Біг на 1000 метрів

Related posts:

1. Дмитро Павличко – “Ти пахнеш, наче конюшина біла… “ Ти пахнеш, наче конюшина біла, Я ж підійшов до тебе, ніби кінь, Губами доторкнувся твого тіла, Де повно ніжних, тайних тремкотінь. Тебе не бачив я, а тільки запах Вдихнув з твого гарячого плеча, І в пахощів твоїх ласкавих залпах Спізнав – ти жінка вже, а не дівча. І я злякався – муж, а не хлопчина, […]...
2. Павло Мовчан – “Серпневий запах кропу й лободи… “ Серпневий запах кропу й лободи Мене будив, як нашатир, від сплячки: Ввіходив в очі смутком синій дим, Калину тлила родова гарячка… Немовби досі був у забутті, Занурений в повітря непрозоре. Куди не глянеш – плями золоті, Палю я тільки листя своїм зором. Від погляду ж вода вихолоня, Чорніють пучки, наче від горіха. Де лан шумів […]...
3. Дмитро Лазуткін – Я літатиму довго Я літатиму довго над лісом осіннім Я кричатиму довго над полем німим Стану жовтим листком Стану сірою тінню Невловимим як мить Безтілесним як дим Був сторічний мій страх і притиснутий Голос На батьківських кістках розкисав глинозем Озирнувшись побачу Що поруч нікого Тільки плач що безвихідно зветься дощем Я згадаю тебе як одвічну оману У глибинах […]...
4. Євген Маланюк – Стилет чи стилос? Стилет чи стилос? – не збагнув. двояко Вагаються трагічні терези. Не кинувши у глиб надійний якор, Пливу й пливу повз береги краси. Там дивний ліс зітхає ароматом І весь дзвенить од гімнів п’яних птиць, Співа трава, ніким ще не зім’ята, І вабить сном солодких таємниць, Там зачарують гіпнотичні кобри Під пестощі золототілих дів… А тут […]...
5. Павло Мовчан – Край плеса Темні пасмуги вітру рябили ріку І до берега йшли – очерет хилитався, І ритмічно, як подих, на рівнім піску І твій час, і ти сам відбивався… Одночасно він ймення чиєсь розсипав І піску нагортав у бляшанку. А на тебе дивилася річка сліпа, Ніби чула твою лихоманку. Прохолонув і світ, і підсинена кров, І двобічно листки […]...
6. Павло Мовчан – “Правобіч гляну та й побачу… “ Правобіч гляну та й побачу, Як тонкосльозо скрипка плаче Над згаслим соняхом в степу І як ступає тінь незряча За скрипалем стопа в стопу. Він, наче дріт, снує жалобу Поміж стернею в три струни, І виснуть хмари крутолобі Над ним, мов круглі валуни. Лівобіч гляну – слизне річка, І в’яжеться вода в вузли, І язь, […]...
7. Павло Тичина – Арфами, арфами Арфами, арфами – Золотими, голосними обізвалися гаї, Самодзвонними: Йде весна Запашна, Квітами-перлами Закосичена. Думами, думами – Наче море кораблями, переповнилась блакить Ніжнотонними: Буде бій Вогневий! Сміх буде, плач буде Перламутровий… Стану я, гляну я – Скрізь поточки, як дзвіночки, жайворон як золотий З переливами: Йде весна Запашна, Квітами-перлами Закосичена. Любая, милая,- Чи засмучена ти ходиш, […]...
8. Антонич Богдан-Ігор – Ранок юнаків Вилітають – лиш стопи дзвенять, Аж майдан задрижав, розспівався. Наче курява, стукіт піднявся, Мов туман, коли вітер шугне, Буря кроків пливе взапашне, Промінливе повітря та гне По дорозі усе, мов солому. На піску, на камінню дзвінкому В бігу ноги скресали вогня. Ні, даремно було би спинять, Ваші обрії, ваша земля вся. П’яний ранок – Кучеряве […]...
9. Петро Радейко – Болить мені, коли згадаю Болить мені, коли згадаю… Чому ж мені отак болить? Осколок щастя в грудях маю, Та лиш осколок, лиш на мить. Коли пригадую тебе – Не щем, не солод, а задуха, І на душі гряде розруха – Чи спогад вже й оте вкраде?.. І росять очі, очі росять – Вітри негоду знов приносять, Та добре свіжо […]...
