братами. Причина трагедії Половців у різних політичних переконаннях, нетерпимості, сваволі й жорстокості.
Риси романтичного стилю в новелі “Подвійне коло:
- Незвичайні герої в незвичайних обставинах; Зв’язок із фольклором – народними думами й піснями, пісенність, ритмізована проза; Романтичний пейзаж.
Я не знаю, хто ще так, як Яновський, змалював громадянську війну в Україні як трагедію народу.
Бій під Компаніївкою, у якому схрещують шаблі п’ять братів Половців, – це модель усієї громадянської війни.
Сила родових інтересів зіткнулася із силою інтересів класових. Під ударами шабель брати падають один за одним, і кожна нова смерть наче перекреслює батькову приповідку: “Тому роду не буде переводу, в котрому браття милують згоду”, за якою – тривалий моральний досвід людського співжиття.
А що натомість? Натомість з уст спочатку комісара Герта, а потім червоного командира Івана Половця чуємо нову істину: “Рід розпадається, а клас стоїть”.
Рід розпадається… Отже, руйнуються самі основи життя – і що з того, що клас “стоїть”? Пишучи свій твір у 1933-1935 рр., Яновський прагнув надати словам комісара Герта й Івана Половця сили пафосу, але об’єктивно, понад наміри автора, його талант закарбував трагічну правду життя з його невблаганно-моторошною логікою братовбивчого соціального зіткнення, коли загальнолюдське відступає перед залізно-класовим, і як наслідок – кров, кров, кров…
У “кадрі” – уся родина Половців: п’ятеро братів, які воюють під різними прапорами, батько Мусій… Немає тільки матері Половчихи. Але чому?! Тому, що якби вона з’явилася, то плакала б над кожним із синів, і її “надкласові” сльози були б однаково солоні. Вона оплакувала б загибель свого роду, і ті материні сльози заважали б авторові із силуваним пафосом підсумувати в 1933 р.: “Рід розпадається, а клас стоїть” (В. Панченко).
Софія київська опис пам'яток історіі і культури.