Анна Багряна – В липневу ніч
Загубилося серце в тенетах думок,
Ми стояли удвох в мерехтінні зірок
І шукали ключів, щоб відкрить таїну.
– Я до неба злетів… та її не збагнув.
– Я до неба злетіла і зустріла тебе,
І сплелися два тіла в таємниці небес,
І упали зомлілі в білу магію трав.
– Ти лежала безсила.
– Ти мене врятував.
– Я лише віддавав все, що мав і що міг,
Я не думав про святість і забув, що є гріх…
– Ти зігрів моє серце і в долоні поклав, –
Серед марень нічних, в білій магії трав.
В білій магії трав,
У липневому сні
Ти мене обіймав,
Розчинившись в мені.
Ти мене воскресив
Поцілунком святим.
Ще ніхто не любив
Так, як ти.
– Так, як ти…
І сплелися два серця в мерехтінні зірок.
Це для нас – нагорода, чи… найтяжчий урок.
Наче сон, наче казка, наче пісня небес.
– Я кохаю тебе.
– Я кохаю тебе.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Анна Багряна – Я писала тобі на затертому вічністю камені Я писала тобі на затертому вічністю камені, Я виймала перо із чорнильних і димних небес, Я молилася снам І гукала словами сакральними, Проклинаючи ніч, Проклинаючи всесвіт увесь. Як блукальник, закинутий часом і долею, Як безсмертник зі скринею мертвих імен, Я стояла з граніту, Я стояла із льоду і холоду В білій магії рун, В таїні […]...
- Анна Багряна – Цей поцілунок – поза святістю Цей поцілунок – поза святістю. І ми – багаті, Бо змогли В багатті щастя запалати Посеред сірої імли. Цей поцілунок – мов дарунок, Мов нагорода за… гріхи. Але чомусь гуде фрасунок У гирлі гордої ріки. Передчуття заупокою. І непокоїть плин води. Ти – за водою, я – з тобою Пливу, не знаючи, куди. Перепливаю всі […]...
- Анна Багряна – Вимрій Не поспішай. Посиди біля мене. Може, я завтра піду в інший вимір. Вимрій мене, Легкокрило-зелену, Вимрій мене, Зорецвітно-незриму. Хочеш, я буду до тебе мовчати, Ніжно вустами торкатися тіла – Так, як купальські Русалки-дівчата Чоловіків лоскотати учили?.. Не поспішай. Я сьогодні – спокійна. Мрійно мене пронеси через повінь. Вимрій мене, Неземну, Ненадійну, Вимрій мене – Для […]...
- Анна Багряна – Не Беатріче Напрочуд чудовий ранок Для Вашої толерантності І для моєї радості – Бути для Вас Коханкою. Холодна вода не кінчиться На кінчиках Ваших митей. Кажу ж бо, Вам дуже личить це – Вічно мене любити. Може, Двері зачините, Чинно прогнавши протяг? Потім ще стану причиною Вашого антипотягу… … Іще раз… і, певно, Досить… Роси, покоси, блискавки… […]...
- Анна Багряна – Ти – не кентавр, а я – не амазонка Ти – не кентавр, а я – не амазонка, Ми просто звуки із високих веж, Заховані в невидимих солонках Солоних марень і солодких теж. Моя емблема – вічність на долоні, Твоя – гітарна порвана струна. П’ємо вино, солодке і солоне, І сміємось, сп’янілі від вина. Ти – не кентавр. А, зрештою, навіщо Нам повертатись у […]...
- Анна Багряна – Стрибожа посмішка В безнадійно-сумнім зітханні Посміхається нам Стрибог. Моє найпалкіше кохання – Твій останній в гречку стрибок. Може, завтра мене не стане, І життя – тільки мотлох днів… Ти – безглузде моє кохання В лабіринті бузкових снів. Всі дивуються: чом зітхає? Звідки в юності біль жури? Бо не вірять, що я вмираю З усвідомленням просто гри. І […]...
- Анна Багряна – Над посіченим січнем Над посіченим січнем Від зимової стоми Стоїмо Пересічні Незнайомо-знайомі. Кожен погляд – як здогад, Кожен порух – як слово. І чекаємо Бога Для своєї Любові. І чекаємо дива (Кажуть, див не буває), Ідучи несміливо Через пекло до раю, Через лютий у літо, Через літо… у січень, І блукаємо світом, І шукаємо Вічність… Опиняється в хмарах […]...
