Бажан Микола – Собор (Будівлі)
У тіні пагорків, процвівши потаймиру,
Звучить колона, як гобоя звук,
Звучить собор камінним Dies irae,
Мов ораторія голодних тіл і рук.
Встає огонь святобливої готики,
Як ватра віри,
Як стара яса,
І по-блюзнірському піднеслись в небеса
Стрілчасті вежі –
Пальців гострих дотики.
Рукою обійми холодні жили твору
І дай рукам своїм німим
Піднести серце власне вгору
На грановитих списах рим,
Щоб в очі скнарі темних веж
Заглянуло воно,
Мов дзвін сухий, забилось.
І тінь впаде із пальців веж, як стилос,
Немов кістляві й люті пута,
На серце ляже слів важкий узор.
Залізом,
Полум’ям,
Єлеєм,
Кров’ю
Куто
Зловіщу повість про собор,
Як в захваті стражденних юрм,
У скреготі зубів
І скреготі граніту,
Мов смертний спів,
Мов клич одчайних сурм,
Щоб пломеніти і гриміти,
Здіймавсь собор на славу феодалу,
Яскриня віри,
Кишло прощ, –
І на лункі тарелі площ
Вже дзвін його упав помалу,
Мов мідний шаг,
Офіри мідний шаг.
Так в католицьких висохлих руках
Бряжчать разки з пахучого сандалу.
На дзвін не йшли,
А
Раби та блазні, дуки й королі;
І роззявлявсь собор,
Немов солодка стигма
Безвольної й самітної землі.
І падали,
І дерлись під склепіння
Тіла без рук і руки, що без тіл;
Роти, розірвані навпіл,
В камінну бистрину вплітали голосіння.
І, як худа стріла,
Злітав над ними вгору,
Як рук голодних гостроверхий сніп,
Натхненний корабель собору
У фанатичнім, виснаженім сні.
Крутилися роки в похмурій веремії,
Та не згасали, щоб ізнов блищать,
Вогні готичних яросних багать
На щерблених мечах і косах Жакерії,
Бо зводився собор – гнобитель і захисник,
Юрби благання і юрби прокльон,
Й готичний розцвітав трилисник,
Мов хрест, мов квіт,
Мов псалма і мов сон.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Микола Бажан – Будівлі БУДІВЛІ I. СОБОР У тіні пагорків, процвівши потаймиру, Звучить колона, як гобоя звук, Звучить собор камінним Dies irae, Мов ораторія голодних тіл і рук. Встає огонь святобливої готики, Як ватра віри, як стара яса, І по-блюзнірському піднеслись в небеса Стрілчасті вежі – пальців гострих дотики. Рукою обійми холодні жили твору І дай рукам своїм німим […]...
- Бажан Микола – Брама (Будівлі) У грі нелюдській, В спразі неприродній, Потрясши ланцюги прикрас, Важкою зморшкою напнувся владний м’яз, Обняв краї Спокійної безодні. Підніс, Як пожаданний келих, Широку браму в вишину, Широку браму, Грішну і земну, Мов круглий перстень на руках дебелих. І творчий хист, Що не втомивсь, Не вистиг, Снопи принадних зел на камені поклав, Як груди дів, Гарячих […]...
- Бажан Микола – Будинок (Будівлі) Мов райдуга, що викута в гамарні, Уже нагнувсь над домом віадук, Але ще юрбами навколо ходить гук, Стає в стовпи громохкі й незугарні. Стовпи громохкі. Палі риштувань. Підойми зігнуті. Поламані домкрати. Кипить могутніх будувань Гарячий бунтівничий кратер. В’їдається у степ завзята праця та, Як смерч, поставлений донизу головою. Трясе рівниною і двигає горою, Мов аркуші, […]...
- Бажан Микола – На луг лягло благословіння снігу На луг лягло благословіння снігу – Хитливий переплив і перелив сніжин, – І я мовчу, немов читаю книгу Великих, тихих, лагідних таїн. В п’янливому, сповільненому смерку Кружіння серця. О солодка млость! Пурпурні снігурі, як змахи фейєрверку, Пронизують сріблисту високость. Я йду, й мовчу, і тепло марю снами, Я на долонях тиші розтаю, – Кристалик, зведений […]...
