Архілох – воїн, аристократ, поет-лірик
I. Антична доба славних воїнів і поетів. (Давньогрецький поет Архілох був уродженцем о. Парос, сином аристократа і рабині. Прожив бурхливе, сповнене небезпек життя. Найманим воїном брав участь у багатьох воєнних сутичках, об’їздив чимало країн. Добре знав ціну війні, миру і людському життю. Про це він писав у своїх віршах, яких збереглося понад сотню.)
II. Віддзеркалення часу в ліриці Архілоха.
1. Поетичне новаторство Архілоха. (Він стоїть біля витоків декламаційної лірики. Писав ямбами, хореями та елегійними двовіршами. Уже сучасники сприймали
2. Тематична спрямованість лірики Архілоха. (До Архілоха широко вживаним у поезії був епічний трикутник теми батьківщини, героїзму, військової звитяги. Однак поета-новатора не ваблять багатство, якесь особливе становище, військові почесті:
В думках не Гігес, що багатий
Мене не мучить заздрість, не дивуюся
З діянь богів я, влади царської не жду:
Далеко дуже все це від очей моїх.
(Переклад А. Біісцького)
Будучи сам воїном, Архілох внутрішньо проти захопливого споглядання воїна, бо за його облаштунками може не виявитися серця:
Не люблю вождя ставного, що, мов жінка, м’яко йде,
Що пишається волоссям – плеканим, укладеним,
Хай приземкуватий буде, коренастий, – тільки б він
По землі ступав несхитно, тільки б мужнє серце мав.
(Переклад А. Содомори)
Ці думки Архілоха були відмінними від думок його сучасників, хоча поет не заперечував образу справжнього воїна, яким і сам був. В одному з віршів він підкреслював:
Хліб мій на списі замішаний, теж і вино я на списі
Маю ісмарське, і п’ю, спершись на списа.)
3. Філософські мотиви у ліриці Архілоха. (Поет закликає мужньо витримувати удари долі, пам’ятати про ритм людського життя, де удачі чергуються з невдачами, багатство можуть змінити злигодні. Як і для інших, для поета незаперечною є влада богів, однак він закликає не забувати і про власну силу духу, розраховувати на неї. Покладається Архілох і на власне серце. Зверненню до свого серця присвячено один із найкращих віршів Архілоха:
Серце, серце! Біди люті звідусіль тебе смутять –
Ти ж відважно захищайся, з ворогами поборись.
(Переклад Г. Кочура)
Поет закликає по-філософськи ставитися до життя: перемігши, не хвалитися цим відкрито; зазнавши поразки, стримувати плач на самоті. Якщо є радість, то треба радіти не занадто, є нещастя – не сумувати понад міру. Але головна настанова поета до власного серця: “Вмій пізнати зміни в людському житті”.)
ІII. Розмаїття творчого спадку Архілоха. (І в житті, і в поезії поет зарекомендував себе життєлюбом, який уміє знаходити радощі в житті та цінувати їх. Для Архілоха це поезія, “солодкий подарунок муз”, це дружня підтримка, це також і втіха бенкетів – “пінна чаша”. Виконувалися його вірші способом – середнім між співом і читанням, схожим на мелодекламацію чи речитатив. Писав Архілох і музичні твори для флейти. Та відомим поет став завдяки ямбам, віршам іронічного, полемічного і різко сатиричного змісту. Писав він також дифірамби, гімни, байки. Дуже популярним свого часу був гімн на честь Геракла. Через багато століть після смерті Архілоха його ще виконували на Олімпійських іграх.)
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Твір есе краса ясунарі кагабата.