Антонич Богдан-Ігор – Літній вечір


Від спеки місто важко дише,
Й чоло його шорстке й червоне
Під віялом нічної тиші
Поволі стигне і холоне.

Тремке натхнення віддзвеніло,
Застигло в мудрій вірша брилі.
Твоє чи не твоє це діло,
Ти сам збагнути вже не в силі.

Крізь гамір дня незмінне “завжди”.
Заснеш,
Заснеш без зір, поете,
Життя на звуки розмінявши,
Мов золото в дрібні монети.



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Композиція твору лебеді материнства.
Ви зараз читаєте: Антонич Богдан-Ігор – Літній вечір