Анна Багряна – Ти – не кентавр, а я – не амазонка

Related posts:

1. Анна Багряна – Не молилась, не каялась Не молилась, не каялась, Не падала, Не плакала, Не ходила в ніч На Івана Купала Шукати білого Цвіту папороті. Не чекала, не сподівалася, Не думала, що збувається. Просто хотіла дізнатися, Цікавилася, Що з дівчатами Невінчаними Трапляється… І пішла у ніч – сама, Без підкови осикової. Загубилася. Її досі з тих пір нема… Не докликались… Не […]...
2. Анна Багряна – Стрибожа посмішка В безнадійно-сумнім зітханні Посміхається нам Стрибог. Моє найпалкіше кохання – Твій останній в гречку стрибок. Може, завтра мене не стане, І життя – тільки мотлох днів… Ти – безглузде моє кохання В лабіринті бузкових снів. Всі дивуються: чом зітхає? Звідки в юності біль жури? Бо не вірять, що я вмираю З усвідомленням просто гри. І […]...
3. Анна Багряна – В липневу ніч Загубилося серце в тенетах думок, Ми стояли удвох в мерехтінні зірок І шукали ключів, щоб відкрить таїну. – Я до неба злетів… та її не збагнув. – Я до неба злетіла і зустріла тебе, І сплелися два тіла в таємниці небес, І упали зомлілі в білу магію трав. – Ти лежала безсила. – Ти мене […]...
4. Анна Багряна – Коли зорі вгорі примружаться Коли зорі вгорі примружаться Над проваллям земних низин, Ти додай до своєї байдужості Кришталь моєї сльози. Ти згадай зіниці зволожені В таємничім житті орбіт, Через янгола подорожнього Передай мені свій привіт. Не навмисне, а так – випадково, Якщо стрінемось раптом десь, Не обмовимось ані словом, Щоб не вбити своїх сердець....
5. Анна Багряна – П’янкий бузок над спраглим серцем П’янкий бузок над спраглим серцем, І враз – симфонія дощу. Громами небо озоветься: “Не бійсь: пограюсь – відпущу!”. І все в невидимих магнітах, – Так вперто вабить і гука, Що розбиваються граніти І опускається рука. А у руці – маленька квітка – Бузковий символ юних снів, І ніжні крапельки – мов свідки Того, що сталося […]...
6. Анна Багряна – Я писала тобі на затертому вічністю камені Я писала тобі на затертому вічністю камені, Я виймала перо із чорнильних і димних небес, Я молилася снам І гукала словами сакральними, Проклинаючи ніч, Проклинаючи всесвіт увесь. Як блукальник, закинутий часом і долею, Як безсмертник зі скринею мертвих імен, Я стояла з граніту, Я стояла із льоду і холоду В білій магії рун, В таїні […]...
7. Анна Багряна – Вимрій Не поспішай. Посиди біля мене. Може, я завтра піду в інший вимір. Вимрій мене, Легкокрило-зелену, Вимрій мене, Зорецвітно-незриму. Хочеш, я буду до тебе мовчати, Ніжно вустами торкатися тіла – Так, як купальські Русалки-дівчата Чоловіків лоскотати учили?.. Не поспішай. Я сьогодні – спокійна. Мрійно мене пронеси через повінь. Вимрій мене, Неземну, Ненадійну, Вимрій мене – Для […]...
8. Анна Багряна – Не Беатріче Напрочуд чудовий ранок Для Вашої толерантності І для моєї радості – Бути для Вас Коханкою. Холодна вода не кінчиться На кінчиках Ваших митей. Кажу ж бо, Вам дуже личить це – Вічно мене любити. Може, Двері зачините, Чинно прогнавши протяг? Потім ще стану причиною Вашого антипотягу… … Іще раз… і, певно, Досить… Роси, покоси, блискавки… […]...
9. Анна Багряна – Неандертальці, пітекантропи Неандертальці, пітекантропи… Ми живемо так, як хочемо жить. Шлях із варяг у Центральну Європу Через поля українські лежить. Маємо все і не маєм нічого, Ділиться люд на холопів і знать, Чути тривогу в дніпровських порогах: Бога нового будуть скидать? Хто ми? Та ми ж – православні поганці, Котрі чекають ударів хлиста, Котрі п’яніють від дикого […]...
