Аня Тет – Очередная мечта треснула?!
Очередная мечта треснула?!
Подумаешь.. Не повезло..
Пособирала осколки, по быстрому
И выбросила.. В ведро..
Последняя надежда впросак?!
Да ну ее.. То ли еще будет?..
Зажала волю в кулак
И вперед.. ярко красить губы..
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Мечта – могучая творящая сила (По повести-феерии А. Грина “Алые паруса”) Древние греки говорили, что желание уже само по себе творит. Сила желания, мечты способны перевернуть жизнь и изменить человека. Александр Грин силой своей мечты создал целый мир, в котором живут отважные, чистосердечные мужчины, поэтичные и прекрасные женщины, где у моря стоят города с чудесными именами – Лисе, Зурбаган. Грин знал силу мечты и силу любви. […]...
- Жизнь и мечта о жизни в рассказе И. А. Бунина “Легкое дыхание” Здесь, в тишине кладбищенской аллеи, Где только ветер веет в полусне, Все говорит о счастье и весне. Сонет любви на старом мавзолее Звучит бессмертной грустью обо мне, А небеса синеют вдоль аллеи. И. А. Бунин Жизнь… Смерть… Мечта… Любовь… Как часто слышим мы размышления на эти вечные темы! Сколько красивых стихов, песен, романсов воспевают любовь […]...
- Мечта о красоте человеческих отношений, о любви (по рассказу А. П. Чехова “Дом с мезонином”) К рассказам А. П. Чехова как нельзя лучше подходят слова В. Г. Белинского, сказанные о малой прозе. Писатель словно “дробит жизнь по мелочи и вырывает листки из великой книги этой жизни. Соедините эти листки под один переплет, и какая обширная книга, какой огромный роман, какая многосложная поэма составилась бы из них!” Как правило, события, на […]...
- За Україну! – Вороний Микола За Україну З огнем завзяття Рушаймо, браття, Всі вперед! Слушний час Кличе нас – Ну ж бо враз Сповнять святий наказ! За Україну, За її долю, За честь і волю, За народ! Ганебні пута Ми вже порвали І зруйнували Царський трон, З-під ярем І з тюрем, Де був гніт, Ми йдем на вільний світ! За […]...
- Богдана Лапченко – Я їду від тебе, я мчу навпростець Я їду від тебе, я мчу навпростець. Любові занадто багато у світі. Втікаю щодуху. доволі! Кінець! А після дощу всі дороги розмиті. Педалі кручу абияк, навмання. Збираю всю волю в кулак, щоб зміцніти. А вітер в обличчя дав ляпаса – на! Мене ти давно вже із пам’яті витер....
- Дмитро Павличко – “Ніч була ясна, я стежками біг… “ Ніч була ясна, я стежками біг. Стопи опікав кам’яний моріг. Линула зоря на круті плаї, Як метелика, я впіймав її. Під вікном твоїм я відкрив кулак, Показав зорю, мов червоний мак. Та не вийшла ти, тільки у вікні Стала й знак дала – геть іти мені. Я назад помчав темним путівцем, Біжачи крізь ніч, плакав […]...
- Микола Вороний – За Україну! МИКОЛА ВОРОНИЙ ЗА УКРАЇНУ! За Україну З огнем завзяття Рушаймо, браття, Всі вперед! Слушний час Кличе нас – Ну ж бо враз Сповнять святий наказ! За Україну, За її долю, За честь і волю, За народ! Ганебні пута Ми вже порвали І зруйнували Царський трон, З-під ярем І з тюрем, Де був гніт, Ми йдем […]...
- Дніпро – Василашко Василь Антів древніх – вена, Ордам – глиб шалена. “Шлях з варяг у греки”, Січі – кінь баский… Мріяв наш Славутич, Ніжний і гримучий, Таврію обняти, Оживить піски. Став дніпро морями, Красить піч вогнями: З неба глянь – наземний, Свій Чумацький Шлях! Не реве, не стогне, Ріг достатку повнить; Де канали – повінь Золота в полях. […]...
- Ольга Анцибор – Заздрість В багатстві й розмаїтті почуттів Я перевагу віддаю коханню, Але і співчуття й правдивий гнів В житті займають місце не останнє. Ціную вірність я і щиру радість, Любов до ближніх, відданість ціную. Ненавиджу і зневажаю заздрість, Ту чорну заздрість, що життя руйнує. Нещасні всі, що заздрістю хворіють Вона їм душу їсть, як ржа залізо. Радіти […]...
