Анна Ахматова – “Ні до кого і слова в ці дні не кажу… ” (в перекладі М. Тарнавської)
В перекладі Марти Тарнавської
Анна Ахматова
По неделе ни слова ни с кем не скажу…
*
Ні до кого і слова в ці дні не кажу,
Біля моря самотня сиджу,
І так любо, що бризки солоні морські,
Як і сльози мої, гіркі.
Весни й зими пройшли, та мені лиш одна
Залишилась у згадці весна.
Вже теплішали ночі, вже сніг розтавав,
Я до місяця вийшла у двір.
Раптом хтось незнайомий мене запитав
В тиші сосон, під небом зір:
“Чи ти та, за якою шукаю від літ,
Чи ти та, що у юності дні,
Наче мила сестра веселила мій світ?”
Я сказала незнаному: “Ні!”
Та як блиск піднебесний його осіяв,
Руки мусіла я простягти,
І він перстень таємний мені дарував,
Від любові щоб оберегти.
Він назвав ті прикмети, що будуть там,
Де зустрітися знов треба нам:
Море, кругла затока, високий маяк,
А над все найважніший – полин…
Як життя почалося, хай скінчиться так.
Я сказала, що знаю: амінь!
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- В перекладі Марти Тарнавської Евгения димер Старость (Бессмертных нет в подлунном мире… ) Нема безсмертних в цьому світі, Нема і вічно молодих. Руйнує старість непривітна Останні юності сліди. Ось зморщок витиснула пряжу Густу на шкірі, мов клеймо, І прикру правду в вічі кажуть Мені дзеркала і трюмо. Паломниця вже на путі є, До мене йде, не поспіша. Кажу їй: […]...
- Requiem – Ахматова Анна Ні, не під чужинним небозводом Вирієм я тішила судьбу – Я тоді була з своїм народом, Там, де мій народ, на лихо, був. Замість передмови У страхітливі роки єжовщини я простояла сімнадцять місяців у в’язничних чергах у Ленінграді. Одного разу хтось “упізнав” мене. Тоді жінка з голубими губами, яка стояла за мною і яка, звісно, […]...
- Requiem (скорочено) – Ахматова Анна Ні, не під чужинним небозводом Вирієм я тішила судьбу – Я тоді була з своїм народом, Там, де мій народ, на лихо, був. Замість передмови У страхітливі роки єжовщини я простояла сімнадцять місяців у в’язничних чергах у Ленінграді. Одного разу хтось “упізнав” мене. Тоді жінка з голубими губами, яка стояла за мною і яка, звісно, […]...
- Сіроокий король – Ахматова Анна Сероглазый король Слава тебе, безысходная боль! Умер вчера сероглазый король. Вечер осенний был душен и ал, Муж мой, вернувшись, Спокойно сказал: “Знаешь, с охоты его принесли, Тело у старого дуба нашли. Жаль королеву. Такой молодой!.. За ночь одну она стала седой”. Трубку свою на камине нашел И на работу ночную ушел. Дочку мою я сейчас […]...
- Жовтіє світло з темноти… – Ахматова Анна “Широк и желт вечерний свет… “ Широк и желт вечерний свет, Нежна апрельская прохлада. Ты опоздал на много лет, Но все-таки тебе я рада. Сюда ко мне поближе сядь, Гляди веселыми глазами: Вот эта синяя тетрадь – С моими детскими стихами. Прости, что я жила скорбя И солнцу радовалась мало. Прости, прости, что за тебя […]...
- Анна Ахматова Анна Андреевна Ахматова получила наконец признание как великий русский поэт. Ее исключительное лирическое дарование не только передавало душевные состояния человека, но и чутко откликалось на большие события народной жизни. Она связана с эпохой, сформировавшей ее как поэта, – с так называемым серебряным веком русской художественной культуры. Литературный путь Анны Ахматовой, начавшийся еще в дореволюционные годы […]...
- Мій улюблений поет – Анна Ахматова Дуже важко говорити про улюбленого поета, особливо якщо це відомий, талановитий поет, якщо його творчість – досягнення світової культури. Про мого улюбленого поета, Анну Ахматову, написано багато, і написано здебільшого тими, хто був її сучасником, безпосередньо спілкувався з нею, учився в неї. Але в кожної людини може бути і свій Пушкін, і своя Ахматова. Той, […]...
- Моя Анна Ахматова Моя Анна Ахматова Непросто прожити життя жінкою. Навіть якщо це жінка така велична і сповнена гідності, як Анна Ахматова. Але її поезія переконує усіх у тому, що жінка – створіння тендітне і чутливе, здатна до високих почуттів, і разом із тим розум – її невідмінна риса. Іронічність деяких віршів вражає глибоким проникненням у суть речей. […]...
