Блискуча гра фантазії у поезії Ірини Жиленко
(народилася 1941 року)
Народилася в Києві. Рано втратила батьків. Навчалася і працювала одночасно. Закінчила вечірнє відділення Київського державного університету імені Т. Г. Шевченка. Спочатку працювала вихователькою в дитячому садку, потім – у редакціях газет та журналів.
Поетеса. У творчому доробку багато поезій для дітей (книжки “Достигають колосочки”, “Вуличка мого дитинства”, “Казки буфетного гнома”, “Двічі по два дорівнює кульбабці” та ін.).
Блискуча гра фантазії у поезії Ірини Жиленко
Злітайте!
Хто на Пегасі, хто і так…
Ірина Жиленко
Поетеса Ірина Жиленко не мислить свого життя без польоту мрій. Вона знає, що діти, її улюблені читачі, часто літають “на кульках, планерах і зміях”, а тому вона вирішила випустити в повітря і свою чарівну Жар-птицю, щоб було чим захоплюватись, щоб було чому радіти, щоб посвітліли лиця у всіх, хто побачить це диво. Проте екзотична пташка, не звична до співів, захворіла і тепер лікується вдома. Вона п’є молоко, їсть родзинки, читає журнали, щоб подарувати новорічну радість дітям своїм новим польотом. Не всі, однак, раді Жар-птиці – стара
Незмінним новорічним гостем дітвори є Дід Мороз. Він стан персонажем вірша “Підкова”. Золоту підкову, загублену стареньким Дідом Морозом, знайшла лірична героїня твору. Вона, незважаючи на цінність цієї знахідки (підкова може притягувати щастя), вирішує повернути її назад до Лапландії. Для багатьох такий вчинок залишиться незрозумілим. У вірші є гіперболізований образ “сімсот роззяв”. Під ним легко вгадуються ті, хто заздрить чужому щастю, й ті, хто береться судити про чужі добрі вчинки.
Ірина Жиленко завдяки блискучій грі фантазії створила у вірші неповторний образ красуні-зими. Сніг у її вірші стає “звичайним” тільки в кінці твору, а до того він світився різноманітними кольорами: зеленим, рожевим, блакитним, ніжно-фіолетовим.
Атмосфера свята продовжує панувати і у вірші “Гном у буфеті”. Старенький буфетний гном добре знає усю родину, адже оселився він у цій господі дуже давно.
На свята гном золотить сервізи, дарує слухняним дітям шоколадки і нашіптує їм казки. Маркіза з фарфору навчила гнома чемних манер і він став справжнім франтом. Тож, втягнувши в петлицю троянду, надівши свого незмінного багрового ковпачка, гном іде до своєї дами на чай. А грає їм цвіркун-музикант на скрипці. Так проходять століття, але свята зустрічі зі стареньким мешканцем буфету чекають усі.
Отже, кожен із розглянутих віршів Ірини Жиленко дарує читачам свято зустрічі їх справжньою поезією. А її не може бути без яскравої образності, польоту фантазії, вміння поєднати найтонший ліризм із іронією і гротеском. 1 хочеться вірити, що утвориться та спільнота людей, що відчувають красу, про яку писала Ірина Жиленко:
Ми – це дихання тисячі щасть.
Ми – це ніжність небес на щоці.
Ми – це ти, і ось той, і ось та –
Невичерпна безсмертна спільність.
Ми – це щедрість і доброта.
Людина, яка прагне створити таке суспільство, назвала себе “homo ferіens” – людина святкуюча. Тож нехай вірші Ірини Жиленко стануть популярними, можливо тоді в світі з’явиться більше оптимістів, більше щасливих і добрих людей.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Чарівний світ поезії Ірини Жиленко Ірина Жиленко – дитя війни. Вона залишалась сиротою ще в зовсім маленькому віці й знайшла підтримку в іншій родині. Тому, мабуть, вірить вона в людське добро, у чудеса, в казкове перетворення світу. Світогляд поетеси надзвичайно оптимістичний. Навіть свої мемуари вона назвала “Homo feriens” – “людина святкуюча”. Незважаючи на політичні перешкоди для національного розвитку, на тяжкі […]...
- Політ мрій (про поезію Ірини Жиленко) Поетеса Ірина Жиленко народилася в 1941 році в Києві. Вона рано втратила батьків. Потім навчалася і працювала одночасно. Коли Ірина закінчила вечірнє відділення Київського державного університету імені Т. Г. Шевченка, то спочатку працювала вихователькою в дитячому садку, потім – у редакціях газет та журналів. В творчому доробку поетеси є багато поезій для дітей. Це книжки […]...