10. Непомнящий Віктор – Я наче із тобою, але сам Я наче із тобою, але сам, Ти наче з ним, та час від часу ти зі мною, Не задавай мені болючих запитань, Чи я люблю тебе, чи стану ще собою. Ти з ним лягаєш в ложе, я пустий, І час від часу переповнюють бажання, Набрати ванну і зануритись у ній, Мій світ як хвилі твого […]...
11. Леся Українка – На мотив з Міцкевича Я не кохаю тебе і не прагну дружиною стати. Твої поцілунки, обійми і в мріях не сняться мені, В мислях ніколи коханим тебе не одважусь назвати; Я часто питаю себе: чи кохаю? – Одказую: ні! Тільки ж як сяду край тебе, серденько мов птиця заб’ється, Дивлюся на тебе й не можу одвести очей, І хоч […]...
12. Юлька Гриценко – Мені б Тебе так не любити Весняним сміхом, сонцем сита, Вже досить прагнень і бажань! Мені б сховати власний жаль, Мені б Тебе так не любити. З очей дощі вже вітер витер, І марно плакати в душі! Мені б спинитись на межі, Мені б Тебе так не любити. Солодким смутком небо вкрите, І тільки спогадів потік… Не треба щастя у житті! […]...
13. Соломія Володимирівна – Як же тепер без тебе жити? Як же тепер без тебе жити? Душа блукає у пітьмі. Хто зміг кохання пригубити, Не знайде раю в самоті. Куди веде оця дорога? Мені здається, наче йду Все не туди, усе по колу, У безмір смутку і жалю. Хай в тебе є своя неволя, А в мене крихти від надій, Нехай жорстокий гумор долі, Та […]...
14. Микола Вінграновський – Пристою коло тебе і візьму Пристою коло тебе і візьму Ту вогнелику пам’ять незабуту: Переведу на слово, на тасьму, На руку ту, що нас веде за руку. Гірка моя прискорена любов: На світі Севастополів немає! Пострілена і перебита кров Мене далеко й довго обнімає. То не могили братські – очі йдуть: Не дивляться ні каро, ані синьо… Ми з вами, […]...
15. Павло Глазовий – Саша Пожалійте, люди, карапуза Сашу: Дуже він не любить їсти манну кашу. Каже: – Як пожежником стану я колись, Потушу пожежі, де б не зайнялись. Тільки магазина я тушить не стану, Де мені купує мама кашу манну....
16. Наші бажання Миттю тебе побачив у реалії, Запалали вогники блакиті, Забулись принципи моралі, Думки відкрились скриті. І я як вперше закохалась В малинові тонкі вуста, В пориві моє серце рвалось І закричало твоя неспроста… Життєво лину я в твої обійми, Твоя краса закралась в душу, І серцем я уже не вільний, Спокій втратив свою тишу. І в […]...
17. Ольжич Олег – На горі під лісом – біла хатка На горі під лісом – біла хатка. Біла дівчина виходить, біла цятка. Над горою вдень шовкове небо. (Як воно, шовкова в грудях туга). І вночі під лісом хатка біла. (Ах навік, навік душа сп’яніла!..) Над горою оксамитне небо. (Чом так в грудях оксамитно-смутно?)...
18. Марта Тарнавська – На справжньому снігу, створеному людиною Л. і З. – з приязню Сиплеться, стелиться Біла метелиця, Вітром збиває із ніг. День, наче писанка Сонцем розписана, А тут, між горами – сніг. В зелені крузі є Клаптик ілюзії: Створена штучно зима. Йдемо на лещета, Хоч хтось і плеще там, Що “снігу ж справді нема.” Мрія засніжена Серце розніжила: Час зупинився на мить. […]...
19. Христина Головко – Напившись, кавової осені Напившись, кавової осені На краю моєї простині Підкупили долю монетами І й від міряємо час кілометрами Десь сичить совість митями Ми давно загублені, змилені І крадеться розлука з сітями А у нас двері зачинені… Де скажи подались наші ангели? Ми стираємо небо молитвами Наше щастя вивішує банери Ми повітря виборюєм битвами В нас з тобою […]...
20. Микола Вінграновський – У лісі вже нічого не цвіте У лісі вже нічого не цвіте, Цвіте лиш дятел на сосні сумливій Та синій дзвоник уві млі у мливій, Це те цвітіння, але вже не те… Нога трави в багряне відійшла, Зозулина зоря останню росу гонить, Ніхто вже не чека… бо це тобі боронить Качаточко шустінням в комишах… Та я ще не люблю! ані тебе, […]...
