Біографія Володимира Сосюри
ВОЛОДИМИР МИКОЛАЙОВИЧ СОСЮРА
1898 (6.01) – 1965 (8.01)
Володимир Миколайович Сосюра – видатний лірик нашої епохи, автор понад 80 збірок поезій, широких епічних віршованих полотен (поем), роману “Третя Рота”. З творчістю Володимира Сосюри українська література поповнилась новими темами героїчної і трагічної боротьби нашого народу за свободу і незалежність, за краще життя, збагатилась зразками високої громадянської й інтимної лірики, образами і картинами індустріального Донбасу, його людей. Любов до рідного донецького краю стала провідним
І сниться, все сниться й донині
Берізки тонкий силует.
Хоч знаний я всій Батьківщині,
А все ж я донецький поет.
Або в іншому творі:
Швидкий Дінець, і шум сосон,
І аромати м’яти-рути,
Як золотий дитинства сон,
Мені ніколи не забути. Складною, а інколи суперечливою була доля поета. Ще не про все з його життєвого шляху ми сьогодні знаємо. Хоча б, здавалося, розкрив душу читачеві письменник, нічого не приховав у своєму прозовому творі – романі “Третя Рота” (повністю
Влада цупко тримала його у своїх руках, даруючи життя поету взамін на патріотичні радянські вірші. А щоб Сосюра був слухнянішим, було арештовано і запроторено до таборів його дружину Марію. Самого письменника шляхом цькувань неодноразово було доведено до психічних зривів, до сталінських “психушок”.
І все ж Володимир Сосюра попри всілякі життєві незгоди зміг бути справжнім поетом. У його поетичному доробку знаходилось місце поезіям, які будили у читачів відчуття справжньої краси, душевної щирості і людяності. Багато віршів поет присвятив коханню, поваги до природи, до людини праці. Та про що б поет не писав, він шукав і знаходив можливість розповісти про свій вугляний край, про рідні серцю Наддінців’я, про нев’януче кохання, яке тут зародилося :
Задума, і спомини, й спокій…
Знайомі і милі місця,
Де гай задивився високий
В глибокії води Дінця.
І гори крейдяні, і поле,
Осяяні, повні окрас,
Я вас не забуду ніколи,
Хоч в місто пішов я од вас. А така поезія, як “Любіть Україну”, виразила найпалкіші прагнення сотень тисяч, мільйонів українців, що хотіли бачити свою країну вільною і незалежною. У цьому творі поет зміг піднятись над вузькокласовими і партійними інтересами тодішньої ідеології й оспівати самоцінність України як держави, як сповненої самоповаги і сили країни.
Поет писав:
Любіть Україну, як сонце любіть,
Як вітер, і трави, і води,
В годину щасливу і радісну мить,
Любіть у годину негоди…
Любіть Україну у сні й наяву,
Вишневу свою Україну,
Красу її вічно живу і нову,
І мову її солов’їну… Цей вірш як спалах правдивого вогню проривався серед темряви покори й облудного славослів’я на честь кривавих керманичів держави і місцевих “вірних синів радянської України”. Сосюра вказував народу істинні, нефальшиві цінності життя. Цього простити йому влада не могла. Разом з тим і позбавити поета життя чи свободи власть імущим було невигідно. Почалося привселюдне і широкомасштабне оббріхування поета, звинувачення в усіх смертних гріхах.
Нелегким був життєвий путь поета. З болем і журбою сприймав він страшну наругу над собою і над своїм народом. Та все ж наперекір стражданням з його душі, з його поетичного серця виривався спів любові до життя, до прекрасної нев’янучої молодості, до милої серцю Донеччини:
Там, як ніде синіє рідне небо,
Тече вода Дінця миліш від вод усіх.
О, земле ти моя, нема рідніш за тебе!
До старості тебе у пісні я зберіг. За це ми й любимо палке слово нашого поета-земляка, вивчаємо в школах і вузах, зберігаємо у серцях. (В. Оліфіренко)
Патріотичний мотив в поезііях т шевченка.