- Коротий життєпис Ірини Жиленко ЖИЛЕНКО Ірина Володимирівна народилася 28 квітня 1941 року в м. Києві. Перший вірш написала у восьмирічному віці. Дебютувала 1965 року збіркою “Соло на сольфі”, яка спричинила тривалу дискусію у пресі. Ірина Жиленко – автор близько двадцяти книг: “Соло на сольфі”, “Автопортрет у червоному”, “Вікно у сад”, “Концерт для скрипки, дощу і цвіркуна”, “Дім під каштаном”, […]...
- Неповторний світ поезій Ірини Жиленко Дитинство – найкращий час у нашому житті. Це пора відкриттів, мрій, фантазій, чарівних пригод. І хочеться побути в дитинстві якнайдовше. У силах поезії зберегти ці таємничі миті, повертаючи нас до них кожного разу знову й знову. Яскравий світ дитячих мрій виразно постає в творах Ірини Жиленко. Завдяки багатій уяві авторки по столиці літає чарівна казкова […]...
- Освячений любов’ю світ у поезіях Ірини Жиленко Було і буде так у всі часи: Любов, як сонце, світу відкриває Безмежну велич людської краси. Василь Симоненко Свій творчий шлях Ірина Жиленко розпочала в період “шістдесятництва”, коли свіжий ковток свободи дав змогу розкритися багатьом творчим особистостям. Митці на повний голос заявили про себе у творах, де поняття честі, гідності людини постали самодостатніми, як даність […]...
- Казна навколо нас (за поезіями І. Жиленко “Підкова”, “Гном у буфеті”) За народним повір’ям, той, хто знайде на дорозі підкову, знайде своє щастя. У багатьох оселях підкову тримають як оберіг родинного затишку. Героїня вірша Ірини Жиленко “Підкова” знайшла родинний оберіг на зимовій дорозі: Була зима. Ішов зелений сніг. За ним – рожевий. Потім – фіалковий. І раптом протрюхикав на коні Дідусь Мороз. І загубив підкову. Підкова […]...
- Гном у буфеті (скорочено) – Жиленко Ірина Ти знаєш, у нашому домі, В старому буфеті, давно Живе мій добрий знайомий – Старенький буфетний Гном. Він знав ще дідуся хлоп’ям, А маму – малим дівчатком, Гукав пустунам: “Ая-яй!”, Слухняним давав шоколадки. Замкнувши буфет на гачок, Золотить на свята сервізи. Багріє його ковпачок За склом серед вазочок різних. Він любить какао пить, Смоктати м’ятні […]...
- Жиленко Ірина – Біографія Ірина (Іраіда) Володимирівна Жиленко народилася 28 квітня 1941 в м. Київ – українська поетеса, дитяча письменниця, журналістка та мемуарист. Учасниця антиколоніального руху шістдесятництва, хоча залишилася “явищем не дисидентського, а суто літературного шістдесятництва”. Була близькою із Євгеном Сверстюком, Опанасом Заливахою, Василем Симоненком, Іваном дзюбою, Михайлиною Коцюбинською. Працювала у жанрі “міської української прози” в умовах форсованої русифікації […]...
- Жиленко Ірина – Жар-Птиця (скорочено) Сусідка моя – чарівниця – Годувала надвечір родзинками У клітці золоту Жар-Птицю З очима-намистинками. І як воно трапилось – хто його зна, Та тільки дверцят не замкнула вона. Рвонулась на волю чудесна Жар-Птиця. 1 враз освітилась казково столиця. Дорослим і дітям Яснішали лиця: “Як хороше жити Під сонцем Жар-Птиці!” І тільки ота трьохсотлітня гава, Яка […]...
- Біографія Ірини Вільде Українська письменниця, літературна критикиня і редакторка. Ірина Вільде – псевдонім Дарини Дмитрівни Полотнюк-Макогон (Полотнюк – за чоловіком, Макогон – за батьком). Вона народилася 5 травня 1907 р. у м. Чернівці в родині письменника Дмитра Макогона, який походив з давнього шляхетського роду, що відзначився у Хотинській війні 1621 р. У Чернівцях здобула початкову освіту. Через конфлікти […]...
- Життя та творчість Ірини Вільде Вона жила і творила у комуністичному суспільстві, була відомою письменницею і непересічною особистістю. Але ніхто не знав у ті роки, як вона любила Україну і мріяла про її незалежність! Досі дослідники її творчості дивуються: як вдавалося письменниці видавати твори, у жодному з яких не було похвали тодішньому режимові. Вільде любили і ненавиділи, але усі без […]...
