Антонич Богдан-Ігор – два серця

У вечір, в обрії, у спів
Підем, обнявшись, перед себе.
Мов черепицю із дахів,
Зриває вітер зорі з неба.

І, відділившись від юрби,
Загорнемося в хутро ночі.
Хай два серця – два голуби
Співзвучно й тужно затріпочуть.

3 квітня 1935


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...
Ви зараз читаєте: Антонич Богдан-Ігор – два серця