- Анна Ахматова. “Реквием” “Реквием” – одно из самых крупных творений Ахматовой – создан в 1935-1940 годах. Заключительная часть поэмы – эпилог – датируется именно 40-м годом. Однако свет “Реквием” увидел только во второй половине 50-х годов, потому что в 1946 году Ахматову подвергли безжалостной критике чиновники и на долгое время отлучили от литературы. Вероятно, в данном отлучении был […]...
- Сочинение на тему: Анна Ахматова В облике Анны Ахматовой поражает многое… Мне нравится, что она сумела отстоять свое право быть не просто ученицей, возлюбленной и женой Николая Гумилева, но право быть поэтом. Гумилев вначале гордился женой, которая сочиняет стихи, но скоро его сердцу стала милее просто жена – домашняя, удобная, обычная. Ахматова же не ушла с избранного пути. Эта женщина […]...
- “Жовтіє світло з темноти… ” (скорочено) – Ахматова Анна “Широк и желт вечерний свет… “ Широк и желт вечерний свет, Нежна апрельская прохлада. Ты опоздал на много лет, Но все-таки тебе я рада. Сюда ко мне поближе сядь, Гляди веселыми глазами: Вот эта синяя тетрадь – С моими детскими стихами. Прости, что я жила скорбя И солнцу радовалась мало. Прости, прости, что за тебя […]...
- Краткое содержание Поэма без героя – Ахматова Анна Поэма без героя Краткое содержание поэмы Автору слышится Траурный марш Шопена и шепот теплого ливня в плюще. Ей снится молодость, ЕГО миновавшая чаша. Она ждет человека, с которым ей суждено заслужить такое, что смутится Двадцатый Век. Но вместо того, кого она ждала, новогодним вечером к автору в Фонтанный Дом приходят тени из тринадцатого года под […]...
- Іван Андрусяк – істинно кажу тобі – зима Істинно кажу тобі – зима Так і час переступає тричі І нікого вічного нема Нині понад нами чоловіче Все воно з-під немочі росло І кришились хмари на дорогу Мислити – останнє ремесло Ми його прощатимемо богу Скрипти на старий пісенний лад – Мушлю чи пістоля чи трембіту На півсвіту глянути назад І переконатись на півсвіту […]...
- Твір на тему: Ввічливі слова (твір-роздум) Ввічливі слова (твір-роздум) Чи замислювались ви над тим, яку роль у вашому житті відіграють ввічливі слова? Я – так. І ось що виявилося. Якщо до людини звертаються гречно, вона і сама буде гречною з тобою. Судіть самі. У нас у класі є один хлопчик. Він увесь час говорить грубі слова. Не знаю, чому. Можливо, його […]...
- Ольга Перехрест – Анна. Анна У Анни чорне волосся, троянда на литці. Анна спускається сходами, йде до криниці. Вдача її легка, хода невагома. Вона набирає воду та йде додому. Анна рудоволоса, тонка мов спиця, Має гострі вилиці, точені ключиці. Ходить до річки, полоще у ній білизну. Анна не знає Анни, навіть приблизно. Між Аннами – кілька кварталів, церква, та сама […]...
- Леся Українка – Забуті слова То вже давно було. Мені сім літ минало, А їй, либонь, минуло двадцять літ. Сиділи ми в садку, там саме зацвітало, І сипався з каштанів білий цвіт. Вона не бавила мене і не учила, Я кидала і забавки, й книжки, Щоб тільки з нею буть, вона уміла Єдину забавку – плести вінки. Я подавала їй […]...
- Надія Ковалюк – У кого – дружина, сім’я У кого – дружина, сім’я,- Цінуйте, даруйте троянди. Хай будуть вам гаслом слова, Що хочу від серця сказати: Мужчино! Не зраджуй! Спинись! Бо вчинки – повторюють діти. І перед Всевишнім колись Прийдеться за все заплатити. Не вистачить сліз і жалю, Слова усі значення втратять. Коли залишаєш сім’ю – У небі всі ангели плачуть. Сім’я – […]...
- Алла Жабокрик – Хай будуть на згадку мені ті прощальні слова Хай будуть на згадку мені ті прощальні слова. Неначе кришталі, що більше не знайдуть почину, Що будуть молитись вночі на незвідану силу. Що будуть злітати щовечір в святі небеса. А потім дощем упадуть на мою сіру днину. Хай будуть на згадку мені твої пальці в косах, Неначе повітря нестримного вічні пориви. Мов хвилі всесильні, що […]...