- Зустріч із Григорієм Сковородою (мої фантазії) У Сковородинівку ми приїхали з батьками на кілька днів у гості до тітки Марії, яка вже була на пенсії і весь час порпалася то на городі, то коло курей. Після звичайних радісних привітань і обіду в колі родичів я вирішив прогулятися до Сковородинівських місць, там завжди було так затишно, привітно і красиво. … Підходжу до […]...
- Світ фантазії в казковому оповіданні “Хлопчик-фігурка, який задоволений собою” Ігор Калинець – талановитий майстер слова, поет і прозаїк, що пише для дорослих і дітей. Світ дитинства для цього митця – невичерпне джерело натхнення. Він тонко відчуває дитячу душу, її потяг до мрії, уміння бачити невидиме, таємниче в буденному житті. У творі “Хлопчик-фігурка, який задоволений собою” автор показує, як завдяки багатій дитячій уяві Ганнусі з’являється […]...
- Світ пригод і фантазії у повісті В. Нестайка “Тореадори з Васюківки” Друзі справжні – мов брати рідні Народна мудрість Справжнім чарівником художнього слова можна назвати українського письменника Всеволода Нестайка. Сам він вважає, що побути дитиною йому завадила Велика Вітчизняна війна. Тому й став дитячим письменником, щоб у творах повертатися у дитинство, догратися, досміятися. Повість “Тореадори з Васюківки” теж про гру, вигадку, фантазію. Романтика щоденних пригод так […]...
- Повість-казка “Земля світлячків” – природній переказ письменником подій від реальності до казки, до політичної фантазії (Віктор Близнець) РЕФЕРАТ з української дитячої літератури на тему: Повість-казка “Земля світлячків” – природній переказ письменником подій від реальності до казки, до політичної фантазії (Віктор Близнець) Віктор Близнець – відомий український письменник, який присвятив свою твору діяльність дітям. З під його пера вийшло багато оповідань для малого читача. Серед його творів важливе місце займає повість-казка “Земля світлячків”. […]...
- Енклітика Енклітика (грецьк. enklitike – схилена назад) – випадок у версифікаційній практиці, коли два слова, що стоять поряд., сприймаються як одна акцентуаційна одиниця: Не лишилось білого ніде В цім предивнім світі (царстві тіні). Добрий день! Зелений сніг іде. Добрий день! Червоний сніг і синій! (Ірина Жиленко). Тут ненаголошені слова притягуються до попередніх наголошених (добрий день, сніг […]...
- Проблеми планетарного масштабу крізь призму буденного (поезії збірок “Тиша і грім”, “Земне тяжіння”) Кілька поколінь читачів захоплено читали поезії Василя Симоненка, знали їх напам’ять, цитували принагідно, коли заходила розмова про болючі проблеми цілих поколінь. Рання смерть поета створила навколо нього справжній ореол мученика. Можна було навіть почути розмови про навмисне знищення його поетичного генія. Так це чи ні, кожен, мабуть, вирішуватиме для себе, але Симоненкове слово було настільки […]...
- Підкова (скорочено) – Жиленко Ірина Була зима. Ішов зелений сніг. За ним – рожевий. Потім – фіалковий. І раптом протрюхикав на коні Дідусь Мороз. І загубив підкову. Та не просту. А золоту. Таким, На місяць схожим, серпиком лежала, – Аж розгубились в небі літаки, Кричали: “Мама!” – Й крильцями дрижали. А я знайшла. Сказала їй: – Світи Тут, на вікні. […]...
- Василь Стус – Церква святої Ірини Церква святої Ірини Криком кричить із імли, Мабуть, тобі вже, мій сину, Зашпори в душу зайшли. Мороком горло обгорне, Ані тобі продихнуть. Здрастуй, Бідо моя чорна, Здрастуй, страсна моя путь! Плещуться крила об тугу, Чим я її розведу? Жінку лишив на наругу, Маму лишив на біду. Рідна сестра, як зигзиця, Б’ється об мури грудьми. Господи! […]...
- Оспівування безмежної материнської любові в поезії “Колискова” (1 варіант) Дуже виразно розкривається глибоке материнське почуття до своєї дитини у “Колисковій”. Адже відомо, що мати завжди хоче огородити свою дитину від лиха, від горя та сліз. У вірші мати із великою любов’ю співає пісню над своїм дитям. Вона застерігає Його від лиха, яке ще доведеться зазнати, але доки вона в змозі, вона буде піклуватися про […]...
