Антонич Богдан-Ігор – Колискова

Вузли доріг затиснуті на горлах сіл. Знов сняться сни минулі.
Сідають дні, мов птахи, на хатах і розгортають крила вітру.
Скриплять колиски: “Синку, спи, накрию сном тебе, мов листям мирту,
Лиш не ходи, хлоп’ятко, в ліс, бо вовк тебе у лісі з’їсть, ой люлі!”

Співає на шляху піхота: “Не стелися по землі, барвінку!”
Пан сотник лютий: “Покрутило б язики вам, покручі прокляті!”
Ударило у мідь дороги, мов у жовтий бубон, сонце дзвінко,
Кийки проміння б’ють червоним верблем у калюж рудяві лати.

Під спів піхоти сходить вечір. Ще в розприслім сонці сяє зброя.
Вже ніч. до зір пришпилені кокарди літаків. Ніхто не будить
Розквітлих квіттям снів дитячих,
І не бачили,
Не знали люди,
Коли зоря спинилась над колискою майбутнього героя.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...

Хто у кого вкрав щастя твир.
Ви зараз читаєте: Антонич Богдан-Ігор – Колискова