- Микола Бажан – Пісня бійця Бійці виїжджали і коні іржали (Стримано в стременах сталь дзвенить), А дим терпкий у полі, А в полі дим іржавий, І слина з кінських губ – немов ковильна мить. Дібровою загін бійців поїхав, Підковами клепали коні путь, І лязк шабель, і брязкіт піхов У тиші чорній чуть. Насували на лоба папахи, Ковтали піль міцний, солодкий […]...
- Бажан Микола – Політ крізь бурю Пружнаста віхола – Прудка підпора крилам. Боріння. Зрив. Упертий рев стрибка. Як нудно пахне тулуб літака Розпеченим металом і мастилом! Як ухають, працюючи навзаводи, Мотори! Вигук. Вихлоп. Спазм. Виття. Брести крізь ніч, В морозній хузі плавати, Нести моє малесеньке життя… Напружено, аж пальці побіліли, Чіпляюсь за дюралієвий плинт І прислухаюсь, як гребе під крила Густенну […]...
- Собор як символ духовної краси людей (за романом “Собор” О. Гончара) Кожен визначний твір знаходить своє місце в літературі залежно від того, як він збагачує наше розуміння краси і призначення людини, які актуальні питання порушує. “Собор” – шостий роман Олеся Гончара, письменника, увінчаного всіма можливими нагородами. Твір завдав великого удару тоталітарному режимові. Він виконав роль не стільки інструменту розвалу, скільки єднання, соборності сил українства для творення […]...
- Микола Бажан – Кров полонянок Кров полонянок Б’є космогрудий кінь копитом на припоні. Кипить на дні подовбаних барил Солодке молоко розпалених кобил. Пахілля пахнуть, дикі та солоні. Войовники так сплять, що смерті не почули б, І нерухомо на землі лежить Узор карбований могутніх верховіть, Мов левня мускулястий тулуб. Додолу хиляться рясні кущі багаття, І дим струною в небозвід зіперсь. Рвучи […]...
- Микола Бажан – Гофманова ніч Гофманова ніч По рубаних щаблях – в провалля, в яму, в тьму, По рубаних щаблях, по сходах обважнілих, І по обвислих, висклизаних схилах – В брухатий льох, в заброьохану корчму. В корчму без вивіски, без назви і наймення, В корчму скажених бюргерів, голодних волоцюг, В корчму фантастів, візників і шлюх, В корчму огидного й ганебного […]...
- Бажан Микола – Любисток З-під вій – блакитна тінь, ознака нестеменна, Й рожевий слід лишивсь на грудях де-не-де, А він уже ступив ногою у стремена, І кінь його баский вже гривою пряде. Лишилася сама, коханка безіменна, І дивиться на путь, де курява паде. Одного вечора, як праця цілоденна Кінчиться геть, вона дитину приведе. Та в хаті прокричить недовго немовля, […]...
- Микола Бажан – Елегія атракціонів ЕЛЕГІЯ АТРАКЦІОНІВ Із чорного стебла баска сівба важких басів, і флейти метушня баска на рині голосів. Різкий плижок, зухвалий скік, сухий, як дріб, галоп, і флейт одчай, цих флейт баских над ямами синкоп. Крутися, світ, крутися, цирк, крутися, карусель! І гостроверхий фейєрверк злітає над усе. І день – у смерк, і ніч – у смерк, […]...
- Бажан Микола – Папороть Мов скарб старий – цей місяць-білозір, Мов сни старі – ці хмари білопінні. І бачу я: в тривожному тремтінні Поганська ніч лягла на чорний бір. Снується дим опівнічних офір. Несуть жерці на слані рядна лінні Німим богам свої дари уклінні: Прозорий мед і соковитий сир. Поганська ніч – таємний час оман. Пливе з озер мережаний […]...
- Собор як символ духовної краси народу (за романом О. Гончара “Собор”) (2 варіант) Душа людини – вічна таємниця. Розкрити її намагалися філософи й психологи, творчі люди. Але усі вони лише трохи піднімали завісу таємничості. Кожен з них розплутував клубочок з переживань та почуттів людини по-різному. Олесь Гончар, автор роману “Собор”, розкриває духовну красу людей, використовуючи образ собору – архітектурної пам’ятки козацьких часів. Що таке, власне кажучи, собор у […]...
