Антонич Богдан-Ігор – Схід сонця

Страшне вино ночей доспілих
По вінця в черепі хлюпоче.
Буджуся сонний, неспокійний,
І місяць чавить мої очі.

Та раптом чую: вище, тонше,
Стрункіше дзвонить ясна синь.
Драконе місяцю, загинь!
Ось білий бог ізходить – сонце.

11 березня 1936

Ви зараз читаєте: Антонич Богдан-Ігор – Схід сонця