Головна ⇒ 📌Класична література ⇒ Андрій Малишко – Правда
Андрій Малишко – Правда
АНДРІЙ МАЛИШКО
ПРАВДА
Мене навчала мати ще колись;
Як виростеш, моя мала дитино,
То мудрим будь і мужнім будь в житті.
Скупі два слова. Нелегкі два слова.
У мудрості свої закони є:
І цвіт, і злет, і несходимі пущі.
Пізнай краплину і точіння зір,
Зерно, і камінь, і могутній всесвіт,
А правда лиш одна – вона колюча,
Гірка й жорстока. І завжди в біді.
Тож мужнім будь –
оборони її,
Карай себе і серце рви на частки,
Збивай коліна в кров,
Упавши – встань,
І знов іди, і знов шукай її.
Як проклянуть лукаві –
проклянися!
Як одречуться друзі –
що ж, даремно,
Залишать рідні одного –
хай так!
Як треба вмерти – тілом ляж за неї,
Ох, нелегкі два слова.
Нелегкі!
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Правда – Малишко Андрій Мене навчала мати ще колись; Як виростеш, моя мала дитино, То мудрим будь і мужнім будь в житті. Скупі два слова. Нелегкі два слова. У мудрості свої закони є: І цвіт, і злет, і несходимі пущі. Пізнай краплину і точіння зір, Зерно, і камінь, і могутній всесвіт, А правда лиш одна – вона колюча, Гірка […]...
- Андрій Малишко – Вчителька (пісня) АНДРІЙ МАЛИШКО ВЧИТЕЛЬКА (Пісня) Сонечко встає, і в росі трава, Біля школи в нас зацвітають квіти, Вчителько моя, зоре світова, Де тебе питать, Де тебе зустріти? На столі лежать зошитки малі, І роботи час проганяє втому. І летять-летять в небі журавлі, І дзвенить дзвінок Хлопчику малому. Скільки підросло й полетіло нас В молодій весні, в […]...
- Вчителька (пісня) – Малишко Андрій Сонечко встає, і в росі трава, Біля школи в нас зацвітають квіти, Вчителько моя, зоре світова, Де тебе питать, Де тебе зустріти? На столі лежать зошитки малі, І роботи час проганяє втому. І летять-летять в небі журавлі, І дзвенить дзвінок Хлопчику малому. Скільки підросло й полетіло нас В молодій весні, в колосистім полі, А у […]...
- Андрій Малишко – В ліфті АНДРІЙ МАЛИШКО В ЛІФТІ Ліфт піднімає нас догори В ранки, і в півдні, і в вечори. В ліфті не світло, але й не тьмянко, Йдеш у гостиницю – в ліфт потрап. Стріне привітно стара негритянка. В неї робота все давн і ап *. Має старенька це мало діла З ранку до ночі і знов до […]...
- Поезія – Малишко Андрій Її не купиш цвітом провесен, Ані горлянкою, ні чином. Поезія – це діло совісне, Не грайся нею безпричинно. Така собі, не знає старості І на чолі не ставить дати, Із чорним попелом і паростю Стоїть одвічно біля хати. І не легкими переливами – Важкою кров’ю серце крушить, Сяйне крилом своїм малиновим, А чи обніме, чи […]...
- Приходять предки (скорочено) – Малишко Андрій Приходять предки, добрі і нехитрі, У бородах, простелених на вітрі, Не руки – а прогнуті чорні віти, Не очі – а прозористі орбіти. І кайдани подзвонюють з плугами, Зерно і кров, і ночі із снігами. Чи ти не став розщепленим, як атом. Недовірком, схизматом (1) чи прелатом (2) Ярижкою нікчемним (3), псом на влові? Дитино […]...
- Андрій Малишко – Роздум АНДРІЙ МАЛИШКО РОЗДУМ Чи встигну я цей камінь обтесати У дві руки, із молотом одним? Бо поїзд мій вечірній у долині Не може довго ждати, в нього свій Маршрут і обрій. Лінія й робота. Уже на камені засяли очі І налились блакиттю, вже на нім Уста людські жагою затремтіли І ожили, як небо ожива, Повинуте […]...
