Андієвська Емма – Вігілії XXXIX

Із книги Вігілій

Ніч не рухнеться й, наче в прірву, їде,
Без коліщат – у виміри обтічні.
Вже безпредметним стало й нелетюче,
Зник фюзеляж, висить шасі із вати,

Що барвами – подекуди – як осуд.
Звільнився світ від кліток і утончень,
Сплатив борги – і всю на вітер – здачу,
Лиш де-не-де ще тліють мураведи.

Змінилася вага і перспектива.
Все погустішало – на дві, на три октави,
І кожен кадр, як у німому фільмі.

Відпало все настирливе й несхвальне,
І решту – кіпоть – вимила гроза.
Твердь, скинувши старий комбінезон,
Ключами наближається з низин.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...

Сочинение описание любимой вещи.
Ви зараз читаєте: Андієвська Емма – Вігілії XXXIX