Бесіди з внучкою про хліб – Бровченко Володимир

І. НЕдОЖАТА НИВА

В серпні не брали ми в руки серпи,
Бо руки тримали зброю,
Бо наші достиглі пшеничні степи
Були тоді полем бою.

Нива – по колосу ходять зайці!
Місяць над степом стоїть в караулі.
З боку одного – наші бійці,
З другого ворог – на відстані кулі.

Нібито тихо. Тривожний ландшафт1 ,
Білі хати почорніли від туги.
І не змогла гречкосійна душа
Стерпіть над хлібом наруги.
Вийшов солдат –
Степові сват –
В ніч із траншеї яруги.

Поповзом ниву розтерзану жав,
Праці віддавши і душу і тіло,
Місяця серп йому помагав,
Поки на сході задніло…

Бачить пришелець2 , щось тут не те,
І не збагнути йому, що за диво:
Звечора поле було золоте,
Нині ж простерлася вижата нива.

Бачить снопи, як бійці, на стерні,
Все те пече його, злостить і муля.
Він ще не знав, що в цій стороні
Кожна зернинка – фашистові куля.

Бою розкручувалась круговерть,
Мов розтревожений улій.
Полем ходила солдатова смерть,
Так недалеко, на відстані кулі.

Стало на світі більше вдовиць…
Хлібові трудно служивши і чесно,
Воїн лежав між снопів горілиць,
Стягнутий поясом, як перевеслом.

… Хвилі пшеничні біжать вдалину
На тому ж таки, на вічнім лану.
Внучка мені, як маленька царівна:
– Що це ти, діду, усе про війну,
А про казкове коли, про чарівне?
І, примруживши

очко,
Намагається глянуть на сонце
Крізь бублика рум’яного…
– Постривай, дочко.
Спершу могилку солдатську доглянемо.

II. НЕТИПОВИЙ ВИПАдОК НА МАЙдАНІ

Де сніг устелив рівність асфальту –
“Футбол” світового масштабу:
Хлопчики пороздягали пальта,
Підгилюють хліб.
Шайбу!

От футболістики, от молодці!
Ось-ось заженуть його в ворота.
Не сіячі поки що вони, не женці.
Очі горять – пара з рота.

Поряд чимало народу снує,
Кожен спішить, до “матчу” байдужий.
Підгилюють хліб, як серце моє,
Хлопчики спритні і дужі.

Булка – п’ятак, майже – за так!
– Пас! – вимагає червонощокий хлоп’як.
Шайбу! Шайбу!

… Аж тут принесло на майдан бабу.
Підкотився хліб старій до ніг,
Шукаючи захисту, ліг.
Нагнулась, взяла його в руки,
А до хлоп’ят навіть не забалакала.
Обтерла булку від снігу й грязюки
І – заплакала.

1 Ландшафт – тут: місцевість.
2 Пришелець – ідеться про фашистів


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...

Твір про тата.
Ви зараз читаєте: Бесіди з внучкою про хліб – Бровченко Володимир