Анастасія Кравець – В очах твоїх тепла нема
В очах твоїх тепла нема:
Скляні фотошедеври!..
В очах твоїх сумна зима:
Щасливі дні померли…
Веселий день, веселий сон –
У спогадах лілеї!..
Тужливу пісню в унісон
Сурмлять шпаки-орфеї..
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Анастасія Кравець – Never Мій пройдений рівень Для тебе game over! Твоїх псевдосцілень Я випила море. Ти зовсім not perfect Але лиш тобі, Ефектний вердикт Віддала в юрбі. Твої хижі смайли Справжнісінький game У спогадах файли Фальшивих ідей. І всі лицемірні У захваті Word. Пустотно – надмірні Як бувший комфорт. Забули, забили, Порвали ураз! Душею скривили Дитячий маразм. Уже […]...
- Анастасія Кравець – Переродилась! Квітла, раділа сонячним ранкам і куштувала соки життя. Окутувала ароматами кохання й ніжності твою свідомість. Віддавала себе тобі: повністю, безкорисливо, без останку. Палала зорею в темному обрії небес. Та враз!… Обірвалася струна моїх надій і твоїх спогадів. Забракло життєдайних сил у твоїх чашах для моєї душі, зникла жага до життя. Мліла без пристрасних цілунків, насолоджувалась […]...
- Анастасія Кравець – Три ніжних слова прошепчу Три ніжних слова прошепчу… Душа тепла жадає… О Сонце, я тебе люблю!.. Кохаю…...
- Анастасія Кравець – Ельфи літа Ельфи літа. В очах – Глибина іпомеї. Ніби діти, В дощах Тануть днів Карамелі… У мечеті Сердець Чарівні емпіреї Сонце йде Під вінець, Облизавши Алеї…...
- Анастасія Кравець – Лимони днів у спразі лимонадів Лимони днів у спразі лимонадів. Ізотеричні промайнуть думки. Самотніть душ на схилах зорепадів. Напівпорожні відчуттів склянки. Розірвана крикливістю мовчання, Приручена до рук Твоїх душа. Знесилена в емоціях чекання Лиш присмак уст, як спогад, утіша!....
- Забринить в очах сльоза печалі Я боюсь побачити й на мить Тебе в світі снів чи задзеркаллі. Знаю, серце болем защемить, Забринить в очах сльоза печалі. Відженеш надовго ти мій сон Своїм поглядом, мазком блакиті… І серця зіллються в унісон, Не на вік, хоча-би на пів миті… Забереш мій спокій і пісні, Знову зникнеш в далину безкраю… Та прийдеш ти […]...
- Анастасія Кравець – Кохання Немов спалах вранішнього сонця вривається в нашу душу, заглиблюється в думках і залишає глибокий відбиток на серці. Полонізує спокій, бентежить погляд, сполохує монотонність серцевих поштовхів. Його не можна побачити, дотиково відчути, чи скуштувати.. Варто лише на мить заглибитись у себе й поринути в повітря сповнене музики й поезії з присмаком кохання. Кохана… це слово особливо […]...
- Анастасія Кравець – Світанкове поле Світанкове поле- Росами умите. Волошкове диво – Сонечком налите. Далечінь безмежна Літній день святкує… І Ромашку ніжно Звіробій цілує…...
- Анастасія Кравець – Згортаються, мов квіти, літа дні Згортаються, мов квіти, літа дні. Палають зорі в небесах осінніх. Тепло відносить вітер на коні. У царських обладунках небо синє. Міліє день рікою в далині, І сонечко сумує за літами. У піднебессі птахи мовчазні Крилами літа пишуть дощів драми....
- Ольга Анцибор – Чари синіх твоїх очей Чари синіх твоїх очей, Як недуга з мене виходять, І жалі безсонних ночей, Іншу жертву собі знаходять. Я не бачу тебе давно, Я із снів тебе проганяю, Хоч дивлюся в темне вікно, Та давно тебе не чекаю. Ти не прийдеш, бо вже зима, Снігом білим стежки покрила, І кохання давно нема, Ти зламав йому білі […]...
- Наталія Пиж – У спогадах У спогадах кохання, у спогадах страждання, У спогадах весна… . У спогадах душі стисканння, у спогадах життя. У снах, сльозах, вустах… лиш ти і я. У спогадах вона-любов моя. Життя і каяття, сумління і зобов”язання Життя… таке воно життя… . А десь далеко..в спогадах, щасливі Ти і я… ....
- Анастасія Кравець – Занадто Занадто солодкий, занадто буденний, занадто тревкий! Занадто гарячий – душа моя плаче, занадто стрімкий! Занадто спекотний, пекельно-самотній… Для мене – близький! Просторо-безмежний, такий обережний.. І зовсім чужий!...
