Анастасія Кравець – Етюд душі у митях ейфорії

Related posts:

1. Анастасія Кравець – Кохання – це коли Кохання – це коли не бажаєш її плоті, а задовільняєш ніжно душу. Не прагнеш щохливили обійняти, чи засипати пристрастними цілунками, а просто щасливий від того, що поруч. Кохання – це коли хочеш від неї дитину, все решта – пристрасть!...
2. Анастасія Кравець – Бурхливі акорди вирують на хвилях морських Бурхливі акорди вирують на хвилях морських Я чайкою ніжно милуюсь, літаю по них. А берег цілунками хвиля засипле здаля, Неначе востаннє, обіймами вкрита земля. Квітує життя в бірюзі повноводих лагун. Вітрець не шкодує снаги і гучності струн. І сонце остудить свій жар в прохолоді води, Хоч час не спинити, я стрімко прямую туди....
3. Анастасія Кравець – Ранок Ранок… Проміння ласкавого сонечка цілунками грають на її обличчі, милуючись кожною клітиною зовсім юного тіла, задивляючись у кришталеві зіниці непізнаних світів. Небесна рань позаздрила б її довершеності: ніжні риси обличчя, пасма русявого волосся, що спускаються по лебединому стану, немов заморські змії, зачаровують душу таємністю; повні коралові вуста, що приваблюють погляди ранкових метеликів, немов квіти, виблискують […]...
4. Анастасія Кравець – Ми – пастелі Ми – пастелі Неба стелі Акварелі слів. У готелях На постелі Каруселі днів. Невеселі наші скелі Крізь тунелі літ. Надчуттєві знов дуелі – Зрілий мезоліт!...
5. Анастасія Кравець – далі – деталі Далі – деталі, Щастя надалі! Долі – вуалі Слів! Дози неврози, Внутрішні грози Метаморфози Днів!...
6. Анастасія Кравець – Ельфи літа Ельфи літа. В очах – Глибина іпомеї. Ніби діти, В дощах Тануть днів Карамелі… У мечеті Сердець Чарівні емпіреї Сонце йде Під вінець, Облизавши Алеї…...
7. Анастасія Кравець – Лимони днів у спразі лимонадів Лимони днів у спразі лимонадів. Ізотеричні промайнуть думки. Самотніть душ на схилах зорепадів. Напівпорожні відчуттів склянки. Розірвана крикливістю мовчання, Приручена до рук Твоїх душа. Знесилена в емоціях чекання Лиш присмак уст, як спогад, утіша!....
8. Анастасія Кравець – Забудь про все – тримай нейтралітет! Забудь про все – тримай нейтралітет! І щастя не пускай ти із тенет! Все буде, тільки згодом – почекай! Ти віднайдеш в душі своїй розмай!...
9. Анастасія Кравець – Три ніжних слова прошепчу Три ніжних слова прошепчу… Душа тепла жадає… О Сонце, я тебе люблю!.. Кохаю…...
10. Анастасія Кравець – Переродилась! Квітла, раділа сонячним ранкам і куштувала соки життя. Окутувала ароматами кохання й ніжності твою свідомість. Віддавала себе тобі: повністю, безкорисливо, без останку. Палала зорею в темному обрії небес. Та враз!… Обірвалася струна моїх надій і твоїх спогадів. Забракло життєдайних сил у твоїх чашах для моєї душі, зникла жага до життя. Мліла без пристрасних цілунків, насолоджувалась […]...
11. Анастасія Кравець – Never Мій пройдений рівень Для тебе game over! Твоїх псевдосцілень Я випила море. Ти зовсім not perfect Але лиш тобі, Ефектний вердикт Віддала в юрбі. Твої хижі смайли Справжнісінький game У спогадах файли Фальшивих ідей. І всі лицемірні У захваті Word. Пустотно – надмірні Як бувший комфорт. Забули, забили, Порвали ураз! Душею скривили Дитячий маразм. Уже […]...
12. Анастасія Кравець – Занадто Занадто солодкий, занадто буденний, занадто тревкий! Занадто гарячий – душа моя плаче, занадто стрімкий! Занадто спекотний, пекельно-самотній… Для мене – близький! Просторо-безмежний, такий обережний.. І зовсім чужий!...
13. Анастасія Кравець – Ностальгія Час – калічить! Ліків – немає! Спогади лічать. Мозок вскіпає. Рве епітелій, Нерви карає. Ніжні пастелі Перетинає. Присмак – солодкий. Сонце – холодне. Ранок цей вогкий. Серце голодне! Мрій синьооких Сповнені ночі. “Ти – неглибокий!” – Думка тріпоче. Пристрасть убого Долею лине І альтер его В іншому гине!...
