Антонич Богдан-Ігор – Франко

Не легко відійти в країну вічності німу,
Хоча яка була б дорога днів трудна і сіра.
На сто вузлів сплелись думки з землею, й аж йому
Життя з долоні випало, немов розбита ліра.

Учитель і поет, виховник, будівничий, що
Було для нього кожне слово чином, кожне ділом,
Не музам дань складав і не собі співав, а щоб
Шляхи майбутнього в мету спрямовували сміло.

Підвівся і, відклавши пісню, мов гребець весло,
До гнівних зір війни молився віщо в ніч весінню,
І з ложа смерті слав думки на шлях, що ним ішло
Його натхненням виховане днів тих покоління.

“Життя і знання”, ч.5, 1936

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...
Ви зараз читаєте: Антонич Богдан-Ігор – Франко