- Андрій Малишко – Теслярі АНДРІЙ МАЛИШКО ТЕСЛЯРІ Теслярі робили мости На Дніпрі, і Дінці, і на тихому Збручі, І могли б мости бурю пронести, Кленові, соснові, дубові негнучі. Танки повзли і підвід ключі, Артилеристи везли “катюшу”, І гули мости вдень і вночі, Як би сказати, за милу душу. Тесля сидить на бережку, Курить махорку, думу гадає: Як він звалить […]...
- Андрій Малишко – Вогник ВОГНИК Вечірню годину, де в зорях долина, Де вогником світиться дім, Шумить під вікном молода тополина, Неначе у серці моїм. Там юність ходила у росах до хати І жевріла цвітом вона, Там батько не спить і задумалась мати, Ота, що у світі одна. Синів виростали, не зводили з ока, Любили в житті над усе, Шумить […]...
- Андрій Малишко – Каменотес АНДРІЙ МАЛИШКО КАМЕНОТЕС Чи юга, чи день в проміннях косих, Чи зоря пливе вечірнім плесом, Сорок літ робив на хмарочосах, Сорок літ – усе каменотесом. У Чікаго шліфував граніти, У Нью-Йорку – “білдінга” підводив, Мертвий камінь був як самоцвіти 3 рук його, Америці на подив. А збери снагу його і змогу, Що лягла у камінь […]...
- Андрій Малишко – Скарга ромашки СКАРГА РОМАШКИ Всі бурчать наді мною, глузуючи тяжко, Від критичних басів до газетного альту: – Знову в пісні ромашка? Куди ти, ромашко? Ну-бо стань в стороні і не лізь до асфальту! Тут без тебе мороки стача до півночі, І в поемах, і в прозі б не трапилось маху, А воно ще цвіте і розплющує очі, […]...
- Андрій Малишко – Данило однорукий АНДРІЙ МАЛИШКО ДАНИЛО ОДНОРУКИЙ Хата стоїть у селі при долині, Сонце біжить за веселу доріжку, Бачу ті очі синії-сині, Рідну, далеку, привітну усмішку. Знав ти і доброго, і ворожого, Все за людей турбувався, нівроку, Батьківська хата – від літа божого, Так би сказать, з дев’яностого року, Може посвідчить за ночі осінні, І за мотори у […]...
- Андрій Малишко – Пісня про Київ АНДРІЙ МАЛИШКО ПІСНЯ ПРО КИЇВ (Лірична) Білі каштани, Світлі огні, Де б не бував я, – Любі мені. Київські ночі, Зустрічі в саду – В серці, куди не піду. Гори високі, Синь дніпрова, Молодість наша Вічно жива. Київські ночі, Зустрічі в саду – В серці, куди не піду Ми покохались Там, де дуби, В київськім […]...
- Андрій Малишко – Балада про комвзводу АНДРІЙ МАЛИШКО БАЛАДА ПРО КОМВЗВОДУ Невідомий поранений комвзводу стукав нам у броню, показував цілі. Вечір. Небо – бірюза. Білий жар вогню. Куль розпечена сльоза Опіка броню. Танки лізуть по прямій По передовій, Зачиняє башти люк Молодий водій. І на тому ж полі бою, за рікою голубою, Двічі ранений комвзводу на холодному піску Піднімає камінь в […]...
- Полум’яний сурмач Андрій Малишко Поезія Андрія Малишка – це його біографія. Із дитинства він виніс синівську любов до матері, і вершиною його поезії є вірш про неньку. “Пісня про рушник” – це зізнання в любові найріднішій людині, яка не досипала ночей, виховувала сина, а проводжаючи в далеку дорогу, дала на щастя, на долю вишитий рушник. Усе життя Малишка в […]...