- Анна Багряна – Неандертальці, пітекантропи Неандертальці, пітекантропи… Ми живемо так, як хочемо жить. Шлях із варяг у Центральну Європу Через поля українські лежить. Маємо все і не маєм нічого, Ділиться люд на холопів і знать, Чути тривогу в дніпровських порогах: Бога нового будуть скидать? Хто ми? Та ми ж – православні поганці, Котрі чекають ударів хлиста, Котрі п’яніють від дикого […]...
- Анна Багряна – Свято Купала Свято Купала – ніч не для іноків, Іноді хочеться трошки несвятості, Багаття багатого, Вінків та віників, А ще – якоїсь первісної радості, Смикання кетягів стиглої ночі, Жару жертовного, що попід полум’ям, Голими п’ятами першого “хочу” Бігти щодуху З Його ім’ям…...
- Анна Багряна – Не молилась, не каялась Не молилась, не каялась, Не падала, Не плакала, Не ходила в ніч На Івана Купала Шукати білого Цвіту папороті. Не чекала, не сподівалася, Не думала, що збувається. Просто хотіла дізнатися, Цікавилася, Що з дівчатами Невінчаними Трапляється… І пішла у ніч – сама, Без підкови осикової. Загубилася. Її досі з тих пір нема… Не докликались… Не […]...
- Анна Багряна – Ніч перед Різдвом Розсипані іскри ватри По світу, немов байстрята… Завтра – Різдвяне свято Буде хтось зустрічати. Шабашем відгуляю Оргій відьомських коло. Відьма – та, що все знає Зараз або ніколи. Відьма – це я… Бачиш, Плига вогонь вгору? Кожна іскра – як значення Вдачі чужого горя. Я ж байдужа до горя… Гей, мої потерчата! Нумо на Лису […]...
- Анна Багряна – душі дерев У задумі ліси і холодні колоди, Що оселями стали Для заблуканих духів… Вічні душі дерев, Які порубали Дужі сонячні душі, Дужі сонячні руки… Вони ходять самі І блукають укупі, І ховаються там, Де лукавлять криві… Вічні душі дерев, – Такі непідкупні І живі…...
- Анна Багряна – Коли зорі вгорі примружаться Коли зорі вгорі примружаться Над проваллям земних низин, Ти додай до своєї байдужості Кришталь моєї сльози. Ти згадай зіниці зволожені В таємничім житті орбіт, Через янгола подорожнього Передай мені свій привіт. Не навмисне, а так – випадково, Якщо стрінемось раптом десь, Не обмовимось ані словом, Щоб не вбити своїх сердець....
- Анна Багряна – П’янкий бузок над спраглим серцем П’янкий бузок над спраглим серцем, І враз – симфонія дощу. Громами небо озоветься: “Не бійсь: пограюсь – відпущу!”. І все в невидимих магнітах, – Так вперто вабить і гука, Що розбиваються граніти І опускається рука. А у руці – маленька квітка – Бузковий символ юних снів, І ніжні крапельки – мов свідки Того, що сталося […]...
- Анна Багряна – Самотній сум розіп’ятої п’ятниці Самотній сум розіп’ятої п’ятниці, Зітхає день у сутінках годин, Бо він один. Нема йому порадниці Над мороком непрощених провин. Зітхає день. Не плаче – лиш зітхає, Бо хмарам сліз проронених шкода. Чия біда У тім, що затихає Комусь привиджена часу хода… Комусь намічена на серця матриці. А втім, зітхаючи, і день, і ніч Із протиріч […]...
- Кохаю тебе! Кохаю тебе ти повір Кохаю ти про це знай Та ніколи не забувай! Пам’ятай про ночі і дні Коли ми гуляли у вісні Про те як чарівно було Як зорі ярко нам світили Як місяць ясно чарував Як же ти мене тоді кохав Як же присмак на моїх губах Таких гарячих та палких Тебе щоночі […]...
- Я б хотіла писати вірші Я б хотіла писати вірші, Щоб сказати тобі у сні, Як я сильно тебе кохаю І як сумно без тебе мені. Я не вірю, що ти чекаєш Вісточку з неба в вікні, Але все ж я тебе кохаю, Я б хотіла вернутись в ті дні. Тут немає високого пафосу І майстерної гри у словах, Тут-надія […]...
- Хочу пригорнутися до тебе Хочу пригорнутися до тебе, Ти – моя мила, ніжна, дорога… Я для тебе зірву сонце з неба, Для мене ти зірка золота. Поцілую я тебе вустами, Доторкнусь до твоєї руки. Я кохаю тебе до нестями І це триватиме вічність, роки… Я тобою живу, бо ти – ангел! Ти мене розумієш завжди. І коли зустрічаюсь з […]...
