Аня Тет – Я Вам пишу, чего же боле?

Related posts:

1. Герасим’юк Василь – Я вірші пишу Я вірші пишу Вночі в Прокураві, Я вірші пишу В татовій хаті, Доки сидять Під стіною на лаві Мої предки Вбиті й потяті. Доки сидять, Не зронивши ні слова, Доки сидять, Незворушні, незрушні, Моя душа, Як труна смерекова, Приймає прах, Вивільняючи душі. А звідки той прах, Давно зітлілий? А звідки ті душі, Давно відлетілі? І […]...
2. Юлія Алейнікова – Холодно? Я вже пишу листи Холодно? Я вже пишу листи. Зігрієшся, читай їх чи пали. Бо я тобі не в силах довести, Якими б ми щасливими були. Холодно? Я поруч, я жива. Зігрієшся, тікай чи пригорни. Я буду джерелом твого тепла, Хай навіть ти і я не станем “ми”....
3. Я пишу о любви… и красиво… и складно Я пишу о любви… и красиво… и складно. Только, это, поверь мне, не значит совсем, Что я знаю о ней хоть чего нибудь явно, Что любить я умею кого-то хитрей. Знаешь… даже я думаю больше… Кто, вот так благозвучно о чувствах поет, Тот, быть может, и вовсе любить не умеет, А завидует просто и талантливо […]...
4. Твір на тему: Я пишу вірші (твір-роздум) Я пишу вірші (твір-роздум) Я пишу вірші. Один з них я показала нашій учительці з літератури. Він їй дуже сподобався. Ось цей вірш: Все вкрито інеєм давно. Це перший з подихів зими. Моє зачинене вікно – Це другий з подихів зими. Усі дерева сплять неначе Та кришталеві бачать сни. І дощ у небі більш не […]...
5. Сижу у кiмнатi i пишу вiрша Сижу у кiмнатi i пишу вiрша, Бо серце болить i ридає душа, Без тебе кохана немає життя. Пробач менi сонце за вчинки моii, Я знаю, що зле учинив я тодi, Бо гордiсть закрила очi менi. Я хочу побачити знову тебе, Бо тяжко без тебе, Лиш ти в мене є. Але я надiюсь, що скоро прийде, […]...
6. Тарас Шевченко – То так і я тепер пишу Привикне, кажуть, Собака за возом бігти, То біжить і за саньми. То так і я тепер пишу: Папір тілько, чорнило трачу… А перш! Єй-богу, не брешу! Згадаю що чи що набачу, То так утну, що аж заплачу. І ніби сам перелечу Хоч на годину на Вкраїну, На неї гляну, подивлюсь, І, мов добро кому зроблю, […]...
7. Крістік Хрустік – А я пишу й писати буду А я пишу й писати буду… . Люди, пиво… і трава… Не забуду… Може з блуду Перетворю все в дива. Захлинатись від дихання І ридати від свободи… Помилки, стежки, страждання Нові і старі пригоди… Що ти? хто ти? Звідки і куди? З понеділка чи з суботи? Скажеш “стій” мені? Чи “йди”? Ти – людина. Я-щось […]...
8. Надя Ковалюк – Хороший мій, я знов тобі пишу Хороший мій, я знов тобі пишу В думках своїх чуттєві телеграми. У них – я зір із неба не прошу: Скажи мені, що буде далі з нами… Колись ти перед вибором стояв Серед доріг, стежок і поворотів. Колись ти у минуле відступав, – До мене ж – залишалось десять кроків… Я все пробачу… та не […]...
9. Остап Вишня – Отак і пишу (СКОРОЧЕНО) Остап Вишня Отак і пишу (Скорочено) Часто письменників питають, як вони пишуть. Герой-оповідач на це часто відповідає жартома: “А так пишу: беру папір, беру олівця, сідаю собі та й пишу собі… ” Навряд чи можна, на його думку, навчити когось писати художні твори, а от навчитися можна. Працювати в газетах почав пізно, коли було вже […]...
10. Отак і пишу (скорочено) – Вишня Остап Часто письменників питають, як вони пишуть. Герой-оповідач на це часто відповідає жартома: “А так пишу: беру папір, беру олівця, сідаю собі та й пишу собі… ” Навряд чи можна, на його думку, навчити когось писати художні твори, а от навчитися можна. Працювати в газетах почав пізно, коли було вже йому тридцять з гаком літ. Тепер […]...
