Андрій Любка – Передчування смерти

Related posts:

1. Андрій Любка – Накриття Ранок принишк і закоцюрблено тулився До мого погляду, наче вуж. Кричала скажено вигнута вулиця Про давній спомин, якого не руш. Хрипіли дерева про сутність вітру, Скрипіли вікна про сонний протяг. Чекав п’яниця якийсь півлітру, Неначе з’яву Господню в плоті. Іржали двері, неначе коні, Стогнали дзвони, немов в полоні. Шум залітав у стійла бездонні, У мого […]...
2. Андрій Любка – джазмен Я джазмен і мені погано Коли згущене молоко неба Росою спадає на стебла задуми Тоді пальцями хрусткими до болю Вистукую такт серця Тоді саксофон жаб Народжує вітер Тоді старий дідо з вудкою Сидить над погаслим озером І раптом світло ночі Поглинає тінь що женеться За власним хазяїном А місяць засмоктує Оголене тіло жінки Яка мітлу […]...
3. Андрій Любка – Пікасо … а потім пабло пікасо заснув Картина малювалася сама І сон прийшов немов через намул Сичали демони повсталі з тла Картина малювалася сама І був у тому сні аполінер Рядками нерозривного листа Писався вірш хоча поет помер І світло впало німо крізь вікно А на картині лиш рядки вірша Про те що було з ними […]...
4. Андрій Любка – Мені казали, що в мене немає голосу Мені казали, що в мене немає голосу, Темне минуле і труднощі з алкоголем, І, як інколи пишуть газетні полоси, Змішую пиво з горілкою, риму – з болем. Мені казали, що в моїх віршах брудно і холодно, Біблійний туман і печаль вокзальна. На це кажу: у моїх віршах вітри, як жіночі стогони: Помірно-континентальні. Мені все частіше […]...
5. Андрій Любка – Вірус Ти, наче вірус, нахабно залізла в мій бортовий Комп’ютер, і я завис. Завис у повітрі, наче Гірлянда, або сніжинка, наче струмінь цигаркового Диму, наче мертвий янгол, наче Святий дух. Я багато разів пробував позбутися тебе, викинути У смітник, наче посуд одноразового використання, ти ж Чомусь поверталася, просто в інших формах. Зрештою, я Звик до тебе, […]...
6. Андрій Любка – джеймс Бонд Іноді люблю записувати сни віршами, Переважно неримованими, бо ж як можна заримувати Електричний заряд твого голого тіла, яке лежить поруч, і Цю несподівану зливу, ці запотілі вікна? Нічними коліями рухаються потяги, наче Електричний струм лініями мереж, наче бомжі в Сторону пункту прийому склотари, наче заклопотані Пішоходи на роботу, наче я до тебе. Ну і хулі, […]...
7. Андрій Любка – Совкове порно Залишіть мені право на час, Коли сонце світило в спину. Коли п’яні слухали джаз, Або вальс, який без упину Плутав ноги об ноги. І всі Забагато сміялись, а вечір Запливав у кімнату в порі, Коли твої кремові плечі Нестримно світились. Вогні Відкривали скрадливу голість Вечірнього міста. дощі Стукали в шибку, а голос Від цього лише […]...
8. Андрій Любка – Ти Ти – мій терновий вінок, Після закінчення снігопаду Все виглядає по-іншому: Гроші, дерева, вікна, тим часом Голгофа височіє настільною Лампою над твоїм конспектом, тіні Подовжуються, після закінчення снігопаду простір Втрачає об? ємність, насиченість, а годинник іде Ніби в іншу сторону, до минулого листопаду, просто небо Не в силах тримати весь тягар твоєї юності, просто Дорожчають […]...
9. Андрій Любка – Я. П Від тебе до мене – як сто небес. Від тебе до мене – повітря – ледом. Я жив без тебе, а зараз без Неба і сонця, а значить – без тебе. Від тебе до мене – сторукий бог. Від тебе до мене – гірка фатальність. І замість того, щоб бути вдвох, Тиняємось ми по дорогам […]...
10. Андрій Любка – Спілка Що таке спілка письменників Це обов’язково передплатити Газету літературна україна Згадати про добрі радянські часи Про безплатні квартири Відпустити козацькі вуса Раз на рік писати статтю Про духовну деградацію нації При кожній нагоді цитувати самого себе Водити колег на п`ятдесят грам Запивати одним томатним соком на двох Побухати на черговому ювілеї Встигнути з`їсти останній бутерброд […]...
