Антонич Богдан-Ігор – дно пейзажу

Корови й дині. Білий янгол
На лопуха зеленій плахті.
Хто будить в серці тужну п’янкість
І хто колише темний страх твій?

Ще неоправданий, таємний,
Мов кріт, від дна коріння риє
І грає, мов кларнет підземний,
В кипінні форм, у барв завії.
І як зродився без причини,
Так без причини щезне знагла.
Природи лоно мрячне й синє,
І сонця кіш,
І кіш землі,
Що в ньому
Корови, квіття, дині й янгол.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...
Ви зараз читаєте: Антонич Богдан-Ігор – дно пейзажу