Андрій Любка – Потоком

З кожним днем усе важче чинити спротив
Імпотенції духу яка наростає
Іноді прокидаюся вночі
Ніби у теплій воді
Ось я чую як вона хлюпає
Ось відчуваю цей морок
Вода у камінні і я у воді
І все ніби спокійно
Але ж:
Ця суча українська поезія
Ця йобана силаботоніка
Оця закатована земля
Яка дала світу
Всього двох поетів до мене
Шевченка і стуса
А іноді я відчуваю
Нову епоху яка в мені
Пульсом лягає у вени
Кров`ю блукає тілом
Браслетом таврує душу
Рядками травмує руки
І я вбираю цю енергетику
І я всотую нову епоху
І цілком несподівано у теплій воді
Чую приглушену музику


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...

Аналіз збірки сонячні кларнети.
Ви зараз читаєте: Андрій Любка – Потоком