11. Сочинение на тему: Для чего нужно учиться (2 вариант) У каждого из нас есть мечта, связанная с будущим. Наверняка многие ребята хотя бы один раз, но думали: “Когда я стану взрослым… “. Кто-то хочет стать врачом и лечить людей, кто-то мечтает о большом спорте и собственных рекордах, кто-то не может жить без музыки, кто-то стремится разобраться в человеческих достоинствах и недостатках и сделать людей […]...
12. “Для чего жить и что такое я?” (Духовные искания Андрея Болконского И Пьера Безухова в романе-эпопее Л. Н. Толстого “Война и Мир”) Это нелегкий вопрос. Мучителен и долог путь, который надо пройти, чтобы найти ответ на него. Да и найдешь ли? Подчас кажется, что это невозможно. Истина не только хорошая, но и упрямая вещь. Чем дальше заходишь в поисках ответа, тем больше […]...
13. Остап Вишня – Отак і пишу І Як ви пишете? З такими запитаннями частенько звертаються слухачі до всіх письменників мало не на всіх літературних вечорах, де письменники читають прилюдно свої власні твори. Звертаються з такими запитаннями вони й до мене. – Як я пишу? Колись, замолоду, на такі запитання відповідалося жартома так: – А так пишу: беру папір, беру олівця, сідаю […]...
14. С чего начиналась русская поэзия? За восемнадцатое столетие русская литература прошла очень сложный путь развития. В ней отразилось становление русской нации, она сама активно вмешивалась в политические, социальные и нравственные вопросы своего времени и стала мощным стимулом подъема национальной культуры, самосознания. К середине XVIII в. можно отметить таких известных поэтов, как Ломоносов, Тредиаковский, Сумароков. Их творчество представляет собой завершающий этап […]...
15. Сочинение на тему: С чего начинается Родина Родина – все, что мы видим, чувствуем; все, что нас окружает. Это – огромный мир, разнообразный звуками и красками, впечатлениями и открытиями. Для меня Родина началась с первых шагов, первых книжек. Из многообразия ослепительно красивых стран Отечество – это единственное место, где тепло и уютно, место, к которому привязан корнями родства, воспитания и образования. Родина […]...
16. Сочинение на тему: Для чего нужно учиться (1 вариант) “Ох, уж эта учеба!” – часто говорим мы, устав от уроков. Так хочется отвлечься, поиграть с друзьями, просто полениться. А если и почитать, то что-нибудь такое, где не нужно прилагать много умственных усилий. Но правильно ли это? Жизнь человека и его поступки настолько значимы, насколько глубоки его знания, насколько развиты умственные способности. Ведь недаром по […]...
17. Сочинение на тему: Без чего не может жить человек (1 вариант) Человеку трудно жить без любви, надежных друзей, но, по-моему, все-таки главное в жизни – это работа, любимое дело. Зачастую человек, проработав многие годы, уходит на пенсию и ощущает свою ненужность, бессмысленность дальнейшего существования. Ведь так важно в любом возрасте ощущать радость от проделанной работы и чувствовать себя нужным людям. Ощущение радости от успешно завершенной работы […]...
18. Сочинение на тему: Без чего не может жить человек (2 вариант) Когда на уроке учительница спросила нас, без чего не может жить человек, нам сначала показалось, что это очень простой вопрос. Из разных концов класса сразу посыпались ответы: без еды, без воды, без солнечного света. Однако, подумав дольше, мы вспомнили, что и в голодные годы у людей были свои радости, свои маленькие праздники, которые многим помогли […]...
19. “Отак і пишу… ” (Життя і творчість Остапа Вишні) Життя Остапа Вишні було далеко не простим. Хоча чи було воно простим у тих історичних умовах хоч у якоїсь мислячої людини? Певно, що ні. Павло Губенко народився 1889 року на Полтавщині, родина була багатодітна і незаможна. З дитинства хлопець мріяв бути вчителем, проте після початкової школи його віддали до Київської військово-фельдшерської школи, потім він працював […]...
20. Ради чего стоит жить, или Почему погасло сердце Данко? (“Старуха Изергиль” М. Горького) Раньше или позже перед человеком встает вопрос: зачем, для чего жить? И каждый решает его по-своему. Все люди разные. Поэтому они отбрасывают его прочь, погружаясь в суету и поиск материальных благ, другие мучаются. Лев Толстой признавался, что очень долго не мог найти ответа на проклятый вопрос. Да, хотя уже тысячи лет бьются над решением этой […]...
