Богдан Рубчак – дезертир

Паріс у Третій пісні

Столиця поїздами й антенами ніч намацує.
Не егіда Атени, а брудна фіранка в готелі
Тепер мені бринить, Гекторе, і мені добре. Це є
Мій день.

Кажеш, що пошиєш мені з каменюк шинелю,

Називаєш то лялею в льоконах, то моржем-самцем,
Женокрадом, жеребцем, кнуром, кльовном в душних спальнях.

Хай буде так. Але йди геть. Хвалися над трупом. Сам цей
Світ кори. Кричи собі пеани. А мені дай спокій.

Прокльони, Патроклоси, Ахіллеси з залізним серцем,
Коні, колісниці, божевільні боги, ікло піки:
Цей маніякальний калейдоскоп – геройство? Сплив сперми
У бронзу оргазмом убивств, чи в скорчені жахом піхви
Рабинь – мужність? Ти вже старий. Мариш гаслами стертими.

А мій тілесний спис вібрує днетворчою раною
Моєї коханої, і безсиліє в мислях смерти.

Я ще піду в призначення синьовинового ранку,
Щоб убити робота сметри з усесвітом на щиті,
І теж трупожерним криком над тілом скульптурним крикну.
А тепер дай мені спокій. дай заснути в теплім житті.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)



Тарас шевченко ярославна.
Ви зараз читаєте: Богдан Рубчак – дезертир
Copyright © Українська література 2023. All Rights Reserved.