Антонич Богдан-Ігор – Натхнення

Такий бува момент, що в серці полумінь пече,
Напруга почуваннів межі розрива,
Злітають блискавки з осяяних очей,
Та іскрами думок палає голова.

Немов льоди душі твоєї попливли б
Увиш,
Підносять слова щиріш і правдивіш,
Мов квіт зарання, відімкнеться серця глиб.
– Тоді стає брехнею кожен вірш.

19 і 20 травня 1932


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)



На дорогу йду я в самотині роздум.
Ви зараз читаєте: Антонич Богдан-Ігор – Натхнення
Copyright © Українська література 2023. All Rights Reserved.