10. Анна Багряна – Над посіченим січнем Над посіченим січнем Від зимової стоми Стоїмо Пересічні Незнайомо-знайомі. Кожен погляд – як здогад, Кожен порух – як слово. І чекаємо Бога Для своєї Любові. І чекаємо дива (Кажуть, див не буває), Ідучи несміливо Через пекло до раю, Через лютий у літо, Через літо… у січень, І блукаємо світом, І шукаємо Вічність… Опиняється в хмарах […]...
11. Анна Багряна – Свято Купала Свято Купала – ніч не для іноків, Іноді хочеться трошки несвятості, Багаття багатого, Вінків та віників, А ще – якоїсь первісної радості, Смикання кетягів стиглої ночі, Жару жертовного, що попід полум’ям, Голими п’ятами першого “хочу” Бігти щодуху З Його ім’ям…...
12. Анна Багряна – душі дерев У задумі ліси і холодні колоди, Що оселями стали Для заблуканих духів… Вічні душі дерев, Які порубали Дужі сонячні душі, Дужі сонячні руки… Вони ходять самі І блукають укупі, І ховаються там, Де лукавлять криві… Вічні душі дерев, – Такі непідкупні І живі…...
13. Анна Багряна – Ніч перед Різдвом Розсипані іскри ватри По світу, немов байстрята… Завтра – Різдвяне свято Буде хтось зустрічати. Шабашем відгуляю Оргій відьомських коло. Відьма – та, що все знає Зараз або ніколи. Відьма – це я… Бачиш, Плига вогонь вгору? Кожна іскра – як значення Вдачі чужого горя. Я ж байдужа до горя… Гей, мої потерчата! Нумо на Лису […]...
14. Анна Багряна – Цей поцілунок – поза святістю Цей поцілунок – поза святістю. І ми – багаті, Бо змогли В багатті щастя запалати Посеред сірої імли. Цей поцілунок – мов дарунок, Мов нагорода за… гріхи. Але чомусь гуде фрасунок У гирлі гордої ріки. Передчуття заупокою. І непокоїть плин води. Ти – за водою, я – з тобою Пливу, не знаючи, куди. Перепливаю всі […]...
15. Анна Багряна – Самотній сум розіп’ятої п’ятниці Самотній сум розіп’ятої п’ятниці, Зітхає день у сутінках годин, Бо він один. Нема йому порадниці Над мороком непрощених провин. Зітхає день. Не плаче – лиш зітхає, Бо хмарам сліз проронених шкода. Чия біда У тім, що затихає Комусь привиджена часу хода… Комусь намічена на серця матриці. А втім, зітхаючи, і день, і ніч Із протиріч […]...
16. Анна Єгорова – А. М Лише подумаю і… не буду. Уже за це хай мене не знатимуть. Лише говори, що мене добре чути, І я на ім’я тебе називатиму. Можна присісти, але на підлогу. Можна ховати (і так тримати!) Але не слухати не від кого, Що так не треба, что так не надо. Я не готова “палити будинки”, Аби увагу […]...
17. Микола Вінграновський – Романс Не говори, не говори Про світанковий яр, Там сплять прощання явори Під вибухами хмар. Бродили щастям дні мої З тобою у маю, І на багнети солов’їв Я кинув юнь твою. Я плескав небо мрій своїх На твій дівочий шлях… І жаль мені, що я не міг Спалить тебе в полях. Не говори, не говори Про […]...
18. Анна Лужанська – Подаруй мені крила, мамо! Подаруй мені крила, мамо! – Обірвали їх… та й, навІки. Мені важко… тобі так само… У волоссі зів’яли квіти. Це від того, що камінь в грудях, Що про мене не пам’ятає… Це про того, кого не буде, Хто давно вже не зігріває. Це єдиний, кого не хочу, Кого просто я не бажаю, Бо згадавши безсонні […]...
19. Олек Ніколассон – Просто живи: ходи по вулицях Просто живи: ходи по вулицях, зустрічай захід, люби січень, У високій траві шукай кулі, монети та інші ознаки вічності, Говори мало, а більше – слухай, усміхайся людям, птахам, бідам, Що тебе спіткали. Молися духам, і вони будуть тобі віддані. Захищай слабших, шануй мудрих, та не дай себе їм ввести в оману, Поважай вайшіїв, як і […]...
20. Ольга Перехрест – Анна. Анна У Анни чорне волосся, троянда на литці. Анна спускається сходами, йде до криниці. Вдача її легка, хода невагома. Вона набирає воду та йде додому. Анна рудоволоса, тонка мов спиця, Має гострі вилиці, точені ключиці. Ходить до річки, полоще у ній білизну. Анна не знає Анни, навіть приблизно. Між Аннами – кілька кварталів, церква, та сама […]...