- Анастасія Кравець – Весілля Весілля – це своєрідний початок нового життя. Життя у побуті. А побут зазвичай вбиває почуття, залишаючи лише нонсенсну привязаність. Тому, весілля в певному плані – похорон для кохання… На жаль, так буває досить часто, але не завжди!...
- Анастасія Кравець – Ранок Ранок… Проміння ласкавого сонечка цілунками грають на її обличчі, милуючись кожною клітиною зовсім юного тіла, задивляючись у кришталеві зіниці непізнаних світів. Небесна рань позаздрила б її довершеності: ніжні риси обличчя, пасма русявого волосся, що спускаються по лебединому стану, немов заморські змії, зачаровують душу таємністю; повні коралові вуста, що приваблюють погляди ранкових метеликів, немов квіти, виблискують […]...
- Анастасія Кравець – Ностальгія Час – калічить! Ліків – немає! Спогади лічать. Мозок вскіпає. Рве епітелій, Нерви карає. Ніжні пастелі Перетинає. Присмак – солодкий. Сонце – холодне. Ранок цей вогкий. Серце голодне! Мрій синьооких Сповнені ночі. “Ти – неглибокий!” – Думка тріпоче. Пристрасть убого Долею лине І альтер его В іншому гине!...
- Анастасія Кравець – Ми – пастелі Ми – пастелі Неба стелі Акварелі слів. У готелях На постелі Каруселі днів. Невеселі наші скелі Крізь тунелі літ. Надчуттєві знов дуелі – Зрілий мезоліт!...
- Анастасія Кравець – Ромашкою Ромашкою.. Душа… Твоя… Цвіте… . Шепоче в ній щось трепетне… Незриме.....
- Анастасія Кравець – Кохання – це коли Кохання – це коли не бажаєш її плоті, а задовільняєш ніжно душу. Не прагнеш щохливили обійняти, чи засипати пристрастними цілунками, а просто щасливий від того, що поруч. Кохання – це коли хочеш від неї дитину, все решта – пристрасть!...
- Анастасія Кравець – А час не зупинити – не благай! А час не зупинити – не благай! Радій життю і на веселці грай! Знайди недовідомі ритми струн І відшукай дев*ять щасливих рун!...
- Анастасія Кравець – Життя в мережі Життя в мережі – Інтернет. Де рамки й межі – Зойк лебет. Фантазій лоно І надій. Людей мільйони – Двох стихій. Тут віртуальні почуття. Без смаку вуст серцебиття. Чекання ніжних sms І настроїв палкий компрес....
- Анастасія Кравець – Що ще тобі треба? Що ще тобі треба? Літаєш по небу, Тнеш обрії серця, Калічиш думки… Душа в тобі тліє І голос німіє.. Куштую безсоння Твоє – залюбки.....
- Анастасія Кравець – далі – деталі Далі – деталі, Щастя надалі! Долі – вуалі Слів! Дози неврози, Внутрішні грози Метаморфози Днів!...
- Олеся Крисько – В твоіх очах я кришталеві бачу роси В твоїх очах я кришталеві бачу роси, Що спочивають на світанку в пелюстках. Тебе люблю я, знаєш, досі, Хоч бачу рідко, та і то у снах. Ті сни – моя надія і відрада, Моє натхнення у туманнім забутті. Тебе у снах я зустрічаю радо, Але на жаль не так все у житті…...
- Анастасія Кравець – Забудь про все – тримай нейтралітет! Забудь про все – тримай нейтралітет! І щастя не пускай ти із тенет! Все буде, тільки згодом – почекай! Ти віднайдеш в душі своїй розмай!...
- Анастасія Кравець – Оманлива весняная душа Оманлива весняная душа… І сонце світить, зваблює тінями. Мов виснажена змореними днями, Дивлюсь у вічі неба… блакитняві! Волоссям вітер грає, мов гротеск. І неважливо, що там буде далі. Емоції сьогодні – дивний сплеск! У мікс життя я додаю деталі! Фруктові дні, солодкі дивні сни… Сп’янілі миті в пристрасті кохання. Чекаю до наступної весни! Яка у […]...
- Анастасія Кравець – За ширмою у шепоті зірок За ширмою у шепоті зірок. В обіймах суму я змикаю вічі. Наступний крок – незвіданий урок Тремтять у відголоссі неба свічі. Бешкетник вітер в тиші промайне… Минуле розвівається навіки! Шматком печалі душу сколихне… У серці ллються, неба твого ріки!...
- Анастасія Кравець – Залишились цілунки на устах Залишились цілунки на устах… Обійми в пам’яті живуть донині! Для мете ти – небесно-вільний птах. Із поглядом примхливої дитини!.....