11. Андрій Любка – Жмеринка Жмеринка Це така дупа шо то Піздєц Я приїхав сюди зранку Коли пиво було по три двадцять Я приїхав сюди квітневого ранку Я приїхав сюди зранку Коли падав сніг Я приїхав сюди квітневого ранку Коли падав сніг І пиво було по три двадцять Але жмаринка ще не Найбільша дупа Бо Є Здолбунів...
12. Андрій Любка – Сюсюкання Я так давно не плакав, а сьогодні Усе ж не втримався. Вночі Прийшли до мене ангели Господні І смуток той, що в чарки аж на дні. І ти прийшла така на себе схожа. І ти прийшла така до болю вся моя. Ридала ніч весняна і погожа. Квітнева ніч, горілка і сльоза. Духмяна кава стала тихим […]...
13. Андрій Любка – Шансон Сідаючи в це таксі, Яке довезе тебе прямо додому Разом з пачкою цигарок та авторучкою В кишені, разом з бажанням якнайшвидше лягти У холодне ліжко, разом з чомусь недопитою пляшкою, Разом з твоєю галімою депресією, ти подумки Прощаєшся із життям, Бо яке ж може бути життя в цьому Випадковому Всесвіті, в цій геліоцентричній Галактиці, в […]...
14. Андрій Любка – Нірвана За старою традицією, Про своїх колишніх жінок говорю, наче про мертвих : Або добре, або ніяк. Саме тому вкрай мало про них говорю, Акцентуючи увагу на інших речах. Наприклад, на досить стабільному розкладі Авіарейсів довжиною в понад тисячу кеме, Хоча не зовсім розумію як Можна вимірювати повітря, невже насправді Янголи тільки тим і займаються, що […]...
15. Андрій Любка – Задовбало Кожного дня одне й те ж саме. Ранкові газети, невиспаність, поспіх. Однакові зануди, Зрештою, цілком оригінальні. Національна ідея, Ті ж самі суперечки довкола неї. Нез’ясованість поняття \”дискурс\”. Питання гендеру, Насправді ж самоутвердження фемінности. Право на сповідь. Поспіх, дзеркало, зачіска. Також постійна відсутність Себе і думки. Чітка громадянська позиція, Медії, турбота про тебе. Спрага, поспіх. … […]...
16. Андрій Любка – Час від часу Час від часу варто щось змінювати У своєму житті. Наприклад, прокидатися Зранку і виходити в прохолоду балкону, Курити “Мальборо” й думати. Думати про цей в’язкий туман, про перші ранкові Маршрутки, про чергову тріщину в Наших стосунках. Просто осіннього Ранку видимість значно зменшується, йдеться про Більші масштаби, отже, про можливість бачити в Цьому тумані значно менше […]...
17. Андрій Любка – Потоком З кожним днем усе важче чинити спротив Імпотенції духу яка наростає Іноді прокидаюся вночі Ніби у теплій воді Ось я чую як вона хлюпає Ось відчуваю цей морок Вода у камінні і я у воді І все ніби спокійно Але ж: Ця суча українська поезія Ця йобана силаботоніка Оця закатована земля Яка дала світу Всього […]...
18. Андрій Любка – love Любов По-мойому любов це пояс джехада Це самозречення самоспалення і самовбивство Це після горілки ковток лимонаду Циганка сліпа і барвиста По-мойому любов це нічна чечня Потоки крові з срср Хлопці з уна-унсо подвиг оун-упа Цицькасті доярки з молочних ферм По-мойому любов це руїни косова Страх на ймення афганістан Дорога в ірак смерть без наркозу Любов […]...
19. Андрій Любка – Пиво Коли ми з хлопцями буваємо на пиві Повз нас проходять ордами дівки Стоять прути великі і слюниві Стоять прути звабливі маяки І сонце довго нам стоїть взеніті І все проходять ордами дівки І ми такі немов в палеоліті Сяйливі і усміхнені дядьки Коли ми з хлопцями буваємо на пиві Коли повз нас проносяться дівки І […]...
20. Андрій Любка – Вакханалія Я живу отут напиваюся знову Заглиблений в себе немов у єресь Зустрівши чортів забувши єгову Приходять вночі і стукають в двері Засмаглі студентки двоногі пантери Вологі мов щогли після змивань Оголені курви виходять в етери Заходить в облогу вологий жадан І тут я згадав про аскольда і діра До чого тут дір коли ця діра […]...