- Олеся Крисько – Тепла бракує Тепла бракує… Щирих почуттів… Руки торкнутись… Затишок відчути… Я так втомилась від жорстоких слів, Мені нестерпно їх постійно чути. Прошу тебе, не муч мене, прошу! Мені так важко з цим миритись болем. Я крізь життя самотність цю несу, І ти мені не додаєш покою… Холодний погляд твій пронизує все тіло, Ховаюсь від очей твоїх – […]...
- Катерина Лук’яненко – Нескорена Пригорнувшись душею до рідного слова, Увібравши безмежну бездонність небес, Я веду з тихим вітром у полі розмову, А він душу неспішно у мене краде. Непомітна тривога наповнює серце, А відомі події у думці болять. Їм гіркий шоколад, де наповнювач з перцем, Йду вперед, бо у терені стежка назад. Йду вперед, щоб напитися волі до краю, […]...
- Іван Андрусяк – кирпата безодня розплющує губи Кирпата безодня розплющує губи Сміється і плаче над погарлм неба Сплелися до танцю Венера і Врубель Під білих колон гомеричний молебен Під місячний мармур ввіходжу останнім Ворушаться пальці в кулак захололі А ви залишаєтесь еллінська панно За вічним бар’єром мітичної долі...
- Ранний романтизм А. М. Горького (1) Имя провинциала Алексея Пешкова мало кому было известно в конце 90-х годов XIX века, но читатель был поражен появлением трех томов “Очерков и рассказов” нового писателя – Максима Горького. “Большой и оригинальный талант”, – таково было общее суждение о новом писателе и его книгах. Растущее в обществе недовольство и ожидание решительных перемен вызвали усиление романтических […]...
- Христина Головко – НАМ слід говорити ще голосніше! НАМ слід говорити ще голосніше! НАМ слід стискати майбутнє в кулак НАМ остогидли підкилимні миші Сьогодні Так, або завтра Ніяк НАМ слід триматися до останку Тримати за руки усіх хто в нас є! Життя твориться не на бланку, Життя твориться тим ХТО ТИ Є!...
- Сергiй Червонозорянський – Ты для меня и друг, и больше Ты для меня и друг, и больше Ты для меня – скорей мечта Так привлекает и тревожит Твоей улыбки чистота… Воспоминаний вьется пыль, Дорога впереди пуста Не расцветет, как мак, ковыль, Объята тайной Красота...
- Прости за доверие В комнате моей больше нет зеркал, Я не мог смотреть на себя… В тусклом свете свеч я ответ искал Почему так реальна мечта. Жить одной лишь ей было так легко, Променять весь мир лишь на нее… Но из-за тебя время грез ушло, И тепло в край пустоты унесло. Больше не зови, не ищи меня, Я […]...
- Мечтали, верили, страдали Мечтали, верили, страдали Любили тихо говорить, Но вдруг надежды все упали, И стали Господа молить. Он был ошеломлен словами, Которые сказал им врач Болезнь тянулася годами Сомнений нет, проигран матч. Боялся он сказать любимой Тот верный лекарский излог Боялся, что будет судимой Небесный Суд – последний всем урок. Угрюмый вышел с кабинета, Перед глазами жизнь […]...
- Тарас Шевченко – Он чого ти почорніло, Зеленеє поле? “Он чого ти почорніло, Зеленеє поле?” “Почорніло я од крові За вольную волю. Круг містечка Берестечка На чотири милі Мене славні запорожці Своїм трупом вкрили. Та те мене гайворони Укрили з півночі… Клюють очі козацькії, А трупу не хочуть. Почорніло я, зелене, Та за вашу волю… Я знов буду зеленіти, А ви вже ніколи Не […]...
- Павло Мовчан – Вдовине (Повоєнне) Синіє до хати зозулине око, Сирітно, незатишно, зболено так, Що чашка в руці перехлюпує соком, Вростаючи гостро в кулак. Оце ж бо твій дім, самото-удовице: Побілені стіни, долівка німа, Крок ступиш – і зяє безодня-криниця, Вода невтоленна, шалена зима. Оце ж бо твій дім – погніздовище суму, Де дві горошини до стелі ростуть, Де дві […]...
- Цей світ Цей світ який створений богом, подивися що ти бачиш навколо Цей світ він прекрасний, чудовий, поглянь і ти побачиш те – заради чого живемо. Ти побачиш світ який створен для тебе, щоб радіти життю, і радіти усьому. Пройти через випробування ми повинні у ньому Іти вперед, через ряд перешкод Іти вперед через ряд перемог та […]...