- Трагічна доля Есмеральди (за романом Віктора Гюго “Собор Паризької Богоматері”) Трагічна доля Есмеральди (за романом Віктора Гюго “Собор Паризької Богоматері”) І. “Собор Паризької Богоматері” – твір про сутність життя, проблеми моралі та духовної краси людини. ІІ. Есмеральда – улюблена героїня В. Гюго. 1. Зовнішня краса Есмеральди (“циганка”, “чудова, свіжа, чиста, чарівна й тендітна дівчина”; виразні очі, жваве обличчя). 2. Духовна краса дівчини (щира вдача; романтичний […]...
- Микола Бажан – Нічні концерти Микола Бажан Нічні концерти І. КРИНИЦЯ ЛЕОНТОВИЧА … І він серед степу спинився, вслухаючись в гони і гони, У луни і луни епохи, в сполохані людські серця. Вони напливають – ці шуми, і думи, і гомони, й тони. Немає для серця і пісні ані тишини, ні кінця. Гармонія степу хвиляста, колосся співучі поклони, Хорали могутнього […]...
- Павло Тичина – У собор У СОБОР I По один бік верби. По другий старці. Гнуться, гнуться, гнуться верби. Нагинаються старці. Шум юрби глухої. Блиск хмариних крил! … Сповіває аналої Синє брязкання кадил. Тут говорять з Богом. Тут Йому скажу – (Хтось заплакав за порогом) – З херувимами служу! Жду я, ждуть все люде – І нема Його. Гнуться, гнуться, […]...
- Бажан Микола – Пильніше й глибше вдуматися в себе Пильніше й глибше вдуматися в себе… Ти звівся й стверд у лютій боротьбі, З кісток і тріщин викладений склепе, Маленький космос скривши у собі. Там в’ються смерчі крихітних галактик, Двигтять рої движких мікро-плеяд. Там кожен образ, світла й світу клаптик, Вкладається у нерозривний лад. Чи на космічні сфери справді схожі Півкулі ці, вражаюче малі? Чи […]...
- Микола Бажан – Труна Тімура Труна Тімура УЗБЕКИСТАНСЬКІ ПОЕЗІЇ Він світ громив, жахав народи Палив міста, топтав степи І гнав орду свою в походи Крізь млу кавказької тропи. До нього йшли по зиск і ласку, Путі торуючи старі, Купці Ірану і Дамаску І генуезькі лихварі Із джагатайської пустелі Він звівся привидом кривим, І многорукий ідол Делі Повергся в порох перед […]...
- Собор як символ духовної краси народу (за романом О. Гончара “Собор”) (1 варіант) Людина – це не степова рослина перекоти-поле, яку осінній вітер жене степом. Передусім, у неї є душа. У кожного народу – свої моральні цінності, духовні скарби. Для українців – це святий хліб і рушник, рідна мова і пісня, родина. А ше собори… Храми, до яких люди приходили зі своїми болями і радістю, горем і щастям. […]...
- Микола Бажан – Політ крізь бурю МИКОЛА БАЖАН ПОЛІТ КРІЗЬ БУРЮ Поема Пружнаста віхола – Прудка підпора крилам. Боріння. Зрив. Упертий рев стрибка. Як нудно пахне тулуб літака Розпеченим металом і мастилом! Як ухають, працюючи навзаводи, Мотори! Вигук. Вихлоп. Спазм. Виття. Брести крізь ніч, В морозній хузі плавати, Нести моє малесеньке життя… Напружено, аж пальці побіліли, Чіпляюсь за дюралієвий плинт І […]...
- Микола Бажан – Біографія З юних дебютантів другої половини двадцятих років Бажан єдиний устиг за короткі п’ять хвилин до “дванадцятої” (1928 – 1931) вивершитись на богатиря поезії нашого сторіччя. Його виступ із першою книжкою стався в час, коли кремлівський Вій уже показав пальцем на викритого Кагановичем автора “Синіх етюдів” і “Камо грядеши”. Москва вже йшла в другу фронтальну атаку […]...
- Євген Маланюк – Будівлі дні ніхто не вирішив Будівлі дні ніхто не вирішив, В очах від Вавилону – чорно. На каторзі жорстоких віршів Так тяжко душить слово-жорно. Все рідше злет. Мотор задиханий, А нерви тріпотять, як троси, І, коли серце раптом стихне, Нас зрадять крила альбатроса, И не відчуємо, що страчене Життя, від творчости криваве, Що нам призначена двозначна, Як поцілунок Юди, – […]...
