Анастасія Кравець – А час не зупинити – не благай!

Related posts:

1. Анастасія Кравець – Візьми мотив – доволі він простий! Візьми мотив – доволі він простий! Радій життю і кривдників прости. Не заважай природним почуттям. Відчуй на смак реальний сенс життя!...
2. Анастасія Кравець – Бурхливі акорди вирують на хвилях морських Бурхливі акорди вирують на хвилях морських Я чайкою ніжно милуюсь, літаю по них. А берег цілунками хвиля засипле здаля, Неначе востаннє, обіймами вкрита земля. Квітує життя в бірюзі повноводих лагун. Вітрець не шкодує снаги і гучності струн. І сонце остудить свій жар в прохолоді води, Хоч час не спинити, я стрімко прямую туди....
3. Анастасія Кравець – Never Мій пройдений рівень Для тебе game over! Твоїх псевдосцілень Я випила море. Ти зовсім not perfect Але лиш тобі, Ефектний вердикт Віддала в юрбі. Твої хижі смайли Справжнісінький game У спогадах файли Фальшивих ідей. І всі лицемірні У захваті Word. Пустотно – надмірні Як бувший комфорт. Забули, забили, Порвали ураз! Душею скривили Дитячий маразм. Уже […]...
4. Анастасія Кравець – Ромашкою Ромашкою.. Душа… Твоя… Цвіте… . Шепоче в ній щось трепетне… Незриме.....
5. Анастасія Кравець – Ми – пастелі Ми – пастелі Неба стелі Акварелі слів. У готелях На постелі Каруселі днів. Невеселі наші скелі Крізь тунелі літ. Надчуттєві знов дуелі – Зрілий мезоліт!...
6. Анастасія Кравець – Переродилась! Квітла, раділа сонячним ранкам і куштувала соки життя. Окутувала ароматами кохання й ніжності твою свідомість. Віддавала себе тобі: повністю, безкорисливо, без останку. Палала зорею в темному обрії небес. Та враз!… Обірвалася струна моїх надій і твоїх спогадів. Забракло життєдайних сил у твоїх чашах для моєї душі, зникла жага до життя. Мліла без пристрасних цілунків, насолоджувалась […]...
7. Анастасія Кравець – Кохання Немов спалах вранішнього сонця вривається в нашу душу, заглиблюється в думках і залишає глибокий відбиток на серці. Полонізує спокій, бентежить погляд, сполохує монотонність серцевих поштовхів. Його не можна побачити, дотиково відчути, чи скуштувати.. Варто лише на мить заглибитись у себе й поринути в повітря сповнене музики й поезії з присмаком кохання. Кохана… це слово особливо […]...
8. Анастасія Кравець – Весілля Весілля – це своєрідний початок нового життя. Життя у побуті. А побут зазвичай вбиває почуття, залишаючи лише нонсенсну привязаність. Тому, весілля в певному плані – похорон для кохання… На жаль, так буває досить часто, але не завжди!...
9. Анастасія Кравець – Ранок Ранок… Проміння ласкавого сонечка цілунками грають на її обличчі, милуючись кожною клітиною зовсім юного тіла, задивляючись у кришталеві зіниці непізнаних світів. Небесна рань позаздрила б її довершеності: ніжні риси обличчя, пасма русявого волосся, що спускаються по лебединому стану, немов заморські змії, зачаровують душу таємністю; повні коралові вуста, що приваблюють погляди ранкових метеликів, немов квіти, виблискують […]...
10. Анастасія Кравець – Занадто Занадто солодкий, занадто буденний, занадто тревкий! Занадто гарячий – душа моя плаче, занадто стрімкий! Занадто спекотний, пекельно-самотній… Для мене – близький! Просторо-безмежний, такий обережний.. І зовсім чужий!...
11. Анастасія Кравець – Ностальгія Час – калічить! Ліків – немає! Спогади лічать. Мозок вскіпає. Рве епітелій, Нерви карає. Ніжні пастелі Перетинає. Присмак – солодкий. Сонце – холодне. Ранок цей вогкий. Серце голодне! Мрій синьооких Сповнені ночі. “Ти – неглибокий!” – Думка тріпоче. Пристрасть убого Долею лине І альтер его В іншому гине!...
12. Анастасія Кравець – Життя в мережі Життя в мережі – Інтернет. Де рамки й межі – Зойк лебет. Фантазій лоно І надій. Людей мільйони – Двох стихій. Тут віртуальні почуття. Без смаку вуст серцебиття. Чекання ніжних sms І настроїв палкий компрес....
13. Анастасія Кравець – Ельфи літа Ельфи літа. В очах – Глибина іпомеї. Ніби діти, В дощах Тануть днів Карамелі… У мечеті Сердець Чарівні емпіреї Сонце йде Під вінець, Облизавши Алеї…...
