Антонич Богдан-Ігор – Буря

Надходить буря. Сиві вільхи
В тривозі туляться до себе.
Щоб відідхнути, просить пільги,
Хоч на хвилину, в багрі небо.

Мов стовп, піднявся вихор тричі,
І сяють блискавки, аж маки
Червоні сплющують зіниці
І клоняться хорунжим ляку.

Кларнетів схлип, і вітру помах,
І виє лис – нічний астроном.
Червона неба папілома
Прорізана, мов бляха, громом.

Це з-понад бурі безкрай вільний,
Схилившись, риє в хмарах ями.
Тоді слова швидкі й доцільні,
Мов леза, схрещую з громами.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)



Що таке епічний твір.
Ви зараз читаєте: Антонич Богдан-Ігор – Буря
Copyright © Українська література 2023. All Rights Reserved.