Антонич Богдан-Ігор – Слово про полк піхоти

Ми молодість тверду і кучеряву
Складаємо, мов прапор, на лафетах.
У куряві цілує очі слава,
Горять на небі кулі і комети.

Змішалися, у куряві склубившись,
Статуї й люди перед арсеналом.
Ми, на багнети сонце настромивши,
Виходимо нестримно і зухвало.

Юрба в вертепах вулиць, наче повінь.
З-під ратуші зриваються два леви,
Біжать в юрбу, толочать, брук сплив кров’ю,
Юрба кипить, шаліє. Місце левам!

Під гул, під бряз валторен і тарелів
Виходять леви попереду роти,
Ведуть її. Хай їх вітають трелем
Пузони полку п’ятого піхоти!

Хай всі, хай всі побачать і почують
З трибун, з балконів, з брам, з дахів сріблистих:
Востаннє вам піхота салютує!
Шрапнелі сонця вибухають в місті.

Ми молодість тверду і кучеряву
Складаємо, мов прапор, на лафетах.
У куряві на синім небі сяє
Майбутньої Республіки планета.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...
Ви зараз читаєте: Антонич Богдан-Ігор – Слово про полк піхоти