14. Анастасія Кравець – Кохання Немов спалах вранішнього сонця вривається в нашу душу, заглиблюється в думках і залишає глибокий відбиток на серці. Полонізує спокій, бентежить погляд, сполохує монотонність серцевих поштовхів. Його не можна побачити, дотиково відчути, чи скуштувати.. Варто лише на мить заглибитись у себе й поринути в повітря сповнене музики й поезії з присмаком кохання. Кохана… це слово особливо […]...
15. Анастасія Кравець – Весілля Весілля – це своєрідний початок нового життя. Життя у побуті. А побут зазвичай вбиває почуття, залишаючи лише нонсенсну привязаність. Тому, весілля в певному плані – похорон для кохання… На жаль, так буває досить часто, але не завжди!...
16. Анастасія Кравець – Ромашкою Ромашкою.. Душа… Твоя… Цвіте… . Шепоче в ній щось трепетне… Незриме.....
17. Анастасія Кравець – Що ще тобі треба? Що ще тобі треба? Літаєш по небу, Тнеш обрії серця, Калічиш думки… Душа в тобі тліє І голос німіє.. Куштую безсоння Твоє – залюбки.....
18. Анастасія Кравець – А час не зупинити – не благай! А час не зупинити – не благай! Радій життю і на веселці грай! Знайди недовідомі ритми струн І відшукай дев*ять щасливих рун!...
19. Анастасія Кравець – Життя в мережі Життя в мережі – Інтернет. Де рамки й межі – Зойк лебет. Фантазій лоно І надій. Людей мільйони – Двох стихій. Тут віртуальні почуття. Без смаку вуст серцебиття. Чекання ніжних sms І настроїв палкий компрес....
20. Анастасія Кравець – Світанкове поле Світанкове поле- Росами умите. Волошкове диво – Сонечком налите. Далечінь безмежна Літній день святкує… І Ромашку ніжно Звіробій цілує…...
21. Анастасія Кравець – За ширмою у шепоті зірок За ширмою у шепоті зірок. В обіймах суму я змикаю вічі. Наступний крок – незвіданий урок Тремтять у відголоссі неба свічі. Бешкетник вітер в тиші промайне… Минуле розвівається навіки! Шматком печалі душу сколихне… У серці ллються, неба твого ріки!...
22. Анастасія Кравець – Оманлива весняная душа Оманлива весняная душа… І сонце світить, зваблює тінями. Мов виснажена змореними днями, Дивлюсь у вічі неба… блакитняві! Волоссям вітер грає, мов гротеск. І неважливо, що там буде далі. Емоції сьогодні – дивний сплеск! У мікс життя я додаю деталі! Фруктові дні, солодкі дивні сни… Сп’янілі миті в пристрасті кохання. Чекаю до наступної весни! Яка у […]...
23. Анастасія Кравець – Залишились цілунки на устах Залишились цілунки на устах… Обійми в пам’яті живуть донині! Для мете ти – небесно-вільний птах. Із поглядом примхливої дитини!.....
24. Анастасія Кравець – Згортаються, мов квіти, літа дні Згортаються, мов квіти, літа дні. Палають зорі в небесах осінніх. Тепло відносить вітер на коні. У царських обладунках небо синє. Міліє день рікою в далині, І сонечко сумує за літами. У піднебессі птахи мовчазні Крилами літа пишуть дощів драми....
25. Анастасія Кравець – В очах твоїх тепла нема В очах твоїх тепла нема: Скляні фотошедеври!.. В очах твоїх сумна зима: Щасливі дні померли… Веселий день, веселий сон – У спогадах лілеї!.. Тужливу пісню в унісон Сурмлять шпаки-орфеї.....
26. Анастасія Кравець – Не біль, а присмак радісної муки Не біль, а присмак радісної муки. Мов спогад ніжний, але так тревкий. Свідомість на іони рве розлуки. Та думка промовляє тихо: “Стій!”...
27. Анастасія Кравець – Візьми мотив – доволі він простий! Візьми мотив – доволі він простий! Радій життю і кривдників прости. Не заважай природним почуттям. Відчуй на смак реальний сенс життя!...
28. Анастасія Кравець та Микола Шишковський – Кривавий обрій Кривавий обрій – Літній буревій. Іржаве сонце Свідки дикі хмари. П*янить душа До нездійсненних мрій.. Думки стрімкі. Мов степові отари.....
29. Анастасія Кравець – думка лине понад небо Думка лине понад небо І немає вороття! У спокусах, біля тебе Я залишу півжиття! Розтинає милий погляд Сонця стомленого суть. Просторовий твій світогляд Мого мозку – каламуть! Мрії бавляться в екстазі. Ніч ковтає наші сни! Розпорошені у часі Шаленіють “двигуни”....