- Пробач за все що я зробила Пробач за все що я зробила, За те що тебе я полюбила, Пробач за сором і страждання, За те, що ти моє кохання. Роблю я боляче… Чому сама не знаю, Але кохаю я тебе, кохаю. Повір мені, що можу я змінитись. Повір і в те, що буду я тебе любити. Ти повітря моє, і я […]...
- Анна Лисенко – Зустріч з тобою Зустріч з тобою схожа на рецидив наркомана – Ось я собі живу, чай п’ю, Когось навіть кохаю. Абсолютно непогано виживаю, Звичайно не рай, Але номерів люкс я не вимагаю. Аж тут погляд, як ножа край, Ріже по живому. Пульс пришвидшується, Слова стають невагомі, Так, мабуть і виглядають, Пост-викидні любові....
- Коханний Моє кохання немов сон Таке яскраве і прекрасне Немов місяць, що світить вночі яскраво… Кохання, яке ніколи не погасне Тому що я тебе кохаю Ти повір! Кохаю. Ти знай! Та ніколи не забувай! Про те, що мені з тобою солодко. І кохаю я тебе! І думаю… Кожен день про тебе! Про моє сонечко! Про моє […]...
- Анна Єгорова – А. М Лише подумаю і… не буду. Уже за це хай мене не знатимуть. Лише говори, що мене добре чути, І я на ім’я тебе називатиму. Можна присісти, але на підлогу. Можна ховати (і так тримати!) Але не слухати не від кого, Що так не треба, что так не надо. Я не готова “палити будинки”, Аби увагу […]...
- Анна-Марія Нараєвська – ти в мені починаєш Ти в мені починаєш Безмежність кохання і слів Я до тебе лечу, а треба, можливо, пішки Доки ти там в молитві Прославляєш своїх Богів Я молюся на тебе, Без єдиної псевдо – віддишки Я би рада мовчать Я би рада не чути співзвучність Поринати у світ, де немає й не буде тебе Я би рада […]...
- Без тебе Дивлюсь на небо – не бачу неба, Дивлюсь на нічого – бачу тебе. Дивлюсь крізь дим мрій та бажань, Життя не залишає жодних сподівань. Дивлюсь на тебе – бачу твої очі, Погляде мій, дивись у її очі, Тону в твоїх очах крізь темні ночі – Ще темніші вони без тебе. Без тебе сонце мені не […]...
- Все ще люблю Все ще люблю. Все ще люблю, все ще кохаю, Все ще ціную, все ще чекаю, Все ще бажаю повернутись до тебе, Але ти кажеш, що тобі не до мене, Все ще бачу тебе увісні, Але мене не існує в твоєму житті. Все ще прагну сказати “Кохаю” І тільки на тебе одну я чекаю, Я бачу […]...
- Андрій Любка – Я. П Від тебе до мене – як сто небес. Від тебе до мене – повітря – ледом. Я жив без тебе, а зараз без Неба і сонця, а значить – без тебе. Від тебе до мене – сторукий бог. Від тебе до мене – гірка фатальність. І замість того, щоб бути вдвох, Тиняємось ми по дорогам […]...
- Володимир Сосюра – Марії Якби помножити любов усіх людей, Ту, що була, що є й що потім буде, То буде ніч. Моя ж любов – як день, Не знають ще чуття такого люди. Якби зібрати з неба всі зірки І всі сонця з усіх небес на світі, – Моя любов горітиме яркіш За всі сонця, на тисячі століттів. Якби […]...
- Ольга Анцибор – Пізнє кохання Хто сказав, що вже кохати пізно? Хто сказав, що час уже минув? Все залежить від душі, від пісні, Що в падінні краплі ти почув. Стільки літ душа була самітня, Біль та чорна туга в ній жила. Раптом в очі глянула блакитні І веселка в небі ожила. Засміялись дзвоники шовково, І щебече пташечка мала. Я щаслива, […]...
- Таня Бенещук – Колишньому чоловіку… (Ч. І. А.) Ти розбив моє серце і мрії, Наче вітер об камінь хвилю морську. Розіп’яв без жалю щиру душу й надію… Ще насміливсь спитати чи тебе я люблю?! Ти ж кохання без краплі поваги, То під ноги кидав, то здіймав до зірок. І терпіння сталеві канати, Лоскотав довжелезні роки-все казав: “Це життєвий урок”. Ти згадаєш мене. Ще […]...
- Леся Українка – На мотив з Міцкевича Я не кохаю тебе і не прагну дружиною стати. Твої поцілунки, обійми і в мріях не сняться мені, В мислях ніколи коханим тебе не одважусь назвати; Я часто питаю себе: чи кохаю? – Одказую: ні! Тільки ж як сяду край тебе, серденько мов птиця заб’ється, Дивлюся на тебе й не можу одвести очей, І хоч […]...
