Антонич Богдан-Ігор – Прочитан

Уздовж причілля тінь лягає вогко,
А коло брам розколений колодязь,
У землю встромлений, немов колода,
Зеленим, молодим сміється мохом.

Патлатий, кучерявий прочитан
Руками обіймає червінь цегли
Та головою похитує легко
Над проминанням людських правд й оман.

В труні віків лягли дні юні замку,
Минувшини обвило листя клямку,
Та й, може, сотий сніг на полі тане,

Новими бурями співа Вкраїна.
О пісне, як же ж часто прочитаном
Цвітеш ти буйним на життя руїнах.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...
Ви зараз читаєте: Антонич Богдан-Ігор – Прочитан