30. Анастасія Кравець – В шлейфі дощів потоне серце сумно В шлейфі дощів потоне серце сумно… Вогненні зорі згаснуть в небесах. Думки свідомо дискутують шумно. Душа – замріяний осінній птах! Холодний погляд розтинає небо. Шматки тривоги зронюють уста… Веселки різнобарвної – не треба! Душа, мов чистий лист, пуста…...
31. Іван драч – Лебединий етюд Ты белых лебедей кормила, Откинув тяжесть черных кос… В. Брюсов Одягни мене в ніч, одягни мене в хмари сині І дихни наді мною легким лебединим крилом, Хай навіються сни, теплі сни лебедині, І сполоха їх місяць тугим ясеновим веслом. Зацвіте автострада доспілими гронами, Змиє коси рожеві в пахучім любистку зоря. З твого чистого ставу між […]...
32. Етюд Етюд (фр. etude – вправи, вивчення) – в малярстві, графіці, скульптурі – твір, що має на меті глибше освоєння митцем зображуваної натури. В літературі – невеликий за обсягом, переважно безсюжетний твір настроєвого характеру (“Цвіт яблуні”, “Невідомий” М. Коцюбинського, “дорога” В. Стефаника, Три зозулі з поклоном” Гр. Тютюнника та ін.). Поряд з поняттям Е. вживаються його […]...
33. Герасим’юк Василь – Фантастичний етюд На ту стаєньку вийшов я вночі. За мною – голий ліс. Пора – квітнева. Та зацвіла вже гілка черешнева Й світила, заховавшись у кущі. Ще не розвився бук, тому сліди Під лісом Дуже давнього обійстя Лякали… Але місяць розповився, Й черешенька шепнула: “Підійди”. Маржина в стайні зроду не була: Ховає у смереці дух маржина – […]...
34. Твір на тему: Етюд. Краса поетичного слова Етюд. Краса поетичного слова Багатьом людям подарував Шевченко цілющий промінь поезії. Його іскра завжди освітлює найзаповітніший куточок серця – куточок прекрасного. Люди не в змозі забути прекрасних рядків Шевченка, звернених до сучасника: Доле, де ти! Доле, де ти? Нема ніякої! Коли доброї жаль, боже, То дай злої, злої! Не дай спати ходячому, Серцем замирати І […]...
35. Катя Гуйван – А душі догорають в тишині А душі догорають в тишині Навпомацки У пожовтілих стінах Стікають з них прожиті вітражі Відмучених, Забитих, Наболілих Миттєвостей В чужі пейзажні дні. Ті душі обривають всі слова І залишаються із ними наодинці, Щоб По краплинці, По піщинці Запхати їх кудись без вороття На дно. Назавжди. Сльози і вино Розштурхують розбиті ними весни. Воскресни!!! – Крикне […]...
36. Борис Грінченко – Я кохаю ті хмари похмурі Я кохаю ті хмари похмурі, Що під час велетенської бурі Як озвуться, то слово їх – грім, А ударять – перуном палким,- І здригнеться земля серед бурі, Як гуркоче розгніваний грім. Я кохаю ту квітку маленьку, Що і вітрик зламає бідненьку: У громами сполохані дні Захищать її любо мені, Боронити від лиха бідненьку В блискавками […]...
37. Анна Багряна – душі дерев У задумі ліси і холодні колоди, Що оселями стали Для заблуканих духів… Вічні душі дерев, Які порубали Дужі сонячні душі, Дужі сонячні руки… Вони ходять самі І блукають укупі, І ховаються там, Де лукавлять криві… Вічні душі дерев, – Такі непідкупні І живі…...
38. Поезія – це музика душі Поезія – це музика душі. Це ніжні струни, що у серці грають. Це писані не розумом вірші, Здається, кращого у світі цім немає… Поезія – це музика душі. Це промінь теплий, що милує очі. Це вся любов, все горе і весь сміх, Це сльози всі недоспаної ночі. Поезія – це музика душі. Це скарб блаженний, […]...
39. Іван драч – Соняшний етюд Де котиться між голубих лугів Хмарина ніжна з білими плечима, Я продаю сонця – оранжові, тугі, З тривожними музичними очима. Ось сонце віри, чисте і просте, Ось сонце міри з віжками на храпах, Ось сонце смутку, звідки проросте Жорстока мудрість в золотих накрапах. І переливно блискотять сонця Протуберанцями сторч головою. Беріть сонця – кладіть мені […]...
40. Слова серця, крик душі Кажуть все наладиться, все буде добре Та гасне моя душа, як від укусу кобри Давить у грудях серце розбите Крики надії, воно хоче жити Та що ж я зроблю, як йому допоможу Так як було вже повернути не зможу Щасливі секунди, хвилини, години У нього нема вже своєй половини Відірвана частка назавжди розбита Залите сльозами […]...