21. Ліна Костенко – Осінній день, осінній день, осінній! Осінній день, осінній день, осінній! О синій день, о синій день, о синій! Осанна осені, о сум! Осанна. Невже це осінь, осінь, о! – та сама. Останні айстри горілиць зайшлися болем. Ген килим, витканий із птиць, летить над полем. Багдадський злодій літо вкрав, багдадський злодій. І плаче коник серед трав – нема мелодій…...
22. Євген Маланюк – Знаю – медом сонця Знаю – медом сонця, ой Ладо, В твоїм древнім тілі – весна. О моя степова Елладо, Ти й тепер антично ясна. А між нами простір – гураганом. Хоч вдихнуть, хоч узріть тебе де б… Половецьким хижацьким ханом Полонив тебе синій степ. Десь там квітнеш вишневим цвітом, Десь зітхаєш в веснянім часу, А мені ти – […]...
23. Вірш – Театр У тебе шкіра біла І очі величезні сліпі, Немає зморщок на чолі – Їх маска приховала. Есхіл напише для тебе сценарій. Ти матимеш роль головну, І кожен сусід зіграє свою. Вже перший акт на підході, А ти чекаєш антракт… Втекти за куліси, Зірвати маску з обличчя, до біса!!!! Скінчилась перерва, Тетій дзвін пролунав. Давай на […]...
24. Микола Хвильовий – “Я тепер покохав город… “ Я тепер покохав город Так весняно, як дуб цвіте. Вже не ляже на скроню скоро Цей прекрасний безмежний степ. Не піду на стіжки сіна І забуду озерну косу, Де ширяв неможливо синій Моїх дум і мрій лосунь. Я тепер не той, що в юність. Цукроварні духмяна путь Одійшла за безбрежні дюни, Що могилами шведськими звуть, […]...
25. Весняний вечір. Молоді тумани… – Стус Василь Весняний вечір. Молоді тумани. Неон проспектів. Туга ліхтарів. – Я так тебе любила, мій коханий. – Пробач мене – я так тебе любив. І срібляться озерами долини, Шовковий шепт пригашених калюж, Мені ти все життя, немов дружина, Мені ти все життя, неначе муж. – А пам’ятаєш? – добре пам’ятаю. – А не забув? Чи не […]...
26. Наталія Пиж – Не треба. Від тебе нічого Не треба. Від тебе нічого не треба. Лиш дотики рук залиши. Візьми все, що було Далеко до себе Сховай, на гудзок зав’яжи. Не муч мене знову, Не край мені серце І душу не ріж на куски. Ти просто піди Далеко-далеко Лиш спомин про слід залиши. Бувало і гірше Пройшло все, забулось, Згубилось у просторі днів. […]...
27. Катерина Бабкіна – Спи. Я тебе стерегтиму Спи. Я тебе стерегтиму. Просто цієї ночі Щоб відпустити зиму Треба заснути конче. Сни твої наче з вати – Теплі й м’які на дотик. Щоби тебе впіймати, Треба забути хто ти. Висить в вікна квадраті Жовтого сну окраєць. Треба піти з кімнати, Щоби прийти у пам’ять. Спи. Я ніде не йтиму. Просто цієї ночі Треба […]...
28. Юлька Гриценко – Про операторів Я мовчання як солод смакую, А мобільник все плаче : “Пробач”. Та на відповідь коштів бракує, Може досить із мене нестач? Рідний номер не стану знімати. Замість голосу довгий гудок. Бо втомилась постійно читати, Я від нього сухе “все ок”. Хворе серце тріпоче у грудях. Наче в прірву летять смс. І ніколи вже разом не […]...
29. Коханний Моє кохання немов сон Таке яскраве і прекрасне Немов місяць, що світить вночі яскраво… Кохання, яке ніколи не погасне Тому що я тебе кохаю Ти повір! Кохаю. Ти знай! Та ніколи не забувай! Про те, що мені з тобою солодко. І кохаю я тебе! І думаю… Кожен день про тебе! Про моє сонечко! Про моє […]...
30. Я не напишу віршів про тебе Я не напишу віршів про тебе. Думати не буду про колір твоїх очей. І зустрічей наших мені вже не треба Серед пустих і не наших ночей. Сонце ніби утратило колір, Воно вже ніколи не буде твоїм. Душі наші стоять напівголі У тихому страсі жахливих снів. Серце рвалося з моїх грудей, Капали сльози і волосся сивіло. […]...