- Анастасія Кравець – Візьми мотив – доволі він простий! Візьми мотив – доволі він простий! Радій життю і кривдників прости. Не заважай природним почуттям. Відчуй на смак реальний сенс життя!...
- Анастасія Кравець – Не біль, а присмак радісної муки Не біль, а присмак радісної муки. Мов спогад ніжний, але так тревкий. Свідомість на іони рве розлуки. Та думка промовляє тихо: “Стій!”...
- Нема тих двох..нема Минає рік, і день, година, Але життя уже не те. Не може все змінить людина, Життя є зовсім не просте. Кохає юнака дівчина, А він пливе по течії, Засохне молода калина… Юнак забув навік її. Але проплине швидко час, Вернеться юний до калини, Застиге погляд ніжний враз, Та вже нема тої дівчини. Хитне гілками – […]...
- Анастасія Кравець – Етюд душі у митях ейфорії Етюд душі у митях ейфорії. Примхливий подих юної весни. Шалений міф, реальність наче мрії. У міріадах зір “рожеві сни”. Мольберти днів – буденності шедеври. Сполохані цілунками слова. Загублені у тьмі весняні перли.. Згорає сум у дотиках пера!.....
- Анастасія Кравець та Микола Шишковський – Кривавий обрій Кривавий обрій – Літній буревій. Іржаве сонце Свідки дикі хмари. П*янить душа До нездійсненних мрій.. Думки стрімкі. Мов степові отари.....
- Анастасія Кравець – думка лине понад небо Думка лине понад небо І немає вороття! У спокусах, біля тебе Я залишу півжиття! Розтинає милий погляд Сонця стомленого суть. Просторовий твій світогляд Мого мозку – каламуть! Мрії бавляться в екстазі. Ніч ковтає наші сни! Розпорошені у часі Шаленіють “двигуни”....
- Анастасія Кравець – Бурхливі акорди вирують на хвилях морських Бурхливі акорди вирують на хвилях морських Я чайкою ніжно милуюсь, літаю по них. А берег цілунками хвиля засипле здаля, Неначе востаннє, обіймами вкрита земля. Квітує життя в бірюзі повноводих лагун. Вітрець не шкодує снаги і гучності струн. І сонце остудить свій жар в прохолоді води, Хоч час не спинити, я стрімко прямую туди....
- Анастасія Кравець – В шлейфі дощів потоне серце сумно В шлейфі дощів потоне серце сумно… Вогненні зорі згаснуть в небесах. Думки свідомо дискутують шумно. Душа – замріяний осінній птах! Холодний погляд розтинає небо. Шматки тривоги зронюють уста… Веселки різнобарвної – не треба! Душа, мов чистий лист, пуста…...
- Олеся Крисько – Тепла бракує Тепла бракує… Щирих почуттів… Руки торкнутись… Затишок відчути… Я так втомилась від жорстоких слів, Мені нестерпно їх постійно чути. Прошу тебе, не муч мене, прошу! Мені так важко з цим миритись болем. Я крізь життя самотність цю несу, І ти мені не додаєш покою… Холодний погляд твій пронизує все тіло, Ховаюсь від очей твоїх – […]...
- Дмитро Павличко – “Нема, нема… І раптом: з’ява!… “ Нема, нема… І раптом: з’ява! Дівчатко миле, ще дитя, Стоїть і дивиться на мене Із досвітку мого життя. Тієї дівчинки на світі Немає вже, а я чомусь, Як присоромлений досадно, В її пречистий лик дивлюсь. Любові не було між нами, Бо розійшлися ми дітьми, Чого ж вона з таким докором На мене дивиться із тьми? […]...
- Семенко Михайль – “Потяг пролинув. Її вже нема… “ Потяг пролинув. Її вже нема. Зникли очі й веселий рот. Залишилась в уяві всмішка німа. Осиротів мій bloc-notes. 11. V. 1914. Київ...
- Дмитро Павличко – “Твоїх долонь сяйлива лодь… “ Твоїх долонь сяйлива лодь Несе в космічному просторі Моєї мислі дивну плоть, Мов блиск вітрильника на морі. А на землі, як ночі сміх, Пожежа в лісі заряхтіла: То іскри дотиків твоїх Звіває вітер з мого тіла....
- Павло Мовчан – “Хвилю тепла перемацує глиця… “ Хвилю тепла перемацує глиця, Лінію дня вимальовує птиця, П’яний метелик квітку шука І залишає пилок на руках. Жовтий пилок на знекровленім тілі, Там, де всі лінії вже посиніли, Воском холоне, хоч пахне теплом, Нуриться тінь мені в очі стеблом,- Біль углибає – що й плоть знемогла, Лиш позостались дві риски тепла В мене на скронях […]...
Порівняйте античний міф і п'єсу пігмаліон.