- Микола Бажан – Дорога Дорога Ретельно тіні складено в штахети, І над пустелищем степів, Як хвіст скаженої комети, – Огонь рахманних вечорів. Упали тіні гострі осторонь! Чіткіш лягли риски гілок, Перехилившись в темну просторінь Кущі здичавілих зірок. Іду, й дороги переламані, Гнучись, плазують із-під ніг. Так важко на жорстокім камені Класть лінії твердих доріг. Так важко на жорстокім камені […]...
- Микола Бажан – Нічний рейс Нічний рейс Ю. Я. Підноситься зневажливо рука, І щерблене перо, неначе шпага, гнеться, І пада, зломлений, в покресленій чернетці Рядок, мов щогла неструнка. Та напина вітрила плавні строф, Скрипить холодним тростом літер Вітер Вишуканих катастроф. Шукання катастроф, і мандрів, і натхнень – Утіха всіх утіх, розрада всіх розрад. Хай спиняється твій патетичний фрегат, Фрегат патетичних […]...
- Микола Бажан – Слово о полку Слово о полку Масивні коні, п’яні коні Мотуззя рвали, пруги шлей… Тягли в проклятім перегоні Тупі потвори батарей. Услід подоланій колоні Тьма волочила мокрий шлейф. Квадратний крок і коней і людей Котився в строгім ескадроні. Бійці замислились – ачей Іржатимуть ще їхні коні Перед атакою на лоні Бездонних галицьких ночей. Ніч одступу. В арієргарді Йде […]...
- Микола Бажан – Зустріч на перехресній станції ЗУСТРІЧ НА ПЕРЕХРЕСНІЙ СТАНЦІЇ Розмова трьох Перехресна станція. Рівні й блискучі рейки колій ведуть подорожніх у всі кінці. Тут відбулась зустріч трьох, що їхні колії нарешті знову зійшлися на цій станції. Там, де колія веде вперед, на грані стиків блищить зеленим вогником семафор у майбутнє. Його поставлено на межі доріг та націй; і лише хоробрі […]...
- Сочинение на тему: Покровский собор (описание памятника культуры) Покровский собор (описание памятника культуры) Когда окажешься в центре Харькова, услышишь перезвон колоколов, твоему взору предстанут золотые купола над белыми башнями, утопающими в зелени деревьев. Это Покровский собор. Чтобы попасть на подворье Покровского монастыря, надо пройти под аркой монастырских ворот, выполненной в барочном стиле и увенчанной изящной главой. Из нескольких массивных зданий взгляд выхватывает изящные […]...
- Майстер Залізної Троянди (пам’яті Юрія Яновського) Микола Бажан Микола Бажан МАЙСТЕР ЗАЛІЗНОЇ ТРОЯНДИ Пам ‘яті Юрія Яновського І от я знову чую твоє дихання, твій нешвидкий, приглушений голос, твої стримані, але внутрішньо гарячі слова; чую широку музику твоїх мрій і сподівань, узорну гру твоєї уяви і звучне відлуння пережитих, дбайливо збережених у твоїй пам’яті спогадів, радощів і болів, твоїх нечастих днів світлих і […]...
- Микола Бажан – Сліпці (Уривок із розділу другого) СЛІПЦІ (Уривок із розділу другого) – Я не товариш вам, діду, Й не недруг, Хоч і приблуда сліпий між людей, Ні датку собі ні дівчат товстобедрих Я не шукаю… Ви, діду, ачей Не перший десяток вакуєте з лірою І знаєте добре сліпецькі путі, Що я їх ніколи не взнаю, Не зміряю… Діду! Скажи – чи […]...
- Образ собору в романі В. Гюго “Собор Паризької Богоматері” Образ собору в романі В. Гюго “Собор Паризької Богоматері” І. “Собор Паризької Богоматері” – один із найкращих історичних романів XІX століття (романтичний стиль, розповідь про життя Франції XV століття, початок нової епохи Відродження). ІІ. Собор Паризької Богоматері – рівноправний герой твору. 1. Символічність назви собору (названий на честь Богоматері, яка віддала сина на муки заради […]...
- Символічність назви роману Олеся Гончара “Собор” Символічність назви роману Олеся Гончара “Собор” Олесь Гончар – свідомий та мислячий син свого народу, а тому і активний учасник його живої історії, пам’ятаючи, що історія – “… це не тільки сива минувшина, а й суперечлива, сповнена драматизму сучасність і що цю історію нинішнього дня маємо творити вдумливо, з відповідальністю перед майбутніми поколіннями”. Опублікований уперше […]...