31. Ходить вечір по траві… – Малишко Андрій Ходить вечір по траві, По зеленій мураві. Проведу тебе до поля, Гляну в очі, на уста, А чи воля, чи неволя – Напиши мені листа! Чи на скелі б’є прибій В тиші моря голубій? Чи на мене дуже схожий Твій хороший, милий твій… Шепче вітер комишу. Посміхнулась: напишу Повертайся, чую птицю, На громи, на дощовицю… […]...
32. Хата моя, біла хата (народна пісня) Хата моя, біла хата, Рідна моя сторона. Пахне любисток і м’ята, Мальви цвітуть край вікна. Хата моя, біла хата, Казка тепла й доброти… Стежка від тебе хрещата В’ється в далекі світи. В хаті спокійно й затишно, Вечір десь бродить в гаю. Мати задумливо й ніжно Гладить голівку мою. Мамо, чого зажурились? Дайте тепло ваших рук. […]...
33. Зозуля і півень – Глібов Леонід – Як ти співаєш, Півне, веселенько… – А ти, Зозуленько, ти, зіронько моя, Виводиш гарно так і жалібненько, Що іноді аж плачу я… Як тільки що почнеш співати, Не хочеться й пшениченьки клювати,- Біжиш в садок мерщій… – Тебе я слухала б довіку, куме мій, Аби б хотів співати… – А ти, голубонько, ти, кралечко […]...
34. Василь Симоненко – “Ой майнули білі коні… “ Ой майнули білі коні, тільки в’ються гриви, Тільки курява лягає на зелені ниви. Пронеслись, прогупотіли, врізалися в небо, Впала з воза моя мрія – пішки йде до тебе. Знаю: дійде, не охляне, в полі не зачахне – Світ твоїми, моя люба, кучерями пахне! Крізь пилюку, по багнюці, в холод і завію Прийде чистою до тебе […]...
35. Юрій Тарнавський – A Spiritual Голос: Людина є з піску, О, з піску і з води, Він сотворив її, Бо йому було сумно Серед зелених дерев І червоних птиць Хор: Він сотворив людину З піску і з води, Бо йому було сумно Серед червоних птиць Голос: Людина є сама Між землею і небом, Як голос бубна є вночі, Бо вгорі […]...
36. Все ще люблю Все ще люблю. Все ще люблю, все ще кохаю, Все ще ціную, все ще чекаю, Все ще бажаю повернутись до тебе, Але ти кажеш, що тобі не до мене, Все ще бачу тебе увісні, Але мене не існує в твоєму житті. Все ще прагну сказати “Кохаю” І тільки на тебе одну я чекаю, Я бачу […]...
37. Ходить вітер по траві… – Малишко Андрій Ходить вітер по траві, По зеленій мураві. Проведу тебе до поля, Гляну в очі, на уста, А чи воля, чи неволя – Напиши мені листа! Чи на скелі б’є прибій В тиші моря голубій? Чи на мене дуже схожий Твій хороший, милий твій… Шепче вітер комишу. Посміхнулась: напишу, Повертайся, чую птицю, На громи, на дощовицю… […]...
38. Іван Андрусяк – Предтеча 1. Набридло дертися в пресвітери Бо на пораненій горі Виписують дражливі літери Архістратиги комарі А інші версії заказані Тому ховайся в рукавах Бо крізь твоє гебрейське казання Зростає прерійна трава І не зітхнути цими горами І не розгледіти з вікон Як над окрушинами хворими Витає прерійний дракон 2. Може здатись на котячу милість І заночувати […]...
39. Твір на тему: Море (твір-опис) Море (твір-олис) Море… Я дуже люблю море. Воно ніколи не буває одноманітним, нецікавим, бо щодня, навіть щохвилини воно різне. Таємниче, мінливе, неосяжне – воно хвилює душу, не залишає байдужим серце. Одного дня воно тихе й спокійне, наче велике дзеркало, холодне й прозоре. Сонячні промінчики, пронизуючи солону воду, сягають дна, лагідно торкаються золотавого піску та яскравих […]...
40. Антонич Богдан-Ігор – Елегія про перстень молодості Розсунулись, мов карти стіни, Угору стеля поплила, І вікна згасли в синій тіні, Найближчі речі вкрила мла. Так ява стала сном. Уже не стеля, лиш глибінь, Уже не стіни – далечінь І, наче іскри в тиші сплячій, Далекі, недосяжні в мряці, Дзвінкі, мінливі та дрижачі, Засяли зорі над столом. І я спокійний та невгнутий Під […]...