21. Андрій Любка – Меланхолія Осінь від’їзд і вокзали Чорна розчинна кава Жили наче канали Сутінь твоєї постави Бути не значить чути Жити або померти Бути це просто взути Мешти своєї смерти Дощ сірячина мряка Бути не значить чути Як в надвечір’ї плакав Янгол твоєї смути Аж до розвиднення спати І надягати браслети Наче з води виповзати З сутіни своєї […]...
22. Андрій Любка – Любов По-мойому любов це пояс джехада Це самозречення самоспалення і самовбивство Це після горілки ковток лимонаду Циганка сліпа і барвиста По-мойому любов це нічна чечня Потоки крові з срср Хлопці з уна-унсо подвиг оун-упа Цицькасті доярки з молочних ферм По-мойому любов це руїни косова Страх на ймення афганістан Дорога в ірак смерть без наркозу Любов це […]...
23. Андрій Любка – Тасю -тасю- А пам’ятаєш тасю У кнайпах старого львова Була філіжанка кави І горнятко чаю А я чомусь біля гальби пива Хотів тобі розказати Про вихор у круговерти Про те се і всіляку нісенітницю Читав тобі тексти Про піхви пахучу пустку Про сперми співоче соло А ти просто сміялася з мене -наче дитина- Немає бароко суцільна […]...
24. Андрій Любка – Спроби самогубства Вірші – це невдалі спроби самогубства, Дощ починається з хмари, смерть починається з Осені, ти починаєшся з мене, Стежити за годинником – це ніби проростання трави, Ніколи не забуду як ти танцювала у темряві, Втомлена і без музики, ніколи не забуду цю осінь, це лезо, ці Вени, зашморг, твій язик, наче ніж, по шиї. Піклуватися […]...
25. Андрій Любка – Петрові Мідянці Келих, чарка – вже по косовиці, В сутінках дріма гірський сувій… Наче рідкісні на плаєві косиці, Пишеш тексти зболені свої. Може дощ багаття загасити, Може бити у лице навскіс. В темряві горять твої молитви, До богів і гір, і до беріз. Там, де суть і сутінь творять сутність, Де дерев затихлі ланцюги, Там живе тендітна […]...
26. Андрій Любка – Наші весни О наші юні матюкливі весни Де був шансон неначе колискова Ви знов до мене спомин той принесли Де ми щасливі і у дим готові Де ми малі у вчителі васали Де звабно бубнявіють форми в каті Тремтливими руками ми писали Брудні слова на палітурках хрестоматій Ми не хотіли до америк францій Де в самокрутках конопляне […]...
27. Андрій Любка – Тебе не забуду Святвечір мене зустрів у дорозі. Зустрів на землі, а посеред неба Висів молодик. У Великому Возі І Великій Ведмедиці була потреба. Крім неба й світла, була світлиця І запах шкіри, і контур плоті, Що звав до себе. Нехай святиться Усе, що доти було і потім. Бо ніч передерла нам горло спазмом. Чифірили в келіях старі […]...
28. Андрій Любка – Наше життя Ось так ми жили крутили вініли Чекали месію і слухали рок Скривавлених сонць кораблі наболілі Падали в вічність наче оброк І падали в ніч як сміття із вікон Чекаючи неба шукаючи слів Так бігло життя неначе полівка Ховаючись поміж проблем і бабів Ось так пробути і так прожити Треба принаймні для того аби Зрозуміти (або […]...
29. Андрій Любка – Вірш як вид самотортури Сніг волочив нас мокрими трасами Мокрими мріями падав на вії Ми стали всього незграбними пазлами В пошуках власної шизофренії Сніг як туман вражав невагомістю Ми в ньому наче не перебували Нищили рідних загнані совістю У найтемніші вологі підвали Життя минало навколо пейзажами Не залишаючи шансів на фото Ми стали всього незграбними пазлами Яких життя везло […]...
30. Андрій Любка – Я дімедролю. Читаю вірші Я дімедролю. Читаю вірші. Багато бухаю. Багато сплю. Залізаю у сон, наче у нішу. Я матюкаюсь. Але не курю. Я деградую. І пишу вірші. Багато бухаю. Багато сплю. Вилізаю зі сну, наче із ніші. Люблю кайфувати в вечірню пору. Я декламую незграбні вірші. Багато бухаю. Багато сплю. Знаєш, часи стали зліші. Знаєш, начхати мені на […]...
