Антонич Богдан-Ігор – Вірш про вірші

Чоло в долоні похили,
Чоло в долоні похили.
В вазах строф цвітуть слова пахучі, мов квіти,
Крізь шибу туги будеш в очі місяця глядіти.
Туман обійме ночі злий,
Туман, що в кольорі золи.
Півкола на воді
Розвівши,
Поволі місяць сів.
На галузі задуми листя виросте блакитних слів,
Заслониш очі тишею, немов руками, а тоді
Почуєш спів,
Почуєш вірші.
Не ті в книжечках, що парфумів мають пах,
А інші,
Лиш черенками думок
Друковані на серця сторінках.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...
Ви зараз читаєте: Антонич Богдан-Ігор – Вірш про вірші