21. Христина Головко – Не говори Не говори У тебе зашпори гордості в легенях, В ті вечори Де руки ближчі, як слова, Хотіла б знати: де у мені твої мішені, Краще, це були губи ніж душа Не говори У своїй пустці, ти із кліток не випускай слова Бо ти для зір, як пізній вечір Зачерпуєш від них тепла. Не говори В […]...
22. Анна Гунько – Соломії вже тридцять і осінь для неї – горе Соломії вже тридцять і осінь для неї – горе. Вона знає життя, видихає весь дим на скло. Соломія все менше сміється і менше усіх говорить. Соломії вже тридцять. У неї є власне авто і житло. Соломія з роботи приходить брудна і накручена, Він її обіймає й дає випускати на нього пар. “Мій розгублений хлопчику, я […]...
23. Анна Ахматова – “Ні до кого і слова в ці дні не кажу… ” (в перекладі М. Тарнавської) В перекладі Марти Тарнавської Анна Ахматова По неделе ни слова ни с кем не скажу… * Ні до кого і слова в ці дні не кажу, Біля моря самотня сиджу, І так любо, що бризки солоні морські, Як і сльози мої, гіркі. Весни й зими пройшли, та мені лиш одна Залишилась у згадці весна. Вже […]...
24. Анна Лисенко – А якщо серйозно А якщо серйозно, то нічого серйозного. Я виживаю. Ти вчив дзвонити по нагальній потребі, І важко усвідомити, Що дзвонити, по суті, не треба. Все дуже просто. Дорога завжди веде в небо, Або в Рим. Але краще в небо, Там світло і там мій дім. Якщо серйозно, то кожен день – пекло. Як думаєш, це причина […]...
25. Анна Лисенко – Як там та дівчинка, що біля тебе? Як там та дівчинка, що біля тебе? Пахне жасмином, м’ятою, чаєм? Курить без фільтру чи любить цукерки? Як там вона? Як її звати? Як тобі з нею: спокійно чи дико? Куриш перед сном чи засинаєш одразу? Вона тобі пристань чи кінцева зупинка? Не те щоб цікаво. Просто дай знати… Якщо часом спитаєш, то я теж […]...
26. Анна-Марія Нараєвська – ти в мені починаєш Ти в мені починаєш Безмежність кохання і слів Я до тебе лечу, а треба, можливо, пішки Доки ти там в молитві Прославляєш своїх Богів Я молюся на тебе, Без єдиної псевдо – віддишки Я би рада мовчать Я би рада не чути співзвучність Поринати у світ, де немає й не буде тебе Я би рада […]...
27. Requiem – Ахматова Анна Ні, не під чужинним небозводом Вирієм я тішила судьбу – Я тоді була з своїм народом, Там, де мій народ, на лихо, був. Замість передмови У страхітливі роки єжовщини я простояла сімнадцять місяців у в’язничних чергах у Ленінграді. Одного разу хтось “упізнав” мене. Тоді жінка з голубими губами, яка стояла за мною і яка, звісно, […]...
28. Моя Анна Ахматова Моя Анна Ахматова Непросто прожити життя жінкою. Навіть якщо це жінка така велична і сповнена гідності, як Анна Ахматова. Але її поезія переконує усіх у тому, що жінка – створіння тендітне і чутливе, здатна до високих почуттів, і разом із тим розум – її невідмінна риса. Іронічність деяких віршів вражає глибоким проникненням у суть речей. […]...
29. Анна Кареніна – жертва власних пристрастей. Роздуми над романом Л. Толстого Можливо, дехто і вважає Анну Кареніну егоїстичною натурою та самозакоханою панночкою, яка кинулася під потяг через те, що не змогла міцно прив’язати до себе коханця. Проте я вважаю, що все набагато глибше, ніж такий поверховий підхід до образу головної героїні роману Толстого. Мені щиро шкода Анну, іі лише через почуття жіночої солідарності. Толстой дуже чітко […]...
30. Аня Тет – Говори со мной о простых вещах Говори со мной о простых вещах – О смешных казусах и нелепых случаях. Расскажи, что сутра любишь..натощак? И о том, каким был день грядущий?.. Мне безумно нравится тебя слушать.. Говори со мною о глобальных – О мировой экономике, о прогрессе в науке Расскажи о всех земных аномалиях, О “грязной” политике, о курсе валюты.. Мне и […]...