- Олег Правда – Nature morte Я подарую тобі мертві квіти, не живі. Я подарую їх, бо я любить тебе не буду. Вони стерильні – не старі та не нові, Від аромату їх ніскілечки не нудить. Я не кохаю вже три місяці та день. Я не кохаю вже. І майже третє літо- У сни мої, в ту муку для очей, До […]...
- Анна Гунько – Соломії вже тридцять і осінь для неї – горе Соломії вже тридцять і осінь для неї – горе. Вона знає життя, видихає весь дим на скло. Соломія все менше сміється і менше усіх говорить. Соломії вже тридцять. У неї є власне авто і житло. Соломія з роботи приходить брудна і накручена, Він її обіймає й дає випускати на нього пар. “Мій розгублений хлопчику, я […]...
- Ольга Перехрест – Анна. Анна У Анни чорне волосся, троянда на литці. Анна спускається сходами, йде до криниці. Вдача її легка, хода невагома. Вона набирає воду та йде додому. Анна рудоволоса, тонка мов спиця, Має гострі вилиці, точені ключиці. Ходить до річки, полоще у ній білизну. Анна не знає Анни, навіть приблизно. Між Аннами – кілька кварталів, церква, та сама […]...
- Герасим’юк Василь – дев’ять днів, а потому сорок Дев’ять днів, а потому сорок, А на рік З верхів як з небес Ізійшов божевільний отрок І крисаню Поклав На хрест. І ніхто з нас її не скинув. Щось гуло із надгробних трав. Хтось ледве чутно мовив: “дитино… “ І нічого більш не сказав. Вже наш рід – як ота крисаня: З голови мутної – […]...
- Віталія Костюк – Мій коханий, мій любий, милий Мій коханий, мій любий, милий… Моє серце для тебе б’ється, Моє серце для тебе сміється З усієї своєї сили. Десь там коваль щастя кує. Десь там маляр долю малює. Я люблю лиш тому, що ти є. Лиш тому, що ти десь існуєш. І не владні ні відстань, ні час… Почуття ж бо не має меж! […]...
- Андрій Любка – Мені казали, що в мене немає голосу Мені казали, що в мене немає голосу, Темне минуле і труднощі з алкоголем, І, як інколи пишуть газетні полоси, Змішую пиво з горілкою, риму – з болем. Мені казали, що в моїх віршах брудно і холодно, Біблійний туман і печаль вокзальна. На це кажу: у моїх віршах вітри, як жіночі стогони: Помірно-континентальні. Мені все частіше […]...
- Сергію Єсєніну Перепливаючи осінніми дощами Ти не минай мого життя, печаль Так іноді тебе не вистачає, Моя березово-туманова вуаль. Цвітеш, як день, помреш неначе вічність, Я пригоршнями п’любов з калюж Нічних зірок безмежна хаотичність Крізь мою душу суне, наче вуж.. Я – подих вітру, шепіт трав – я босоногий Із власним катехізесом чеснот Мій прапор чорний з […]...
- Анна Лисенко – Блістер кетанолу, три упаковки колдфлю Блістер кетанолу, три упаковки “колдфлю” І жодного “люблю” в поштову скриньку твою. Я думала ти СНІд, чи ще яка смертельна хвороба, А виявилось – банальна простуда, максимум, грип, Я перестала тримати тебе, й ти зник. Хтось би плакав, а я кажу “чудово”, Й вивожу це слово на зап’ясті лівої руки, Якщо серйозно, то без тебе […]...
- Наталя Кушнір – Живу Україною! Живу, вся в Україну рідну вбрана! В вінку й намисті з синьо-жовтих квітів! Йду полем милим – несказанно-гарним, Де колоски прекрасні, наче діти! Я те святе колосся обіймаю! Воно – мій хліб і Божий оберіг! Й моєму щастю, Земле, меж немає! Кладу усю себе до Твоїх ніг! Хочу, щоб Ти була одна-єдина, БО МАТИ – […]...
- Анна Ахматова – “Ні до кого і слова в ці дні не кажу… ” (в перекладі М. Тарнавської) В перекладі Марти Тарнавської Анна Ахматова По неделе ни слова ни с кем не скажу… * Ні до кого і слова в ці дні не кажу, Біля моря самотня сиджу, І так любо, що бризки солоні морські, Як і сльози мої, гіркі. Весни й зими пройшли, та мені лиш одна Залишилась у згадці весна. Вже […]...
Моє ставлення до української мови.