- Козацьке житло – Народні перекази та легенди КОЗАЦЬКЕ ЖИТЛО Січ – ото в запорожців кріпость. Коло неї були окопи, вали, а всередині дзвіниця була така, що в неї й гармати ставлялися… А жили вони скрізь по степах кущами, в землянках, або по-їхньому, бурдюгах: так чоловік по п’ятнадцять, двадцать, а то й менш. У Січі – так там жили все по куренях1, по […]...
- Неволі постулат Що було все до тебе, Пролив, зажав в кулак, Відпустив просто неба, Неволі крику постулат. За твої ховаюсь крила, Опинившись поруч у диханні, Що мені одному їх відкрила, У своєму танемо бажанні. Сил немає шепотіти, Мені у спокусі на устах Твоє ім’я, і йому радіти Вказало серце у думках. Звертаю погляд до весни, Не плачуть […]...
- Сочинение на тему: Без чего не может жить человек (2 вариант) Когда на уроке учительница спросила нас, без чего не может жить человек, нам сначала показалось, что это очень простой вопрос. Из разных концов класса сразу посыпались ответы: без еды, без воды, без солнечного света. Однако, подумав дольше, мы вспомнили, что и в голодные годы у людей были свои радости, свои маленькие праздники, которые многим помогли […]...
- Микола Хвильовий – Після громовиці Ох, нарешті!. Прокотилась!. Гармати грому вдалечінь, Нема хмарин важкого тіла, І бавиться, і бавиться відмолоділа височінь… І тільки іноді бабриськи Від блискавок-жарин По обрію там низько-низько, Неначе крила золотих пташин. Басейну бовна бірюзова Рядниною безмежно простяглась… Живи! – сріблясте, вічне слово Я чую в цей бадьорий час. На тротуари жваві очі – Калюжі викраяні в […]...
- Надежда Твои глаза не могут, не видят, Не будут, не станут смотреть… Не пытались, не верят, но хотят, Увидеть Солнце, небо, ветер, взлететь… Вдыхая дым ты думаешь об этом Выдихая думаешь о дыме, Возможно это видеть нечем – Все во сне теперь, отныне… Теперь не так все происходит, Нельзя услышать запах льда… Не каждый к этому […]...
- Іван Андрусяк – сплітаються пальці сплітаються очі і голови Сплітаються пальці сплітаються очі і голови На стоптаний пляц виповзають картаті слова А ми залишаємось голими голими голими Ключиця сідниця коліно кулак голова Ховаємо очі за висхлими бляклими плівками Ховаємо в жмені маленьких драглистих синів А ви не приходите згорблений відчаєм лікарю Лиш тихе тремтіння повільно повзе по струні Проколює сонце дротинами променів гострими Понуре […]...
- Яновський Юрій – Епіграфи з роману “Чотири шаблі” (Пісня четверта) Голос: Бригади кінної сувора честь Не може падати або згасати! Життя тече, рушниця тре плече, Перетомилися в боях солдати. Далекий край – його таємний док – Пливе мінливо і росте туманом. В патронах порох до кінця замок, Давно вперед не кличуть барабани. Надія падає, як в море день, Звірячий – до берестя кличе голос, І […]...
- Микола Вінграновський – В Орську Не ти сидів тут, богом битий, Не ти орав слізьми Орю, Тут цар сидів, очима бликав, Царі отут ноздря в ноздрю. Сиділи, шевкали з Раїма, Ловили бліх – піски й блохва… Прийшла з неволі Україна Й тебе на волю повела. На вольну волю вільну всюди, Й тебе побачивши отак, Сказали землі, води, люди: – Віднині […]...
- Яновський Юрій – Епіграфи з роману “Чотири шаблі” (Пісня шоста) Голос: У пісні шабля татарву січе, У думі – за дружину вірну править. Бредуть, співають люди без очей, Перебираючи струну і славу. Лише про честь – сліпий речитатив, Про вірність і хоробрість побратимів. Розчісувачі грив старих часів, Важких боїв – боями нелюдимі! За тьмою – тьма, як доля кочова. В обличчя – непрозорий вітер лине. […]...
- Життя Життя чудове, … … .правда!? Але не весь час, не завжди Воно заводить нас в оману, Що ми одні, що назавжди… … . Це щастя і цей успіх буде, Як раптом, звідкілясь взялися сльози, І взявся страх, неспокій і турботи. Вже все не так Вже все змінилось ми, вони… Ніхто не знає де? що? і […]...