- Андрій Малишко – Лист до гречки АНДРІЙ МАЛИШКО ЛИСТ ДО ГРЕЧКИ Часто сняться твої килими, Білосніжні і медвянисті, Де тоненькі шершаві бджоли Колихаються на вітрах І, покриті у бронзу літа, Тчуть на лапках весняну, легеньку пряжу, В мареві теплім гудуть, гудуть. Ти була мені затишком снів, Коли пахла в материнській долоні, І моє волосся на голові Брало твої кольори в сизі […]...
- Андрій Малишко – Балада про танкіста АНДРІЙ МАЛИШКО БАЛАДА ПРО ТАНКІСТА Пил на машинах, пил на чоботях, пил на рудій траві. Бій не втихає, не затихає,- чуєте, хто живі? Теплі мотори з вітром колючим свищуть, немов рідня, Пахне автолом над сірим полем, тіло людське й броня. На обстановку, радисте, зваж ти, газу надай, водій. Сам командир повертає башту, п’ятий почавши бій. […]...
- Андрій Малишко – Палають огні при долині АНДРІЙ МАЛИШКО Палають огні при долині, І північ заходить, і сон. Татари сидять при долині На всіх поділяють полон: – Два списи бери, на придачу Китайку червону з плеча. – Мені ж гривуна вороного. – Мені чорнокосе дівча. Китайка горить, як заграва, Ірже сумовито гривач, Оксана сльози не втирає,- Не плач, моя бідна, не плач. […]...
- Андрій Малишко – Хмарина в небі голубім АНДРІЙ МАЛИШКО Хмарина в небі голубім Пливе, як мрія, одиноко, І вітру раннього потоки Несуть її крилом своїм. Куди ти мчиш, куди летиш, Моїх поривів птице рання? Ще по ярах лежить світання, Як неба вистояна тиш. Шумлять тополі-сторожі, Але тобі нема межі, Де кличуть сонце урочисті Бори в зеленому намисті. Ми ще зустрінемось колись, А […]...
- Андрій Малишко – Україно моя 1 Запалали огні за долиною синього неба, Самольоти гудуть, бо на захід фронти і фронти. Україно моя, мені в світі нічого не треба, Тільки б голос твій чути і ніжність твою берегти. Як росли ми ізмалку? Скрипіла у хаті колиска, Загасав каганець чи горіла воскова свіча. Ти нам шлях показала, який під зірницями блиска, І […]...
- В ліфті – Малишко Андрій Ліфт піднімає нас догори В ранки, і в півдні, і в вечори. В ліфті не світло, але й не тьмянко, Йдеш у гостиницю – в ліфт потрап. Стріне привітно стара негритянка. В неї робота все давн і ап *. Має старенька це мало діла З ранку до ночі і знов до зорі, Вже й на […]...
- Андрій Малишко – Розшумовуйся, зелений дубе АНДРІЙ МАЛИШКО Розшумовуйся, зелений дубе, Як весінній перегрім, Бо заграли голосисті труби На кордоні грозовім. На кордоні грозовім Бережуть великий дім! Не хвилюйся, море, у тумані, Грізно хвилі не здіймай, Кораблі пливуть на океані Від Амура по Дунай. Від Амура по Дунай Бережуть Радянський край! Не клонися, гаю густолистий, Не в’ялися опівдня. Як ідуть брати […]...
- Стежина (скорочено) – Малишко Андрій Чому, сказати, й сам не знаю. Живе у серці стільки літ Ота стежина в нашім краю Одним одна біля воріт. Приспів: Де ти, моя стежино, Де ти, моя єдина? Ота стежина в ріднім краї – Одним одна коло воріт? На вечоровім виднокрузі, Де обрій землю обніма, Нема кінця їй в темнім лузі – Та й […]...
