Аналіз вірша “Задивляюсь у твої зіниці… “
“ЗАДИВЛЯЮСЬ У ТВОЇ ЗІНИЦІ… ”
У поетичній спадщині В. Симоненка чимало віршів адресовано Батьківщині (” Україні “, ” Задивляюсь у твої зіниці… “, “О земле з переораним чолом… “, “Земле рідна” та ін.). Національна самосвідомість, діалог з народом, поставленим у злиденні, варварські умови буття, звертання до джерел козацького минулого – то визначальне підгрунтя майже всієї громадянської лірики.
Поезія В. Симоненка ” Задивляюсь у твої зіниці… ” починається рядком, який налаштовує на зустріч із
Поезія
Починається поезія з неповторного олюдненого портрета, точніше з очей матері-У країни:
Задивляюсь у твої зіниці,
Голубі й тривожні, ніби рань.
Та за цією красою – тяжкии життєвии досвід, сторінки рідної історії:
Крешуть в них червоні блискавиці Революцій, бунтів і повстань.
Ліричний герой схиляє голову перед матір’ю. Україна XX ст. постає перед зором свого сина:
Україно! Ти для мене диво!
І нехай пливе за роком рік,
Буду, мамо горда і вродлива,
З тебе дивуватися повік.
Ця поезія складається з 8-ми строф, але донедавна друкували з них лише 4. Третя строфа, у якій іде мова про щиру інтимну бесіду сина з матір’ю, про щастя бути наодинці з Батьківщиною, повернулася до твору лише нещодавно.
Ради тебе перли в душі сію,
Ради тебе мислю і творю –
Хай мовчать Америки й Росії,
Коли я з тобою говорю!
Задля Батьківщини творчість поета – ті самоцвіти-перли, які віддає він людям, його інтелект працює тільки для неї. Риторичні оклики, звертання підкреслюють схвильованість ліричного героя.
О дійдіте, недруги лукаві!
Друзі, зачекайте на путі!
Маю я святе синівське право З матір’ю побуть на самоті.
Мандри гуллівера 5 частина скорочено.