- Анна Лужанська – Подаруй мені крила, мамо! Подаруй мені крила, мамо! – Обірвали їх… та й, навІки. Мені важко… тобі так само… У волоссі зів’яли квіти. Це від того, що камінь в грудях, Що про мене не пам’ятає… Це про того, кого не буде, Хто давно вже не зігріває. Це єдиний, кого не хочу, Кого просто я не бажаю, Бо згадавши безсонні […]...
- “У кого ненька, у того й голівка гладенька” (3 варіант) Саме весна, привітна і щедра, подарувала Україні вірного сина, а світові – генія. Ім’я дала хлопчикові рідна мати – Тарас. Дитинство Тарасика було нещасливе, бо дуже скоро він залишився сиротою: Там матір добрую мою, Ще молодую у могилу нужда Та праця положила… Учитися хлопчик не мав змоги, тому з тринадцяти років пас чужі ягнята. Обернувся […]...
- Надя Ковалюк – Ані слова. Ні звуку Ані слова. Ні звуку. Ти тільки очей не відводь – Щоб таким, як тепер, я тебе все життя пам’ятала. Наші долі, як райдуги, в дуги згинає Господь, І забути цю мить мені вічності буде замало. Я тебе не побачу ніколи, і ти мене – теж – Щоб не кИдати виклик ні пеклу, ні райському саду, […]...
- Ти той кого я так люблю Ти той кого я так люблю, Без кого жити я не можу, Життя за тебе віддаю – Мій найрідніший, найдорожчий Ти сенс життя, ти навіть більше – Мій еліксир – безсмертна кров. Для чого ж ці нікчемні вірші, Все рівно гнобиш ти любов… Моя спокуса безкінечна – Жага життя – як вічний рай, Натхнення жити […]...
- Тарас Шевченко – Ну що б, здавалося, слова Ну що б, здавалося, слова… Слова та голос – більш нічого. А серце б’ється – ожива, Як їх почує!.. Знать, од бога І голос той, і ті слова Ідуть меж люди! … .. Похилившись, Не те щоб дуже зажурившись, А так на палубі стояв І сторч на море поглядав, Мов на Іуду… Із туману, Як […]...
- Іра Сас – Зачепились слова об скелі Зачепились слова об скелі. Розтрощились, зламались, змаліли. Що вони? То самотні пустелі. Це плоди ні на мить не доспілі. Нам словами кричали і мліли. Понеслися злощасні, втонули.. Та вони лиш простелені мрії, Завели і помалу поснули. У мені твоє слово боліло Добре наче, не згубне, бузкове. Та із часом усе воно тліє, Залишаючи спогадів море.. […]...
- Ці слова про набиті трамваї… – драч Іван Ці слова – про набиті трамваї У вечірні просинені сутінки, Про зволожене танучим снігом Вітряне різкувате повітря, І про слюсаря з смуглим обличчям, Поцяткованим ластовинням, І про мрійні і теплі фіалки У спітнілій його руці. Ці слова – про терпку утому, Що сплива водяними струмками У блискучий цинковий тазик З його шиї, плечей і спини; […]...
- Аналіз вірші Ліни Костенко “Страшні слова… “ Роздуми Ліни Костенко про значення слова в житті людини, про сутність поетичного мистецтва висловлені у вірші “Страшні слова, коли вони мовчать… ” (саме цим твором завершується збірка “Неповторність”). Авторка звіряється: слова – ніби живі згустки, що ввібрали в себе радощі й болі багатьох людей, які їх промовляли. Чутлива душа поета усе це вловлює, тому з […]...
- Анна Багряна – Ти – не кентавр, а я – не амазонка Ти – не кентавр, а я – не амазонка, Ми просто звуки із високих веж, Заховані в невидимих солонках Солоних марень і солодких теж. Моя емблема – вічність на долоні, Твоя – гітарна порвана струна. П’ємо вино, солодке і солоне, І сміємось, сп’янілі від вина. Ти – не кентавр. А, зрештою, навіщо Нам повертатись у […]...
- Ірина Лахоцька – де ті слова В черговий раз розбився десь літак… І стигне кров… думками віє протяг. Там спори йдуть, війна то чи теракт? І знов душа вдягає чорний одяг. Така сумна повістка наших днів Руйнує вщент всю силу твого духу, А від смертей й підступної брехні Хочеться вити й затуляти вуха. Чи хто з них брав до рук “Святе […]...
- Ліна Біла – Прості слова (листи) Під викривленим почерком – листи Написані й нікуди не відправлені, Як кинуті від крОків всі мости, Як в полі міражі – крихкі, розплавлені… Кому їх надсилати як не ждуть?! Кому віддати душу на потАлу?! А думи на папір, як сніг, метуть. А думам, наче всесвіту замало… Відкрию, прочитаю в самоті – Хіба таке можливо надсилати: […]...
