Антонич Богдан-Ігор – Забута земля

Село вночі свічок не світить,
Боїться місяця збудити,
Що жовтим без наймення квітом
Цвіте в садах, дощем умитий.

Густа вода спливає з гребель,
Де обрії спинились в леті.
У бурих кублах побіч себе
Звірята, люди і комети.

Забута земле під дощами,
Під оливом рудого неба!
Ця пісня серцю наче камінь,
А все ж її співати треба.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...
Ви зараз читаєте: Антонич Богдан-Ігор – Забута земля