14. Анастасія Кравець – далі – деталі Далі – деталі, Щастя надалі! Долі – вуалі Слів! Дози неврози, Внутрішні грози Метаморфози Днів!...
15. Анастасія Кравець – Що ще тобі треба? Що ще тобі треба? Літаєш по небу, Тнеш обрії серця, Калічиш думки… Душа в тобі тліє І голос німіє.. Куштую безсоння Твоє – залюбки.....
16. Анастасія Кравець – Кохання – це коли Кохання – це коли не бажаєш її плоті, а задовільняєш ніжно душу. Не прагнеш щохливили обійняти, чи засипати пристрастними цілунками, а просто щасливий від того, що поруч. Кохання – це коли хочеш від неї дитину, все решта – пристрасть!...
17. Анастасія Кравець – Світанкове поле Світанкове поле- Росами умите. Волошкове диво – Сонечком налите. Далечінь безмежна Літній день святкує… І Ромашку ніжно Звіробій цілує…...
18. Анастасія Кравець – Згортаються, мов квіти, літа дні Згортаються, мов квіти, літа дні. Палають зорі в небесах осінніх. Тепло відносить вітер на коні. У царських обладунках небо синє. Міліє день рікою в далині, І сонечко сумує за літами. У піднебессі птахи мовчазні Крилами літа пишуть дощів драми....
19. Анастасія Кравець – Забудь про все – тримай нейтралітет! Забудь про все – тримай нейтралітет! І щастя не пускай ти із тенет! Все буде, тільки згодом – почекай! Ти віднайдеш в душі своїй розмай!...
20. Анастасія Кравець – Оманлива весняная душа Оманлива весняная душа… І сонце світить, зваблює тінями. Мов виснажена змореними днями, Дивлюсь у вічі неба… блакитняві! Волоссям вітер грає, мов гротеск. І неважливо, що там буде далі. Емоції сьогодні – дивний сплеск! У мікс життя я додаю деталі! Фруктові дні, солодкі дивні сни… Сп’янілі миті в пристрасті кохання. Чекаю до наступної весни! Яка у […]...
21. Анастасія Кравець – Три ніжних слова прошепчу Три ніжних слова прошепчу… Душа тепла жадає… О Сонце, я тебе люблю!.. Кохаю…...
22. Анастасія Кравець – За ширмою у шепоті зірок За ширмою у шепоті зірок. В обіймах суму я змикаю вічі. Наступний крок – незвіданий урок Тремтять у відголоссі неба свічі. Бешкетник вітер в тиші промайне… Минуле розвівається навіки! Шматком печалі душу сколихне… У серці ллються, неба твого ріки!...
23. Анастасія Кравець – Залишились цілунки на устах Залишились цілунки на устах… Обійми в пам’яті живуть донині! Для мете ти – небесно-вільний птах. Із поглядом примхливої дитини!.....
24. Анастасія Кравець – Не біль, а присмак радісної муки Не біль, а присмак радісної муки. Мов спогад ніжний, але так тревкий. Свідомість на іони рве розлуки. Та думка промовляє тихо: “Стій!”...
25. Анастасія Кравець – Етюд душі у митях ейфорії Етюд душі у митях ейфорії. Примхливий подих юної весни. Шалений міф, реальність наче мрії. У міріадах зір “рожеві сни”. Мольберти днів – буденності шедеври. Сполохані цілунками слова. Загублені у тьмі весняні перли.. Згорає сум у дотиках пера!.....
26. Анастасія Кравець – В очах твоїх тепла нема В очах твоїх тепла нема: Скляні фотошедеври!.. В очах твоїх сумна зима: Щасливі дні померли… Веселий день, веселий сон – У спогадах лілеї!.. Тужливу пісню в унісон Сурмлять шпаки-орфеї.....
27. Анастасія Кравець – думка лине понад небо Думка лине понад небо І немає вороття! У спокусах, біля тебе Я залишу півжиття! Розтинає милий погляд Сонця стомленого суть. Просторовий твій світогляд Мого мозку – каламуть! Мрії бавляться в екстазі. Ніч ковтає наші сни! Розпорошені у часі Шаленіють “двигуни”....
28. Анастасія Кравець – Лимони днів у спразі лимонадів Лимони днів у спразі лимонадів. Ізотеричні промайнуть думки. Самотніть душ на схилах зорепадів. Напівпорожні відчуттів склянки. Розірвана крикливістю мовчання, Приручена до рук Твоїх душа. Знесилена в емоціях чекання Лиш присмак уст, як спогад, утіша!....
29. Анастасія Кравець та Микола Шишковський – Кривавий обрій Кривавий обрій – Літній буревій. Іржаве сонце Свідки дикі хмари. П*янить душа До нездійсненних мрій.. Думки стрімкі. Мов степові отари.....
