Билиця, Бувальщина

Билиця, Бувальщина – в народній творчості – коротке усне оповідання про те, що нібито сталось насправді. Тематика Б. переважно побутова, часто мовиться про незвичайні події, спілкування людини з надприродними силами (відьмами, лісовиками, вовкулаками та ін.). Це підтверджується і самою їхньою назвою:

Не шкодить
Такую річ і записать,
Бо се не казка, а билиця,
Або бувальщина, сказать

(Т. Шевченко).

Оповідки, що грунтуються на нереальному, алогічному, називають “небилицями”. Збірники записів Б. видав П. Куліш (“Українські народні перекази”, 1847), М. драгоманов (“Малоруські народні перекази та оповідання”, 1876). Б. маємо в унікальних корпусах видань В. Гнатюка (“Знадоби до галицько-руської демонології”, 1904, 1912; “Народні новели”, 1917; “Народні оповідання про опришків”, 1910; “Народні оповідання про тютюнарів”, 1915 та ін.). Назви запозичили письменники для жанрового означення своїх творів, написаних за відповідними фольклорними джерелами, наприклад, О. Стороженко (“Українські оповідання”, 1863), Остап Вишня (“Усмішки”, 1928), д. Білоус (“Поліська бувальщина”) та ін. Б. називають цікаві, часто анекдотичного змісту пригоди з життя визначних людей, наприклад, у виданнях І. Артемчука та Г. Григор’єва “Цікаві бувальщини” (К.,1966).


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...

Любіть україну аналіз.
Ви зараз читаєте: Билиця, Бувальщина