- Калинець Ігор – Три казки Дві казки про тебе недавно я вигадав: Казку про ніч і казку про перстень. Купальської ночі за жеврієм вигону Спорснули з рук мені непещені перса. А друга казка хіба найсумніша, Голосить в мені як перезва осені: Ти стала до шлюбу негадано з іншим, А перстень мій кинула в море із поспіху. А третю казку для […]...
- Микола Руденко – Слова, накидані докупи Слова, накидані докупи,- Давно вже справа не нова. Передусім, які слова – Вони живі чи тільки трупи? П’яненькі лірники-поети Співають нам про зло й добро. Але приймають за дніпро Холодний плин німої Лети. Пливе по річці мертве слово. Кричить модерний віршобай: – О милий Боже, видибай! Ген сяє храм злотоголово… Він справді сяє многі літа,- […]...
- Леся Українка – “де поділися ви, голоснії слова… “ Де поділися ви, голоснії слова, Що без вас моя туга німа? Розточилися ви, як весняна вода По ярах, по байраках, по балках. Чом не станете ви, як на морі вали, Не гукнете одважно до неба, Не заглушите туги прибоєм гучним, Не розіб’єте смутку моєї душі Міцним напрасним натиском бурі? Я не на те, слова, ховала […]...
- Оля Зайцева – чуєш як вибруньковуються слова? Чуєш як вибруньковуються слова?.. Полудень липня запалює факел блискавкою Дай я нап’юся з неба його стривай Чуй мене зараз я ж бо так близько стою В грудях болить і дихання часом зраджує Певно душа знову виросла в кілька вимірів Мушля свідомості вщент перебовтала райдугу Тілу лишивши десяток несправних димерів Чуй мене серцем слова в анамнезі […]...
- Анна Єгорова – А. М Лише подумаю і… не буду. Уже за це хай мене не знатимуть. Лише говори, що мене добре чути, І я на ім’я тебе називатиму. Можна присісти, але на підлогу. Можна ховати (і так тримати!) Але не слухати не від кого, Що так не треба, что так не надо. Я не готова “палити будинки”, Аби увагу […]...
- Страшні слова, коли вони мовчать – Ліна Костенко Страшні слова, коли вони мовчать, Коли вони зненацька причаїлись, Коли не знаєш, з чого їх почать, Бо всі слова були уже чиїмись. Хтось ними плакав, мучивсь, болів, Із них почав і ними ж і завершив. Людей мільярди і мільярди слів, А ти їх маєш вимовити вперше! Все повторялось: і краса, й потворність. Усе було: асфальти […]...
- Анастасія Кравець – Три ніжних слова прошепчу Три ніжних слова прошепчу… Душа тепла жадає… О Сонце, я тебе люблю!.. Кохаю…...
- Анна Лисенко – Зустріч з тобою Зустріч з тобою схожа на рецидив наркомана – Ось я собі живу, чай п’ю, Когось навіть кохаю. Абсолютно непогано виживаю, Звичайно не рай, Але номерів люкс я не вимагаю. Аж тут погляд, як ножа край, Ріже по живому. Пульс пришвидшується, Слова стають невагомі, Так, мабуть і виглядають, Пост-викидні любові....
- А. Ахматова “Настоящую нежность не спутаешь”: Восприятие, истолкование А. Ахматова родилась на юге России, в Одессе, а в юности бывала в солнечной Евпатории и в Херсонесе на берегах Черного моря. Она несла в своей душе радость жизни, щемящую красоту женственности, ее непостижимую прелесть и понимала, что “невозможно жить без солнца телу и душе без песни”. В ее теле жило это солнце, в ее […]...
- Анна Багряна – П’янкий бузок над спраглим серцем П’янкий бузок над спраглим серцем, І враз – симфонія дощу. Громами небо озоветься: “Не бійсь: пограюсь – відпущу!”. І все в невидимих магнітах, – Так вперто вабить і гука, Що розбиваються граніти І опускається рука. А у руці – маленька квітка – Бузковий символ юних снів, І ніжні крапельки – мов свідки Того, що сталося […]...
- Слова… вчинки….деталі – це те, що ми є насправді Приємно читати твори людей, які не бояться ділитися власними думками, переживаннями, тим, що дозволяє нам упізнавати себе самих… Слова, думки, ідеї, – це ті маленькі деталі які показують нашу сутність. Показують, те що ми старанно намагаємся маскувати при кожному новому знайомстві, при важливих для нас зустрічах… Важко зараз зустріти людину, яка не боїться висловлювати власну […]...
Дім на горі символізує.