- Полонянка – Малишко Андрій То не лебеді – в тучі діброва; Може танком, як туча, пройти? Ти стоїш, молода, тонкоброва, Комсомолка – з десятого – ти. І немає для смутку причини: Ліс та поле – із золота мур, І тополі, неначе в Тичини, В рокотанні-риданні бандур. Не суворо на серці, не гнівно, А за тебе тривожуся я. Катерино моя, […]...
- Андрій Малишко – Важкі вітри не випили роси АНДРІЙ МАЛИШКО * * * Важкі вітри не випили роси, Черлені трави бродять буйним соком, І вдалині під обрієм високим Лугів осінніх теплі голоси. А при багатті хлопці косарі І комбайнери у спецівках синіх Вплітають сміх до цих лугів осінніх, Ведуть пісні під маєвом зорі. Булькоче, пріє каша в казані, А клен русявий хилить ніжно […]...
- Прометей (скорочено) – Малишко Андрій 1912-1970 Поема З-за ріки видно дві кручі – одна зелена, чорна друга. “На чорній кручі чорний дуб, як добрий воїн-вітролюб, весь посмаглілий, обгорілий, стоїть на кручі потемнілий. Кому б сказати все? Кому б?” Оживає тиха пристань. В артілях виспіли жнива: вантажать кавуни й дині. Пахне молодим житом, рибою, смолою та тютюном. І Поснули вантажники з […]...
- Прометей – Малишко Андрій Як зараз бачу: з-за ріки – Дві кручі, наче маяки; Одна зелена, чорна друга. Чи літнє сонце, чи зав’юга, – Вони стоять собі віки. На чорній кручі чорний дуб, Як добрий воїн-вітролюб, Весь посмаглілий, обгорілий, Стоїть на кручі потемнілий. Кому б сказати все? Кому б? А тиха пристань ожива: В артілях виспіли жнива, Вантажать динь […]...
- Жива легенда – Малишко Андрій ПІСНЯ ПЕРША Ходили ми світами немалими, Гвинтівки ремінь терся на плечі, В твоєму серці лінами ясними Доріг і вод дзвенять важкі ключі. За бронзовим гарячим небокраєм Нові світанки руки підвели, В них досить є і слави, і хвали, А сліз і крові їм не треба, знаєм, – Лиш неба цвіт і посміх немовляти, І хліб, […]...
- Кармалюк – Малишко Андрій I Уляна вчора правду говорила: – Ходить не час, оберігайся ти. – А як її назвати: люба? мила? Чи ще б слова таємніші знайти? Хіба тим косам відшукаєш слово? Ясним очам, цілованим колись? Шуми, любові молода діброво, Уляно, чуєш? де ти? Озовись! Він варить кашу сам усій артілі, Всипає солі, пробує на смак. Турбота зайва? […]...
- Андрій Малишко – Поетичні твори. Літературно-критичні статті К.: Наукова думка, 1988. – 738 с. Ім’я Андрія Малишка вже давно й по праву вписане в історію української і всієї радянської багатонаціональної літератури. Але це аж ніяк не означає, що його художня спадщина належить історії,- краще з його доробку живе активним життям сьогодні і житиме завтра, бо не втрачає з плином часу, тієї ідейно-естетичної […]...
- Прометей (дуже стисло/скорочено) – Малишко Андрій На пристані ввечері відпочиває артіль вантажників, варять кашу. Один з них розповідає, як під час війни хлопчик знайшов в очеретах трьох бійців. двоє старших були вже мертві, а молодий ще дихав. Німців у цей час поблизу не було, тому селяни занесли бійця в одну з хат. Кажу, він був не з ближніх сіл, А десь […]...
- Пісня про рушник (скорочено) – Малишко Андрій Рідна мати моя, ти ночей недоспала. Ти водила мене у поля край села, І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала, І рушник вишиваний на щастя дала. І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала, І рушник вишиваний на щастя, на долю дала. Хай на ньому цвіте росяниста доріжка, І зелені луги, й […]...