31. Сіроокий король – Ахматова Анна Сероглазый король Слава тебе, безысходная боль! Умер вчера сероглазый король. Вечер осенний был душен и ал, Муж мой, вернувшись, Спокойно сказал: “Знаешь, с охоты его принесли, Тело у старого дуба нашли. Жаль королеву. Такой молодой!.. За ночь одну она стала седой”. Трубку свою на камине нашел И на работу ночную ушел. Дочку мою я сейчас […]...
32. Анна Лисенко – Зустріч з тобою Зустріч з тобою схожа на рецидив наркомана – Ось я собі живу, чай п’ю, Когось навіть кохаю. Абсолютно непогано виживаю, Звичайно не рай, Але номерів люкс я не вимагаю. Аж тут погляд, як ножа край, Ріже по живому. Пульс пришвидшується, Слова стають невагомі, Так, мабуть і виглядають, Пост-викидні любові....
33. Анна Гунько – А потім він піде А потім він піде. І так, як в ногах у нас – дно, То п’яти погрузнуть в слизькі і цупкі магістралі. До біса всі біди. Я наю уперто й давно, Чим ближче він стане, тим буде втікати далі. А потім він зникне. І так, як в очах – лиш пісок, Я більше не буду чекати […]...
34. Анна Гунько – Все побито і все потрощено Все побито і все потрощено. неба синій глевкий покров. І наснилася смерть від пострілу, і наснилося: жмут квіток. Ми лежали щасливі і прощені, ніби завтра настане знов. І дивилися пильно апостоли, щоб, бува, не упав ніхто. А хотілося падати глибоко, відчувати на шкірі води, І хотілося мати простору, щоби дихать хоч через раз. Щоби стати […]...
35. Анна Чатич – мати когось? Це коли.. знаєте, падаєш, а тебе ловлять, Міцно тримають, кажуть, що хтось є близько. Це коли під ногами відчуваєш чиюсь підлогу, Тобі дають тапки – стає не так вже й слизько. Це коли.. знаєте, крила тобі тримають Міцно так, міцно. кажуть, що ще знадобляться. Лікують думки, їздять з тобою в трамваях Й пишуть: “я буду, […]...
36. Герасим’юк Василь – Анна Нині не так схне, як учора. А сіна – з краю у край. Сонця нема. Громадільниня хвора. Анно! Боже помагай! Веріт, ліжників повна комора. Більш очей не зривай. Витряси ті, що зіткала вчора. Анно! Боже помагай! Ходить горою з граблями й косою, А ночами тче і тче… І тихо співає: На камені стОю… Анно, Постій […]...
37. Сочинение на тему: Анна Ахматова В облике Анны Ахматовой поражает многое… Мне нравится, что она сумела отстоять свое право быть не просто ученицей, возлюбленной и женой Николая Гумилева, но право быть поэтом. Гумилев вначале гордился женой, которая сочиняет стихи, но скоро его сердцу стала милее просто жена – домашняя, удобная, обычная. Ахматова же не ушла с избранного пути. Эта женщина […]...
38. Анна Волинська – Останні хризантеми відцвітуть Останні хризантеми відцвітуть, А ми, безпечні, смутку не зазнаєм, Бо ще нас весни сонцедайні ждуть, Бо ще життя крізь пальці пропускаєм. … Останні хризантеми відцвіли, Останні миті можна полічити, А ми, безпечні, зовсім не жили, Ми все життя лише збирались жити....
39. Жовтіє світло з темноти… – Ахматова Анна “Широк и желт вечерний свет… “ Широк и желт вечерний свет, Нежна апрельская прохлада. Ты опоздал на много лет, Но все-таки тебе я рада. Сюда ко мне поближе сядь, Гляди веселыми глазами: Вот эта синяя тетрадь – С моими детскими стихами. Прости, что я жила скорбя И солнцу радовалась мало. Прости, прости, что за тебя […]...
40. Анна Ільєнко – І ось вона зачиняє за ним всі двері … і ось вона зачиняє за ним всі двері Не слідкуючи як віддаляються мрія й постать Плями свіжої крові розтікаються на папері Гостре лезо думок починає свій звичний розтин Чим заповнити пустку, яку він залишив, пройшовши навиліт У горнятку з-під кави не гуща, а свіжий попіл Всі ці кола, що йшли по воді, всі гарячі […]...