Антонич Богдан-Ігор – Похмурий гімн

Похилі чола,
Похмурі очі,
Розпука гола,
Мов свердлом, точить.
Тривожний голос
Шепоче стиха,
Та зір навколо
Шукає лиха.
Тривожні очі:
Німим що буде?
І серед ночі
Блукають люди.
Зимою, літом,
Мороз чи спека –
Йде острах світом
Та небезпека.
Гарячка й туга
Уста спалила,
І кряче пугач –
Зла чорна сила.
Стукочуть кузні
Десь таємниче,
І усміх дружній
Застиг в обличчі.
Заблисне обрій
Вогнями зливи,
Добі хоробрій
Час невмолимий.
Зневіри трійло,
Сліпий недогляд,
Та неспокійно
У далеч погляд.
І раптом: стукіт,
Тупіт,
Гул
Копит.
Далеко
Дудоня.
Стрясеться
Долоня.
І раптом: глухо.
І до землі в тривозі вухо:
Земля дрижить.
І чути:
З грюкотом гряде далека мить.
Надходять роки,
Суворі роки.
Незламні кроки
Вже на Нову прямують путь,
Нове
Майбутнє
Молотом
Кують.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...

Поясніть назву оповідання а чехова хамелеон.
Ви зараз читаєте: Антонич Богдан-Ігор – Похмурий гімн