30. Анастасія Кравець – В шлейфі дощів потоне серце сумно В шлейфі дощів потоне серце сумно… Вогненні зорі згаснуть в небесах. Думки свідомо дискутують шумно. Душа – замріяний осінній птах! Холодний погляд розтинає небо. Шматки тривоги зронюють уста… Веселки різнобарвної – не треба! Душа, мов чистий лист, пуста…...
31. Безжально била пальцями по струнах Безжально била пальцями по струнах Колись стальних ще струн моєй душі, Казала з цього всього вийдуть звуки, Мелодія польється навкруги. Казала ти із цього вийдуть звуки Вони то вийшли та які сумні. Пройшли крізь серце струни, ніби стріли І душу обійняв нестерпний біль. Не грай вже, досить, більше я не можу Давай послухаємо тишу в […]...
32. Я мрію сказати: “Люблю!” Я мрію сказати “люблю”! Це слово – мов квітка у зиму. Я мрію зустріти оту – Найкращу, єдину – людину. Кохання моє, відгукнись! Знайди ти мене, моя доле! Я хочу, як було колись, У давніх романах любові. Веди мене за небокрай Даруй мені вуст поцілунки. З тобою мені в пеклі – рай. І ліпше не […]...
33. Леся Українка – “Ти, дівчино, життям розбита, грай!” Ти, дівчино, життям розбита, грай! Грай на оцих людьми розбитих струнах, Ачей же так гармонії осягнеш, Її ж було в твоїм житті так мало… О, не вважай, що криком, а не співом, Акорди перші залунають. Грай! Адже й твоє життя так починалось. Де ж потім ти взяла ті ніжні тони, Що навіть злих людей до […]...
34. Дмитро Павличко – “Візьми мене, як арфу, поміж ноги… “ Візьми мене, як арфу, поміж ноги, І грай, і грай, та струни не порви, Бо я прийшов з далекої дороги, Подібний до згорілої трави. Моя кохана, завтра я воскресну, Ти ж нині невоскреслого кохай. Я не поїду більше ні за десну, Я не подамся більше за дунай....
35. Євген Маланюк – д. донцову Крик Ксенофонтових фаланг На подих простору і солі – І ось реве бурунний лан Рабом вітрила і бусолі. І розгортається безкрай, І ширше – сапфірове коло. Грай, вітре, перемогу! Грай, Як пристрасть простір поборола, Як обрії перемогла, І сказ стихій – в руках побіди. Ген майорить бузкова мла – За нею сплять скарби Тавріди. 23.02.1935...
36. Леся Українка – ВІдГУКИ Збірка “Відгуки” вийшла друком 1902 р. у Чернівцях. Складається вона з ліричних циклів “Із циклу “Невольницькі пісні”, “Ритми”, “Хвилини”, написаних протягом 1900 – 1902 pp., розділу “Легенди” та драматичної поеми “Одержима” (1901). Із циклу “Невольницькі пісні” Єврейські мелодії Ритми Хвилини Легенди...
37. Анастасія Перевозник – А ти ідеш А ти ідеш. Та я вже не дивлюсь, Як силует у сутінках розтане, Як губиться і тінь серед каштанів. Так, ти пішла. А я ж тебе люблю!.. Хода легка, і сукня мерехтить, У світлі ліхтарів, немов метелик. Проходиш повз вітрини і готелі, Повз мене вже пройшла спочатку ти. Так, ти пішла. Чому не хочу я […]...
38. Анастасія Сальміна – Ті, хто шукає оази Ті, хто шукає оази – знаходять міраж. Ті, хто шукає скарби – не знаходять нічого. Ми свою долю тоді зустрічаємо аж, Коли, щоб уникнути долі шукаєм дорогу. Не дбайте про “завтра” – ніколи не буде його, А тільки “сьогодні” уранці укотре настане. Не прагни до всього – бо “все” це і є “нічого”… Оази невидимі. […]...
39. Оксана Кравець – давай розіб’ємо весь посуд Давай розіб’ємо весь посуд. Давай стрибнемо з парашутом. Давай не звертати уваги на побут. Давай сьогодні підем іншим маршрутом. Давай зробим дурниці. Давай заб’ємо на пари. Давай купим суниці. Давай будем ходити по дорозі, до біса тротуари. Давай співати в маршрутці Давай я тобі нафарбую рожевим нігті. Давай я буду в твоїй куртці Давай вип’єм […]...
40. Анастасія Перевозник – Ніхто не вірив, отже, не чекав Ніхто не вірив, отже, не чекав, Що я прийду в розхристаному платті, Що буду я щаслива і легка, І що вином наповнений бокал Пущу по колу друзів у кімнаті. Ніхто не знав, як звався той, кому Я присвятила чи життя, чи вечір. Ховалась злива у нічну пітьму, І пісня в цигарковому диму Лягала шовком на […]...