- Олесь Гончар – Танкіст Сніги! Не сніги, а ріллі, Наорані смертю за мить. І хлопець – одне вугілля – Біля танка свого лежить. Руку підняв до неба. Крик занімів на вустах. Бо жити б йому ще треба В незайманих десь містах, Ще б чути довкола себе Той гомін прекрасних міст. Бунтуючи, зняв до неба Чорний кулак танкіст. І руки […]...
- Надя Ковалюк – Не згадуй про мене, не смій Не згадуй про мене, не смій… Не дай мені знову відчути Той втрачений рай… ти не мій… Чужий, але ще не забутий. Не згадуй, бо досі болить… На серці і так одні лати… Чому так буває: лиш ” мить”, Коли так хотілось ” назавжди”? Чим далі – черствіє душа І часто німіють долоні. Здається – […]...
- За Україну! (народна пісня) За Україну З огнем завзяття Рушаймо, браття, Всі вперед! Слушний час Кличе нас, Ну-ж бо враз Сповнять святий наказ! Приспів: За Україну, за її долю, За честь і волю, за народ. Ганебні пута Ми вже порвали І зруйнували Царський трон! З-під ярем І з тюрем, Де був гніт, Ми йдем на вольний світ! О Україно! […]...
- Ранний романтизм Горького В конце 90-х годов XIX века читатель был поражен появлением трех томов “Очерков и рассказов” нового писателя – М. Горького. “Большой и оригинальный талант”, – таково было общее суждение о новом писателе и его книгах. Растущее в обществе недовольство и ожидание решительных перемен вызвали усиление романтических тенденций в литературе. Особенно ярко эти тенденции отразились в […]...
- Весно, весно без меж і без краю… – Блок Олександр “О, весна без конца и без краю… “ О, весна без конца и без краю – Без конца и без краю мечта! Узнаю тебя, жизнь! Принимаю! И приветствую звоном щита! Принимаю тебя, неудача, И удача, тебе мой привет! В заколдованной области плача, В тайне смеха – позорного нет! Принимаю бессонные споры, Утро в завесах темных […]...
- Борис Грінченко – Український марш Співається на голос: “Гей, не дивуйте, добрії люди” Гей, ізгадайте, браття-вкраїнці, Чим ми на світі бували, Як волю нашу, волю народну, Всі ми гуртом рятували! Гей, ізгадайте, знову вставайте: Рідний народ у неволі – Будем боротись і працювати, Щоб нам добитися долі. Воля, освіта, рівність, братерство Збудять ізнов Україну, – Будем за цеє, браття, стояти, […]...
- Олеся Крисько – О чем мы говорим? О ревности? О чем мы говорим? О ревности? Имеем ли на это право? В твоей постели я не первая, Да и последняя едва ли. В твоих глазах искринки носятся, Лукавой страсти многоточия. Мне так с тобой, признаюсь, хочется Делится мыслями порочными. О чем мы говорим? О верности? Была бы верность – нас бы не было! Я мир […]...
- Вірш – Звертаюся до тебе друже Мій давній друже – Світ, Вкраїно Віршем не можна передати Той біль, ту жаль за Україну А з спогадів лиш мить забрати, І все зібрати воєдино Та вірш прекрасний написати, Я зараз в спогади полину І буду правдоньку шукати. Коли ж задумаймось про волю? Коли ж щасливії будем? А серце ранене до болю, А серце […]...
- Павло Мовчан – “Срібна кров… “ Зникає слово в тишині, і слід сріблястий гине; Себе ти видихаєш щороку – не злічить Тих близнюків, що шнуром прив’язані до спини, І кожен за тобою слідком біжить, біжить… Ти озирнувсь – позаду в замет останній пада, За ним наступний миттю коліна в сніг схилив… Вперед біжи, вперед, бо згинуть всі дощаду, Та ніг не […]...
- Юлія Кириленко – На сугробах застылых душ На сугробах застылых душ Нити дней обвила человечность. Мы друг другу до боли чужды, До крови мы друг с другом вечны. Безупречный новый костюм, Из эфиров сплетенное платье. Кошельки с нами пляшут румбу, Жаля яда пунцовой печатью. На кусочки распродан мир, Почитаются ловкость и гибкость. ” – Что сегодня у нас на гарнир? – два […]...
Аналіз вірша крила костенко композиція.