- Андрій Малишко Реферат Андрій Малишко (14 листопада 1912 – 17 лютого 1970) Андрій Малишко – поет-лірик від Бога. Його голос, то ніжний і схвильований, як перші слова кохання, то гнівний, сповнений пристрасті вибухової сили, не можна сплутати з чиїмось іншим. Навіть у ряду визначних талантів, яких дала українська поезія світові в двадцятому столітті – Максим Рильський, Павло […]...
- Це було на світанку – Малишко Андрій І Сім десятків років увірвалися в спокій, Але дихає тишею хата щаслива, Прожила це життя, як на ниві широкій, Наробилась, набачилась горя і дива. Літні ночі озорені, зими колючі, Березневих світанків сувора меріжка, Сім десятків років, як бажання жагучі, Стали колом тісним, гомонять біля ліжка. Кожен рік – як живий непідкуплений свідок, Кожен день хоче […]...
- Андрій Малишко – Біографія та пісенна творчість РЕФЕРАТ Тема: “Андрій Малишко” ( Біографія та пісенна творчість) ЖИТТЯ І ТВОРЧІСТЬ Д. В. ПАВЛИЧКА СУЧАСНА БІОГРАФІЯ (Народився 28 вересня 1929) Дмитро Васильович Павличко – український поет, перекладач, громадсько-політичний діяч. Народився 28 вересня 1929р. в селі Стопчатові на Івано-Франківщині у селянській родині. Від осені 1945p. по літо 1946р. був ув’язнений за сфабрикованим сталінськими каральними органами […]...
- Малишко Андрій – Перепілка (Збірка) 1982 рік, видавництво “Веселка” Дощик Вихопивсь дощик поміж заграв: Чоботи сині, синя сорочка, Сині мелодії понапинав З неба широкого аж до листочка; Синіми стрілами закресав, Сині листочки дрібно писав – Людям, озерам, лукам за обрій, Ох і смішний же! І добрий-добрий! І запроторились водні гущі, І посміхнулися темні пущі, Навіть дуби із важкої породи Чухали […]...
- Дощ – Малишко Андрій Дощик, дощик голубий, Колосків не оббий Зливами-приливами, Хмарами огнивими, Птицями-зірницями – В небі блискавицями! Ти спадай на межу, Я тобі таке скажу: – Понад ріки та ліси Хмари-вдари понеси, Крапельками росяними Над ланами вівсяними, Цебром, цебром, цебрицею Над нашою пшеницею. Лийся тихо вдалині На гречки та ячмені, На гречки та ячмені,- Буде весело мені!...
- Андрій Малишко – Моєму батькові Усе пам’ятаю, ніщо не забуто, Дитинство моє вітряною порою, Німецькі снаряди вигукують люто, Зима завива за крутою горою. Обтесаний півник на новій ворітні, В дворі, на постої, солдатські двоколки. І, зорями шиті у синьому квітні, Верба опускає зелені подолки. А ти, посивілий, в низенькій хатині Рівняєш підошву, постукуєш тихо, Щоб хлопців, не дай бог,- синів […]...
- Правда Соні і правда Раскольникова Правда Соні і правда Раскольникова І.. Чому саме Соні звірився Раскольников. (Соня – споріднена душа, вона так само переживає болісний розкол через те, що переступила через моральний закон, як і Раскольников.) ІІ. Які почуття керували Раскольниковим? (По-перше, розум підказує йому бажання пробудити в ній гордовитий протест замість покірливості, аби таким чином знайти собі союзника по […]...
- Малишко Андрій – Біографія Андрій Самійлович Малишко народився 14 листопада в Обухові (нині місто Київської області) в сім’ї шевця. Старший брат Андрія – Петро Малишко – став своєрідним народним месником – Робін Гудом, який грабував комуністів і радянських чиновників, але не чіпав простих селян. 1928 року Петра Малишка спіймали, відвезли до Києва, де засудили до страти. Мати Андрія й […]...
Твір що означає бути добрим.