- Серце музики – Вороний Микола Пам’яті М. Лисенка І Серце музики спинилось… Чуєте – серце музики! Серце, що ритмами билось, Вже заніміло навіки. Ох, як те серце любило – До нестерпучого болю! Як воно тяжко боліло За Україну, за волю… Повне святої розпуки, Серце музики стискалось, Далі – не стерпіло муки – І розірвалось!.. II Яка краса! Усе життя В […]...
- Філософія буття в романі О. Гончара “Собор” (3 варіант) … Собор лине вгору, ідеальне суголосся бань породжує мелодію, яку слухають блакитні вежі. Її чують і люди, розрізняють німу музику серед бурхливих акордів життя ті, що й у собі бережуть собори, красу почуттів і прагнень. Такими є більшість героїв роману Олеся Гончара “Собор”. Собор – світла пам’ятка легендарного козацтва, що після розгрому військом Катерини II […]...
- “Моя душа – це храм чи купа цегли?” (за романом О. Гончара “Собор”) У творчості Олеся Гончара роман “Собор” посідає особливе місце. Передусім – актуальністю піднятих у ньому проблем. Його читання незмінно спонукає до роздумів. Складним і суперечливим постає образ князя Ярослава, але зображується Ярослав Мудрий передусім як людина і син свого часу. Багато в яких рисах привабливий і водночас жорстокий, закоханий у книги, прогресивний як розбудовувач Київської […]...
- Добро і зло в романі В. Гюго “Собор Паризької Богоматері” I. Видатний французький письменник Віктор Гюго (70 років літературної діяльності, відомі романи “Людина, яка сміється”, “Трудівники моря”, “Дев’яносто третій” тощо). II. “Собор Паризької Богоматері” – один із найкращих історичних романів XIX століття (романтичний стиль, розповідь про життя Франції кінця XV століття, роздуми над сучасністю, тема добра і зла, краси і потворності; розчарування в ідеалах Французької […]...
- Собор як втілення високого духу народного (за романом О. Гончара) (1 варіант) Є в літературі імена, без яких годі уявити саму літературу. Письменник переважно сучасної теми, визначний майстер слова, Олесь Терентійович Гончар у своїх романах, повістях, новелах художньо досліджує життя кількох поколінь українського народу, в яких живе любов до чистого неба, до культури і глибинної історії роду. Таким є його роман “Собор”, який довгий час був під […]...
- “Моя душа – це храм чи купа цегли?” (за романом Олеся Гончара “Собор”) Півтори тисячі років стоїть на пагорбах красень Київ – столиця моєї рідної України. А привело мене сюди бажання уклонитися великому українському поету Т. Г. Шевченку. І коли я ходила по цьому місту, мене вразила архітектурна споруда Софіївського собору. Цю споруду не змогли зруйнувати ні орди нападників, ні стихійні лиха, ні німецькі бомби. Бо я зрозуміла, […]...
- Собор як символ духовної краси людини (5 варіант) Кожен визначний твір знаходить своє місце в літературі залежно від того, як він збагачує наше розуміння краси і призначення людини, які актуальні питання порушує. “Собор” – шостий роман Олеся Гончара, письменника, увінчаного всіма можливими нагородами. Цей твір виконав роль не стільки інструмента розвалу, скільки єднання, сил українства для творення нового демократичного устрою життя Гака книга […]...
- Володька Лобода – типовий представник своєї епохи (за романом Олеся Гончара “Собор”) Володька Лобода – типовий представник своєї епохи (за романом Олеся Гончара “Собор”) І. Тематика “багатостраждального” роману. (Олесь Гончар присвятив цей роман збереженню духовної спадщини і культури, історичних святинь і української мови. Автор мріє про духовність особистості й суспільства, виступає проти обмеженості чиновників.) ІІ. Складне і загадкове явище в літературі. (Складним і загадковим називають літературознавці образ […]...
- Микола Вороний – Серце музики МИКОЛА ВОРОНИЙ СЕРЦЕ МУЗИКИ Пам’яті М. Лисенка І Серце музики спинилось… Чуєте – серце музики! Серце, що ритмами билось, Вже заніміло навіки. Ох, як те серце любило – До нестерпучого болю! Як воно тяжко боліло За Україну, за волю… Повне святої розпуки, Серце музики стискалось, Далі – не стерпіло муки – І розірвалось!.. II Яка […]...
Сочинение про оренбургский платок.