- Твір на тему: Учитель очима учня Учитель очима учня Вона висока, струнка, із гладенько причесаним волоссям, у строгому темному костюмі й туфлях на високих каблуках. У неї тихий голос. Вона рідко посміхається. Але вже якщо посміхається, то по-справжньому, щиро, від цієї посмішки теплішає на душі. І вона любить нас. Вона – це наша Ірина Олександрівна, а ми – це її клас, […]...
- Оспівування безмежної материнської любові в поезії “Колискова” (3 варіант) У вірші “Колискова” Л. Українки зображено молоду матір, що співає своїй дитині. Скільки любові, ніжності у її словах! Вона називає свого синочка пестливими словами: “малесенький”, “дитинонько”. Жаліє мати свого сина, що спить собі спокійно та й не знає, як воно буде далі. Не знає малеча того, що в житті є несправедливість та лихо. З долею […]...
- Твір на тему: Африканські маски… в метро (твір з елементами фантазії та опису зовнішності людини) Я дружу зі своїми батьками. Ми розуміємо одне одного, і конфліктів між нами майже не буває. Я пишаюся і мамою, і татом. Мама працює у середній школі викладачем математики, а ось професія батька мені здається більш романтичною. Він машиніст електропотяга метрополітену. Батько – людина сучасна, і не тільки тому, що він має справу із сучасною […]...
- Роль поета і поезії в житті і суспільстві (за творчістю Лесі Українки) Чи може суспільство жити без письменників, без поетів? Раніше я над цим не задумувався, але, познайомившись із творчістю Лесі Українки, я зрозумів, що ні! Без її слова, без слова геніальної поетеси, без слова найосвіченішої жінки свого часу, без слова такої сильної духом людини не могло жити людство, не міг жити український народ із його мріями […]...
- Аналіз поезії “Страшні слова, коли вони мовчать” Літературний рід: лірика. Жанр: ліричний вірш. Вид лірики: філософська. Провідний мотив: ліричнии роздум про значення слова в житті людини, суть мистецтва. Віршовий розмір: ямб. Тип римування: перехресне. Художні засоби: Епітети (страшні слова, безсмертний дотик); метафори (слова мовчать, причаїлись); антитеза – (краса й потворність, асфальти й спориші) тощо. Світ рятувало Слово. У Великобританії вже більше 50 […]...
- Настрої задуму в поезії В. Підпалого Ми є! Були! І будем ми. Й Вітчизна наша з нами. І. Багряний Моя Україна.. Мій рідний край, великий-превеликий, неповторний у своїй красі! Його поля, луки й ріки хвилюють, бентежать душу, викликають такі емоції, що пісня ллється з уст. Україна – це сліпуча синь неба, легкокрилі тополі та червона калина, хрещатий барвінок і огнисті мальви. […]...
- Зображення великої батьківської любові в поезії “Синові” (1 варіант) Відомого українського поета Максима Рильського знають усі. В своєму вірші “Синові” він зміг точно передати почуття батька до свого любого сина. Взагалі треба сказати, що батьки ніколи не бажають своїм дітям поганого, а хочуть їм лише добра. Усі батьки хочуть, щоб їхня дитина була щасливою, не зазнавала в житті прикростей та розчарувань. Проте головне, щоб […]...
- Людина і природа в поезії Максима Рильського Чарують і захоплюють поезії видатного українського поета Максима Тадейовича Рильського. На мою думку, найголовніше місце в його багатогранній творчості посідає тема людини і природи. У кожному рядку ніби відбувається їх єднання. Автор доводить, що людина і природа нероздільні. У роздумах про життя поет доходить висновку, що людина не може існувати без природи, особливо наголошує на […]...
- Метафоричність мови в поезії Б. Олійника (2 варіант) Іван Драч так сказав про Бориса Олійника: “Борис Олійник – поет високої відповідальності за Сподіяне на землі, за чистоту традиції порядності і чесності, поет, який романтизує лицарське начало в людині”. І ми можемо вповні погодитися з цією думкою, оскільки творчість поета втілює загальнолюдське поривання до прекрасного, чистого і духовного в людині та світі. Поезія Бориса […]...
- Новаторство поезії Василя Стуса Василь Стус… Це ім’я викликає подив, бо життя його було коротке, але яскраве. Доля – трагічна. Творчість – національна гордість, бо є духовним надбанням. В чому ж його сила і своєрідність таланту?! Так, саме таланту XX століття. Його поправу можна назвати Людиною з великою букви, бо вболівав за свій народ, переживав із ним печалі і […]...
