Антонич Богдан-Ігор – Весілля

Почалось так: упився я
Від перших власних строф похмілля.
Був тільки місяць дружбою
На мому з піснею весіллі.
Як сталось те, як задзвеніло,
Сказать не вмів оцього вам би,
Коли б так серце не горіло.
Так народились перші ямби.
Слова не тесані в гамарні,
Слова, осріблені в вогні.
Складають радісні пісні
В весни заквітчаній друкарні.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...
Ви зараз читаєте: Антонич Богдан-Ігор – Весілля