Анатолій Лупиніс – Золоті ворота

Асфальт в жагучих обіймах сонця
Важко дихає, вгинається під ногами.
Дерева з обтятими віттями –
Каліки дерева.
Квіти, закуті в бетон,
Позбавлені пахощів квіти.
Люди, уярмлені Молохом,
Загнані в щільники люди.
Золоті Ворота шляху,
Обтятому з обох боків.
Загратовані Золоті Ворота
На шляху, що веде в нікуди.
Увійдеш з одного боку –
Вийдеш в нікуди,
Увійдеш з другого боку –
Вийдеш в нікуди.
Хтось побудував Ворота
З пелюстків Сонця.
Витікали з Воріт дороги – промені
До всіх країв та народів.
Хтось перетяв дороги,
Перегриз хтось жили на руках Сонця.
Стоять загратовані Золоті Ворота
На шляху, обтятому з обох боків,
Раною на тілі Матері,
Болем у моєму серці.
Золоті яблука котяться по рівчаках,
Вимитих кров’ю.
Золоті яблука без зернят.

Бо висохла криниця,
І поливаємо Яблуню кров’ю.
А кури несуть яйця без жовтків.
А ще кажуть, що скоро нестимуть виливки.
Бо висохла криниця,
І напуваємо курей кров’ю.
А Півень клює золоті яблука,
Золоті яблука без зернят.
Клює і дивиться одним оком
На золоті яблука,
А другим – на Золоті Ворота.
Клює і кукурікає вовчим голосом.

1970 рік

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...
Ви зараз читаєте: Анатолій Лупиніс – Золоті ворота