- Рідна земля в поезії А. Малишка Андрія Малишка називали людиною з вогнистим темпераментом. Про що б не писав він, усьому віддавався палко і рвучко. Жадібність до життя проявлялась у нього як прагнення охопити весь безмір людського існування, поринути в глибини народного духу, пізнати вічні таємниці природи. Він багато працював, але не встигав висловити все, що бачив, відчував, мислив. Гарячі рядки Малишка […]...
- Василь Стус – Дорога болю: Поезії Київ: Радянський письменник, 1990. – 256 с. Протягом довгого часу вилучена з літературного життя, сьогодні поезія Василя Стуса (1938-1985 pp.) повертається до читачів, її публікують газети й журнали, народжуються пісні на вірші поета, його твори входять до сценічних вистав. Книгу “Дорога болю” складено з уцілілих рукописів і списків поезій В. Стуса, які збереглися в рідних […]...
- Роль поета й поезії в суспільстві (за поемою “Давня казка”) (2 варіант) Леся Українка – поетеса світового масштабу. Творча спадщина її глибока і багатогранна. У багатьох своїх творах письменниця прагне знайти відповідь на загальнолюдські питання. У ліро-епічній поемі “Давня казка” Л. Українка роздумує над тим, яке значення має для суспільства поезія і поет. Головний герой цього твору – поет, звичайна на вигляд людина, краса якої не в […]...
- Образ України в поезії Т. Осьмачки Нелегкою й трагічною була доля українського письменника Т. Осьмачки. Він змушений був жити на чужині, де ніколи не міг позбутися почуття туги за рідним краєм, який любив понад усе. Образ рідної землі змальований у багатьох творах талановитого майстра слова. Вірш “Україна” займає особливе місце в творчому доробку майстра. “Синьонебая” вітчизна має “незлежане щастя”. Ліричний герой […]...
- “Для нас у ріднім краї навіть дим солодкий та коханий… ” Аналіз поезії Лесі Українки “Дим” Талант Лесі Українки як лірика найповніше розкрився в громадянській поезії. Розглядаючи вірші про завдання і обов’язки митця, роздуми про майбутнє, переконуємося, що образна думка поетеси органічно пов’язана з реальним життям, з найважливішими подіями того часу. Перебуваючи в Італії, Леся Українка 1903 року написала поезію “Дим” – найкращу сповідь поетеси, яка перебувала далеко від України. Найсильніше […]...
- Антитоталітарна спрямованість поезії В. Симоненка Василь Симоненко “принади” тоталітарної системи знав не за спогадами старших. Він почав літературну діяльність на тому великому зламі радянської історії, коли правду про сталінську епоху вже говорили не пошепки, а вголос. Коротка “… відлига хрущовська, яка змінилась новою зимою, не змінила ставлення Симоненка до системи, яка знущається над здоровим глуздом, особистістю, осміює народ. Перекручена уява […]...
- “Моя любове! Я перед тобою… ” Поезії Ліни Костенко про кохання Коли Бог не хоче дати людині долю, він дає їй талант. І тоді талант стає долею митця. Хтозна, чи можна це віднести до Ліни Костенко. На жаль, вона дуже мало розповідає про себе, про свою жіночу долю. Але талантом Бог її нагородив великим. Якось Гете сказав, що жінка-поет не здатна писати про речі, які вимагають […]...
- Пісенні корені поезії Т. Г. Шевченка Коли народу не дають висловити свою ментальність, він її виспівує. Пісні, думи, балади, епос – це єдність поезії й історії, минулого і майбутнього, пам’яті й прагнення. Великий поет, наче з джерела велика ріка, виростає з народної поезії. Але він не повторює її, хоча нею живиться. Перлина за перлиною здобуває він з цього моря, щоб потім […]...
- Філософське осмислення життя в поезії Ліни Костенко Я вибрала долю собі сама. І що зі мною не станеться – У мене жодних претензій нема До Долі – моєї обраниці. Ліна Костенко “Безсмертним дотиком до душі” стала для мене поезія Ліни Костенко, м’яка, лірична, лаконічна і точна, вимогливо прискіплива і беззахисно щира. Читаючи й осмислюючи поезію Ліни Василівни, ще раз переконуюся, що саме […]...
- Вираження синівської любові до Батьківщини в поезії “Грудочка землі” (2 варіант) Дуже коротке життя прожив Василь Симоненко – всього двадцять вісім років. Все його життя, вся творчість пронизані любов’ю до матері, Батьківщини, гіркими роздумами про долю нашого народу. У вірші “Грудочка землі” ми разом з поетом поринаємо в його спогади про дитинство. Ми відчуваємо легку радість. Поет з любов’ю змальовує природу рідного краю: “гомінливі трепетні ліси”, […]...
Роль художньої літератури в житті людини.