31. Андрій Любка – Якщо жити, то жити сповна Якщо жити, то жити сповна. На годиннику двадцять по восьмій. Їсти виключно з леза ножа Уже не понтово. Осінь Тим часом зникає. Чадить Жовте листя. Зникають каное, Відпливаючи в водну блакить. Втеча з ковчега Ноя Цілком імовірна, хоча Тут від нас ніщо не залежить. Одним словом, ранкова сльота Западає в свідомість. Нежить Непокоїть і далі. […]...
32. Андрій Малярик – Ти снишся мені ночами Ти снишся мені ночами, Я бачу тебе у снах, Шепочеш тихенько словами, Твій погляд тримаю в руках. І голос пронизує наскрізь, І серце б’ється частіш, І, знаєш, ти моя слабкість, Про тебе сьогодні мій вірш. Вже зустрічі я чекаю І день проміняв на ніч. З’явися сьогодні, благаю, Бажанням, думками, у сні. Ти горя мого утіха, […]...
33. Лишають дітям – Чубач Ганна Лішають багатство дітям: Квартиру, машину, дачу. Я також своє багатство Даремно сама не розтрачу. Залишу допитливій доні На обрії небо погоже, Дні роботящі, ночі безсонні Все те, що прожити не зможу. Лишають багатство дітям. Радіють чи, може, бідніють? Спокійні, упевнені, ситі Самі залишить не зуміють. Залишу довірливій доні Слова, що од віку правдиві, Любов у […]...
34. Олесь Гончар – Умру на світанні Умру на світанні. В години робочі. Залишу вам ранок І сиву на травах росу. Я й там вас любитиму! З тої праночі Якісь для вас тайни Сюди принесу. Ще квіттям зійду я В полях України, Ще вам провіщатиму Радості день. Краю коханий, Люди кохані! Добра вам молитиму, Сонця й пісень… 14 березня 1974 р., Ялта...
35. Євген Маланюк – Ангел смерти Буває мить – хтось вимовить ім’я (А тиша ще шумить безмежним морем). Ніхто не гляне і не заговорить, Лише діткне плеча. І раптом я Відчую – хто, відчую і побачу: То Ангел смерти. Простий, мовчазний, Поважно зосереджений. Неначе Виконує щоденний труд тяжкий. Тоді він очі стомлено зведе, І я побачу запит в них, і вирок, […]...
36. Андрій Малярик – Пройшло, минуло, відлетіло Пройшло, минуло, відлетіло, Немов з водою поплило. Птахи понесли в далеч сіру, Все, що було – злягло на дно. Час так промчався непомітно, Шкільні роки, бал випускний. Тепер лиш в пам’яті повільно, Нам згадується “хто” й “котрий”. Ми стали думати інакше, У кожного своє життя. Та серце, знаєте, не так щось, Сприймає все оце буття. […]...
37. Андрій Малярик – Чому життя таке несправедливе? Чому життя таке несправедливе? Розчарування, біль, душа болить… Всі, як один, ми вклали свої сили, У відповідь: “Забудь ти щастя мить” Чому життя таке одноманітне? Сонливий ранок, чашка кави і TV. І свято мами стало непомітним, VK, ютуб і фільм на DVD. Та все тому, що портять людей люди, Поганий вплив, байдужість, компромат, І позаочі […]...
38. Василь Стус – Цей спертий запах смерти, наче спирт Цей спертий запах смерти, наче спирт, Геть виповнив кімнату синім чадом Душі, своїм притьмареним свічадом, І обсідає душу, мов упир. На чорному папері білі літери Просипані, мов янголи ясні, Котрі шепочуть: не марудься в сні, З похмурого чола зажуру витри, Бо ти єси за нею, потойбіч Людського остраху і сподівання. До узголів’я клониться світання У […]...
39. Краткое содержание После смерти (Клара Милич) – Тургенев Иван Сергеевич После смерти (Клара Милич) Краткое содержание повести Яков Аратов проживал на Шаболовке в небольшом деревянном доме со своей теткой Платонидой Ивановной, Платошей, как называл ее еще его отец. Ему было лет 25, но жил он замкнуто, занимался фотографией, дружил лишь с Купфером, обрусевшим немцем, который искренне был привязан к Аратову. За это Платоша прощала ему […]...
40. Тема исчезновения и смерти в рассказе И. А. Бунина “Господин из Сан-Франциско” Рассказ И. А. Бунина “Господин из Сан-Франциско” посвящен описанию жизни и смерти человека, обладающего властью и богатством, но, по воле автора, не обладающего даже именем. Ведь имя содержит некое определение духовной сущности, зародыш судьбы. Бунин отказывает своему герою в этом не только потому, что он типичен и похож на других богатых стариков, приезжающих из Америки […]...