21. Ліна Костенко – Лист На одному з малих полустанків я чекаю поїзда Зранку. Влаштувалась в кутку на лаві, щоб мене не Знайшли цікаві. Протяг має в’їдливий присмак паровозного Сизого диму, і стоїть неумитий присмерк за розхитаними дверима. Десь там брязкіт і скреготіння, залізничний Постійний шум… Я поклала папір на коліно, я стревожені Вірші пишу. Наче прозу пишу – без […]...
22. З ким можу розділити біль і радість? Навіщо я пишу? Щоб не мовчати? І склавши руки, мовчки не сидіть? А може, краще зовсім не писати? Навіщо я пишу? Хто я? Скажіть! Кому свою печаль розповісти? З ким можу розділити біль і радість? Так хочеться, щоб біля когось сісти, І, не втираючи сльози сказати:”Знаеш… “ І більш нічого, Тількі руку відчути на своїм […]...
23. Богдан Кіселичник – Ти мій наркотик Зранку прокидаюся, Беру телефон. Дивлюсь на годину, Встаю я бігом. В телефоні шукаю, Шукаю твій слід. Набираю, збиваю, Зупиняється світ. Беру я гітару Лунають акорди. Вона мені каже: “Не будь такий гордий!” Чую мелодію Десь в глибині, Шукаю, дивлюся – Ти дзвониш мені. В блокноті пишу Свої я думки, Лягають віршами В ньому рядки. На […]...
24. Богдан Согор – Тривожність дум Не претендую у ряди поетів, Бо пишу лиш коли на серці сум, У образі цих сірих, зморених куплетів, Я виражаю всю тривожність дум. Коли в душі панує відчай і тривога, Нема кому надати допомогу, Я вірш скувавши із своїх емоцій, Йому дарую у життя дорогу. Немов би серця хворого кардіограма, Лягає буква кожна скурпульозно, В […]...
25. Отримую листи твої в конвертах Отримую листи твої в конвертах Я кожен день знаходжу їх у скринці В них намальовані сердечка на серветках Тепер збережені у вирізаній книжці А я пишу тобі у відповіді вірші Відбиток вуст моїх червоних на папері Любові не було с тобою врешті Та я чекала миті коли зайдеш в двері Авор: Анави Чемерова...
26. Тобі єдиному Чому не можу я не думати про тебе, Чому заполонив мої думки? Чому коли дивлюся я у небо, То розумію, що для мене небо ти. Ці очі, і твоя усмішка… Я бачу їх і вранці, і вночі, І я пишу сьогодні ніжні вірші І їх, чомусь, присвячую тобі. І ти тепер для мене особливий І […]...
27. Таня Бенещук – Лягло перо в надії у зізнаннях Лягло перо в надії у зізнаннях, Душа зітхнула від жалю. Я не сказала слів тобі прощальних, Ти так і не сказав мені “люблю”. В конвертах білих, летять до тебе сльози, Ранковими туманами біжить моя журба. Слова в рядки скупі, важким камінням впали, Немов холодная, могильная плита. Останній раз пишу за не один десяток років, Останній […]...
28. Крістік Хрустік – Так, я дивитимусь на тебе Так, я дивитимусь на тебе І відчуватиму твоє тепло Мені нічого більш не треба, Аби ти і щастя тут було. У тебе такі неймовірні очі І погляд твій мене заполонив. Я не відчеплюся допоки Не скажеш ти все, що хотів. Я так надіюсь, що ти зрозумієш, Що я пишу це лиш єдиному тобі. Ти полюбому […]...
29. Микола Руденко – Визнання Довго я виходив із війни, Пробивав духовне скам’яніння. Вірші давніх літ… А де ж вони? Бракувало щирості й уміння. Щирості?.. Напевне це не так. Це мені, сказати б не по чину: Я на хитрування не мастак – Треба іншу бачити причину. Відшуміли сили молоді, Інші обживаються причали. Я поетом став лише тоді, Коли всі великі […]...
30. Олена довганюк – Мені б до тебе доторкнутись Мені б до тебе доторкнутись, І знов відчути те тремтіння, Яке нам досі не збагнути, Авжеж, не вистачить терпіння. Нестерпні ті дні і години, Що зустірічі мушу чекати. Одної достатньо хвилини, Щоб міцно тебе обійняти. Мине та щаслива хвилина, Розлуки час знову прийде І знову у сум я порину, Що радість з обличчя вкраде. І […]...
