Андрій Малярик – У спину ніби кинули ножі

У спину ніби кинули ножі,
У голосі провалини від болю,
На серці безупинно йдуть дощі,
Як прикро, та не зміниш уже долю.

Тремтіння рук і тихий плач суглобів,
Всередині на сполох б’є надія,
І пам’ять від щасливих епізодів,
Несамовито й трепетно дуріє.

Душею й розумом ніяк не осягну,
Крізь спалені мости свій шлях долаю.
Я все життя беріг тебе одну,
Та ти мені бажала пекла, а не раю.

Кінець виставі, ми усі актори,
Шкода̀, що погорілого театру.
Таких, як я, мабуть, у світі – море,
Таких, як ти, кохають по контракту.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)



Оповідання про мою кімнату.
Ви зараз читаєте: Андрій Малярик – У спину ніби кинули ножі
Copyright © Українська література 2023. All Rights Reserved.