Антонич Богдан-Ігор – Над книжкою поезій

Люблю не раз вертатись до старого табурету,
Де кілька книжечок лежить завинених в газету.

Коли з-за неба виринає ніч назустріч дневі,
Мов спомин, випливають із полиць слова вишневі.

Слова, що пахнуть житом, сіном, сонячними днями,
Надихані землею та навіяні вітрами.

Слова, що вимріяні у безсонні, довгі ночі,
Коли стріла натхнення, вбита в серце, їддю точить.

Зникають речі, розвіваються довкола стіни.
Тремчу над книжкою у вічності холодній тіні.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...
Ви зараз читаєте: Антонич Богдан-Ігор – Над книжкою поезій