31. Тебе ще не дратую я? Тебе ще не дратую я? І те що посуд я не мию. Не говорю тобі “люблю” І цих розмов я уникаю. Я смсок не пишу. І дуже часто ображаю. І денний сон я свій люблю. Себе любити вже я звикла. Чи звикнеш ти любить мене? ЛЮБИТИ просто, без причини. Не за красу чи мою душу. […]...
32. Леся Українка – Пан політик Ба, що робить? скінчився вік лицарства, Доводиться не списом, а пером Боротися з Іваном та Петром… Пишу статтю “Про кризис господарства”. Я знаю сам, що я не Ціцерон, А все ж таки, коли я добре схочу, То хоч кого словами обморочу… Скажу промову в “партії ворон”. Тепер всяк хам показує натуру, А нам мовчать? Се […]...
33. Мої вірші Я свою душу оголяю, Свої вірші я вам пишу. Та про кохання я не знаю, Лиш ці рядки я залишу. Вони залишаться навіки. Не зможуть з серця утекти. Але вливаються як ріки. І будуть вічно там текти. Оцінок ваших не боюся! Хоча насмішок не стерплю. А коли так – то засміюся. Й на стежку щастя […]...
34. Тихо чекаю чуда Я не розумію чому, Всю ніч поринаю в зорі, Чому поринаю в думки, У ріки, у море, у гори… Я не розумію чому, Так боляче груди стискає, Та щастя приходить в ту мить І серце моє співає. Хоча… мабуть це через тебе, Пишу я оці пісні і бачу блакитне небо… А зараз лиш білі сніги […]...
35. Юлька Гриценко – Лист у жовтень Ти пишеш листям по асфальті Слова до спалених пісень. Кричиш про дощ на перших шпальтах, І плачеш крапкою в есе. Твоє ім’я на смак солодке Палає вогником в очах. В тобі заграли щастя нотки, Бо ти не відчай, не печаль! Хапаєш теплими руками Листи у жовтень золоті. А я синоніми шукаю, Моїх до тебе почуттів. […]...
36. Кохати українку Пишу вірші, які ніколи Тобі, мій милий, не судилось зрозуміть А все тому, що ти не знаєш мови Моєї мови українських солов’їв Отак і будеш турком жити на планеті Виховувать чужих дітей А все тому, що не боровся на багнеті За нашу вірність, дружбу і любов За ту любов, що передрікала вічність Хоча прийшла лише […]...
37. Крістік Хрустік – Я стільки думала і просто глухо Я стільки думала і просто глухо. Я стільки мислила, хтозна чому?. І раптом чую – сміх гучний на вухо, І знов пишу тобі-собі, а не йому. Не я, не знов, не так, а навпаки. Лиш просто цигарки й окурки. Не ти летиш в мої тупі думки, Я просто граю із тобою в “жмурки”. Я може […]...
38. Хор лісових дзвіночків (уривок із поеми) – Тичина Павло Уривок із поеми Ми дзвіночки, Лісові дзвіночки, Славим день. Ми співаєм, Дзвоном зустрічаєм: День! День. Любим сонце, Небосхил і сонце, Світлу тінь, Сни розкішні, Все гаї затишні: Тінь! Тінь. Линьте, хмари, Ой прилиньте, хмари, – Ясний день. Окропіте, Нас нашелестіте: День! День. Хай по полю, Золотому полю, Ляже тінь. Хай схитнеться – Жито усміхнеться: Тінь! […]...
39. Семенко Михайль – Я сам Ви розумієте? – Я не можу спать. Ви знаєте? – Я ночі не сплю! Мій мозок – символічний автомат. Я пишу грамоту королю. Місто стихне погасаючим сном,- Я звертаюсь до незнаних – вас, Останній трамвай продзвенить за вікном, Тоді надходе передзначений час. І заколишеться тінь силуетом міцним, І забушують повстання в гарячій голові. Я даю […]...
40. Вірш Василя Голобородька – Без імені Викрали моє ім’я (не штани ж – можна і без нього жити!) І тепер мене звуть Той, у кого ім’я викрадено. Я вмію сіяти і мурувати білі стіни, І коли я посію, то всі дізнаються, що сіяв той, У кого ім’я викрадено, А на білих стінах я завжди пишу : Стіну вибудував той, у кого […]...